Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
26.03.2015 23:54

Цирк поїхав, а клоуни залишилися!

Громадський діяч, підприємець, еколог. Голова ГО "Українська військова організація СПАС-23"

Будемо говорити про аграрну політику.

Мова йтиме не про процес, який відбувається в мистецькому середовищі України. Все простіше, ми будемо говорити про аграрну політику. Єдина комплексна стратегія розвитку сільського господарства та сільських територій на 2015-2020 роки нічим не відрізняється від замилювання очей попередньою владою. Будь-яке звернення до робочих груп з пропозиціями доробки положень, стратегії та участі в роботі груп чи підгруп натикається на стіну показової зайнятості топ-менеджерів Міністерства аграрної політики. Наради, відрядження, семінари та безліч інших новосучасних відмовок приховують одне єдина — непотрібність стратегій будь-якого розвитку сільського господарства України. А от, що потрібно представникам влади, які керують сільським господарством, то це тотальна приватизація системоутворюючих підприємств галузі. Але як би не було, правда завжди здобуде перемогу. А ми, давайте, поговоримо про рибальство і аквакультуру - джерело не тільки здоров'я, а й добробуту, але й фундаменту сільського господарства й держави вцілому. В світі зайнятість в цьому секторі збільшувалася темпами, що випереджають приріст населення, а в Україні цей показник тільки зменшувався. Сам сектор може давати робочі місця сотням тисяч і забезпечувати джерела засобів існування для десятків мільйонів. Риба залишається одним з самих ходових продовольчих товарів у світі. Вона має особливе значення для країн що розвиваються - іноді її частка перевищує половину загальної вартості їх товарообігу, тим самим ця сфера має значний експортний потенціал. Останніми роками склалася загрозлива ситуація для функціонування національного рибного підкомплексу: попри зменшення обсягу вилову риби, добування інших водних живих ресурсів і виробництва з них харчової продукції відбувається ріст щорічного споживання риби і рибопродуктів на одну особу в Україні, що пояснюється суттєвим збільшенням їх імпорту. На сьогодні Україна вже імпортує близько 80% рибної продукції, і враховуючи незначне зростання в обсязі вилову та не ефективне використання наявних ресурсів, імпорт буде тільки зростати. Хоча ще 20 років тому Український риболовецький флот був одним з найбільших та найсучасніших серед країн СНД. Дорогі друзі, це та фабула в якій зараз знаходиться рибне господарство. А що ж відбувається у світі? А сьогодні у світі налічується більше 800 млн. людей, які страждають від хронічного недоїдання. Як очікується, до 2050 року чисельність населення зросте ще на 2 млрд. і досягне 9,6 млрд. осіб, які будуть проживати переважно в містах. Перед нами постає колосальна проблема - як нагодувати планету і при цьому зберегти її природні ресурси для майбутніх поколінь. Україна як країна з надзвичайним потенціалом в аграрній сфері, має зайняти лідируючу позицію в сфері забезпечення світу продуктами харчування, та особливо продуктами аквакультури. У нинішній ситуації стає зрозумілою значна роль, яку рибальство і аквакультура грають у ліквідації голоду, поліпшення здоров'я і скорочення масштабів бідності. Люди сьогодні їдять стільки риби, як ніколи раніше, і настільки ж велика їх залежність від цього сектора в забезпеченні харчування. Риба виключно живильна, вона є важливим джерелом білка і необхідних поживних речовин, особливо для багатьох соціально вразливих верств населення. Рибальство і аквакультура - джерело не тільки здоров'я, а й добробуту. В світі зайнятість в цьому секторі збільшувалася темпами, що випереджають приріст населення, а в Україні цей показник тільки зменшувався. Сам сектор може давати робочі місця сотням тисяч і забезпечувати джерела засобів існування для десятків мільйонів. Риба залишається одним з самих ходових продовольчих товарів у світі. Вона має особливе значення для країн що розвиваються - іноді її частка перевищує половину загальної вартості їх товарообігу, тим самим ця сфера має значний експортний потенціал. Разом з тим, нам не слід обмежуватися рамками економіки, і потрібно забезпечити гармонію між благополуччям природи і людини, з тим щоб зробити стійке процвітання в довгостроковому плані реальністю для всіх людей. У цих