Україні потрібна нова стратегія захисту держави!

За час реформування Внутрішніх військ та збройних сил, влада намагалася не втратити можливості ручного керувати всіма силами і зберегти право голосу за собою. Внаслідок цього громада почала шукати способи реалізації поставленої мети вже реформованими військами, а саме шляхом створення на їх базі нової моделі мобільних, автономних, з підвищеною оперативною готовністю сил ( добровольчих), здатних у найкоротші строки виконати визначені завдання в будь-якому регіоні держави. Громада постійно шукає моделі збереження своєї волі і свободи не порушуючи фундаменту держави, де основним принципом для правової держави й діяльності силових структур в умовах демократії є дотримування особистих прав громадян. Єволюційно громада дійшла до усвідомлення потреби в системному законодавстві. http://uvo.org.ua/ Закон «Про Українську Військову Організацію» покликаний систематизувати всі об’єднання військового направлення в Україні. Якщо повернутися до історії й Конституції Пилипа Орлика 1710 року, то можна пригадати, що саме тоді було вперше запропоновано сформувати державне правління таким чином. За статтею Конституції законодавча влада надавалася Генеральній Раді (парламенту), до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі. Тобто, переформувавши написане на сучасний лад виходить, що запропонований проект Закону України «Про Українську військову організацію» частково відповідає Конституції Пилипа Орлика. Він також визначає особливості створення та діяльності територіальних оборонних підрозділів, напрями їх діяльності, засади взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Спираючись на міжнародний досвід країн, можна помітити, що вони мають аналогічні структури в світі і діють за принципом об’єднання громадського суспільства за підтримки держави для захисту своєї території. Запропонований закон теж намагається вибудувати подібну систему у сфері громадської участі в обороні держави. Для прикладу розглянемо США, вони мають громадські територіальні оборонні підрозділи, які звуться «Оборонні підрозділи штату» (State defense force). Підрозділи працюють під єдиною владою державної влади і частково регулюються Бюро Національної гвардії, але не є частиною Національної гвардії США. Державні збройні сили уповноважені державою і федеральним законом і знаходяться під командуванням губернатора в кожному штаті. Відрізняються Державні збройні сили від Національної гвардії своєї держави неможливістю перетворення в суб'єкта федерації. До того ж вони не фінансуються федеральним урядом і добровольці самі повинні купувати власну форму і обладнання. У Китаї діє Народна озброєна міліція - складова частина Збройних сил Китайської Народної Республіки, внутрішні війська КНР. Складається з підрозділів внутрішньої охорони, охорони золотих запасів, лісів, гідроелектростанцій, транспорту, прикордонних військ, військ громадської безпеки, пожежних частин і частин спеціального забезпечення. У мирний час Народна озброєна міліція зазвичай охороняє різні важливі об'єкти, виконує завдання по боротьбі з терористичними актами, а також надає допомогу в економічному будівництві. У воєнний час народна міліція покликана сприяти НВАК (Народно-визвольна армія Китаю) в спільних оборонних і бойових діях. Можна включити до нашого переліку й Канадських рейнджерів - спеціалізоване формування Канадських збройних сил. Ці резервісти в умовах неповного робочого часу гарантують військову присутність у віддалених областях Канади (північ країни, берегова лінія), а також спостерігають і повідомляють про незвичайні події. Хорошим прикладом може слугувати й Естонія, яка має Союз оборони Естонії. Добровольчі воєнізовані формування, які входить до складу Сил оборони Естонії. Виходячи з вищесказаного, стає зрозумілим, що громадські ініціативи займають значне місце в формуванні обороноздатності країни, що є максимально важливим викликом, що наразі стоїть перед Міністерством оборони та збройними силлами країни. Негайна трансформація та реформування має бути направлена на формування нової стратегії захисту держави шляхом використання світового досвіду та створення ефективної структури відповідальної за внутрішню безпеку країни, яка буде здатна відреагувати на будь які майбутні виклики та загрози державі. Тому, прийняття Закону «Про Українську військову організацію» матиме велике суспільно-політичне значення, оскільки сприятиме консолідації українського суспільства, підвищення рівня обороноздатності держави, об’єднання навколо ідеї зміцнення державності України, відновлення територіальної цілісності та історичних традицій Українського народу. Передбачене законопроектом виконання територіальними оборонними підрозділами важливих завдань, зокрема шляхом участі у охороні громадського порядку, державного кордону України, культурної спадщини, проведення військово-патріотичного та духовного виховання дітей та молоді сприятиме успішному розвитку відповідних сфер життя держави.