Верховна Рада України вже відхилила у цьому році законопроєкт №12251, який прямо передбачав обов’язкові квоти на використання тютюнової сировини вітчизняного походження при виробництві тютюнових виробів. Нагадаю, такий підхід був визнаний таким, що суперечить статті 3 ГАТТ/СОТ, яка забороняє внутрішні правила кількісного регулювання, що вимагають використання певної частки товарів національного походження. Крім того, він не відповідав зобов’язанням України перед Європейським Союзом щодо забезпечення вільної конкуренції та недискримінації товарів за походженням, статті 42 Конституції України, а також принципам Закону «Про захист економічної конкуренції».
Але “Нове” це добре забуте старе”. Як треба.
Отож, попри наявність чітких і публічних негативних висновків, законопроєкт №14245 фактично відтворює аналогічну логіку державного втручання у господарську діяльність виробників. Повторне винесення на розгляд подібної ініціативи без усунення ключових зауважень - щиро дивує. Чи ні?
Окрім цього Законопроєкт №14245 пропонує розширити функціонал електронної системи простежуваності (е-Акциз), включивши до неї тютюнову сировину. Водночас е-Акциз уже є надзвичайно складним інфраструктурним проєктом, який не має повноцінних світових аналогів і потребує значних технічних та організаційних ресурсів. Саме з цієї причини Верховна Рада була змушена ухвалити рішення про відтермінування запуску системи, оскільки масштаби завдань виявилися значно більшими, ніж очікувалося. Це істотно збільшує ризики нестабільної роботи та фактичного зриву впровадження е-Акцизу, що матиме негативні наслідки для всієї державної політики у сфері контролю за обігом алкогольних і тютюнових виробів.
Таким чином маємо перші висновки.
Нові вимоги не борються з нелегальним ринком і дублюють чинний контроль. Зауважте, проблема нелегального ринку тютюнових виробів не пов’язана з прозорістю обігу легальної тютюнової сировини. Незаконне виробництво та торгівля існують переважно поза межами офіційного обліку, і додаткові регуляторні вимоги до ліцензованих виробників не впливають на тіньові канали збуту. Натомість такі ініціативи створюють додаткове навантаження саме для тих суб’єктів, які вже працюють у правовому полі. При цьому чинне законодавство вже забезпечує комплексний контроль за обігом тютюнової сировини: щомісячну звітність до ДПС, встановлені норми втрат із фіскальними наслідками у разі їх перевищення, цілодобове відеоспостереження на виробничих і складських об’єктах, контрольні пости податкових органів, а також повноцінне впровадження е-Акцизу з 2026 року.
Запровадження додаткових, по суті дублюючих механізмів без оцінки ефективності вже чинних інструментів виглядає непослідовним, економічно необґрунтованим і таким, що може призвести до скорочення вітчизняного виробництва та зростання імпорту.
І, напевно, останнє. Непропорційні вимоги стимулюватимуть імпорт замість розвитку вітчизняного виробництва, бо, якщо Ви встановлюєте надмірні та непропорційні регуляторні вимоги до внутрішнього виробництва тютюнових виробів, що веде до істотного підвищення собівартості виробництва, то результат буде тільки негативний. Виявляється, що імпортувати готову продукцію може стати простіше та вигідніше, ніж здійснювати виробництво всередині країни, дотримуючись усіх запропонованих вимог.