цілях підтримка відповідального і сталого рибальства та аквакультури є основним завданням для рибної галузі та АПК України в цілому. Ми усвідомлюємо, що здоров'я нашої землі, як і здоров'я нашої нації та продовольча безпека для всіх, залежать від того, як ми будемо ставитися до відновлення рибних ресурсів. Для забезпечення поглибленого управління екосистемою і поліпшення керівництва рибної галузі мною була створена концепція виходу рибної галузі України із кризи: «Розвиток рибного господарства України». Запропоновані дії в якості узгодженого механізму сталого соціально-економічного управління природними ресурсами, що повністю базуються на принципах, закріплених в 1995 році продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН в еталонному Кодексі ведення відповідального рибальства (яке націлене на промислове рибальство, аквакультуру, екосистемні послуги, торгівлю і соціальний захист). Міністру Аграрної політики України Павленко Олексію Михайловичу Стратегія спрямована на підтримку сталого використання та збереження водних поновлюваних ресурсів на економічно, соціально та екологічно відповідальної основі. Вона націлена на гармонізацію та збалансування пріоритетів між зростанням і збереженням, промисловим і кустарним рибальством і аквакультурою, забезпечення рівних благ для громад. Для досягнення цих цілей в стратегії втілюється технічна експертиза для всієї галузі. Я усвідомлюю важливість внеску, який мало масштабне рибальство вносить в скорочення масштабів бідності та продовольчу безпеку в країні. Для зміцнення таких найчастіше вразливих і маргіналізованих громад в стратегії передбачено створення Добровільних керівних принципів забезпечення сталого мало масштабного рибальства та недержавних суб'єктів з метою надання сприяння громадам у застосуванні Добровільних керівних принципів відповідального регулювання питань володіння та користування земельними, рибними і лісовими ресурсами. Ці зусилля також лежать в самому руслі допомоги сімейним фермерським господарствам, в рамках якого необхідно збільшити підтримку підприємств та сімейних фермерських господарств зайнятих в сфері аквакультури, особливо мало масштабного рибництва. В світі глобальне виробництво риби продовжує випереджати темпи зростання світового населення, а аквакультура залишається одним з найбільш швидкозростаючих секторів харчового виробництва. У 2012 році виробництво аквакультури досягло чергового історичного максимуму і зараз дає майже половину всієї риби, призначеної для харчування людей. Очікується, що ця частка до 2030 року збільшиться до 62% по мірі стабілізації виловів в промисловому рибальстві та істотному зростанні попиту з боку оновленого середнього класу в світі. Наразі Україна не відповідає світовим викликам, тому що останні 10 років лише втрачала темпи розвитку рибної галузі. За умови відповідального розвитку, ведення аквакультури буде приносити міцні блага в інтересах глобальної продовольчої безпеки та економічного розвитку України. Перед сектором рибальства та аквакультури України нині стоять складні виклики. До них відносяться проблеми незаконного, неоновлюючого і нерегульованого промислу, хижацькі методи лову, втрати ресурсів та низький рівень управління галуззю. Всі недоліки можна подолати за наявності більш рішучої політичної волі, стратегічних партнерських відносин, більш активної взаємодії з громадянським суспільством і приватним сектором. Нам потрібно вводити належне управління за рахунок прийняття і застосування існуючих міжнародно- правових документів. Ми повинні впроваджувати інноваційні рішення спільно з бізнесом і промисловістю. Ми повинні зробити свій внесок заради відповідального і сталого процвітання рибальства та аквакультури на благо нинішнього і майбутніх поколінь України. Щиро сподіваюся на те, що клоуни доженуть свій табір (цирк, що поїхав) й в державу повернуться національно-демократичні реформатори, і всі зрозуміють, що не тільки Україна має виклики продовольчої безпеки, а й весь світ. І нарешті можновладці подивляться на аграрний сектор української економіки з точки зору сучасних викликів і глобальних процесів, які відбуваються у світі. Українці, не дамо розкрасти український аграрний сектор, бо нажаль весь світ і ми вразливі від загроз голоду.
Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи