Якщо на останніх виборах рейтинг «Опозиційного блоку» становив 9,5%, то зараз, після масового збіднення, загострення війни й формального вливання в електоральне поле кількох мільйонів мешканців неконтрольованих територій, загальний рівень підтримки «східни
Після укладенняостанніх мінських домовленостей сталозрозуміло, що в умовах можливого крихкогомиру з Росією остаточний формат існуванняДНР і ЛНР за своєю внутрішньою сутністюнагадуватиме статус ЧеченськоїРеспубліки у складі РФ. Точніше так:Росія хоче створити саме такий регіонв межах України і послідовно це завданнявиконує. Перший вагомий крок, навітьякщо він виявиться невдалим, бувзроблений минулого тижня у білоруськийстолиці.
Нашісиловики втратять контроль над територієюДонбасу, а всеукраїнські партії незможуть і не схочуть брати участь уполітичному процесі самопроголошенихреспублік. Так звана «Новоросія» матимеповний внутрішній суверенітет, лишеформально обмежений нормами національногозаконодавства. Формально – бо забезпечитиїх виконання легітимними представникамиукраїнської виконавчої влади будедосить проблематично.
Особливовраховуючи,що 13-йпункт «Комплексу заходів щодо виконанняМінських угод», прийнятого 12 лютого,встановлює абсолютну автономію місцевоївлади в питаннях призначення судів іпрокурорів, а також дозволяєсамопроголошеним республікам формувативласну міліцію, легальність якої будевизнана Києвом.
Та головнапоступка сепаратистам, зафіксована втексті домовленостей, – поновленнясоціальних виплат і роботи українськихбанків на території ДНР і ЛНР. Цей кроквстановлює новий формат взаємин міжофіційним Києвом і самопроголошенимиреспубліками. У найкращому випадку вінвиглядатиме,як позиція рекетирів, що обклали даниноюкомерсантів: платіть нам гроші – іспіть спокійно.
І справа,звісно, неу виплаті пенсій, стипендій і соціальноїдопомоги, а в принциповій політичнійколізії: якщо державний бюджет (ісоціальні дотації як його невід’ємначастина) формується з податків населення,яке легітимним шляхом обрало центральнувладу, то чому гроші населення виділяються адміністративним структурам, які цієювладою не контролюються?
Відповідьпроста – через політичну доцільність.Це не дотації– це данина.
Українадомовилася про мир (тимчасовий чиперманентний –поки що не так важливо), погодившисьзаплатити за нього значною часткоювласної незалежності (навіть у сутополіттехнологічному сенсі).
Якщо восени вДНР і ЛНР проходитимуть вибори, топредставники самопроголошених республіквимагатимуть обрання народних депутатівпо мажоритарним округам, де черезнеконтрольовану ситуацію не було змогипровести минуле голосування. Цещонайменше 15 нардепів (9 у Донецькійобласті та 6 у Луганській).Такимчином до парламенту можуть потрапитипредставники сепаратистів.
Крім того, проект«Новоросія», очевидно, наполягатимена необхідності проведення загальнихперевиборів Верховної Ради та президента,адже багатотисячне населення Донбасуне змогло повністю взяти участі впопередніх голосуваннях, а значить,після конституційної реформи маєвідбутися тотальне перезавантаженнявлади.
Цей аргументможе стати головною політичною вимогоюдо Києва, який сепаратисти поширюватимутьчерез усі можливі засоби комунікації.
Якщона останніх виборах рейтинг «Опозиційногоблоку» становив 9,5%, то зараз, післямасового збіднення, загострення війний формального вливання в електоральнеполе кількох мільйонів мешканцівнеконтрольованих територій, загальнийрівень підтримки «східних проектів»може збільшитись до 30%виборців.
Зрозуміло, щотакий поворот не задовольнитьУкраїну, адже дасть п’ятій колоніпотужні важелі впливу на парламент.Технічно у Верховній Раді може виникнутиситуація, коли представники сепаратистівувійдуть до владної коаліції, що взагаліє нонсенсом.
Виглядаєбезглуздо? Так і є – але саме це дастьРосії змогу й далі дестабілізуватиситуацію в нашій країні руками своїхукраїнських сателітів. Та найімовірніше«Українська Чеченська Республіка» невстигне дійти до таких політичнихгасел, бо для цього двосторонні стосункисторін повинні мати бодай уявнуперспективу.
Бачитиперспективу
Прикро,але на останніх перемовинах у Мінськузовсім не йшлося про Крим. Рятуючи народвід війни, питання півострова відвелина другий план – це можна зрозуміти. Івсе-таки дивно, що аргумент щодо анексіїКриму не використали ні під час торгів,а саму автономію жодним словом незгадали у прийнятих документах.
Крімтого, за 9пунктом«Комплексу заходів щодо виконанняМінських угод» відновлення східногокордону може відбутися тільки післяпроведення конституційної реформи тавиконання всіх принципових вимогсепаратистів. ДНР і ЛНР (а точніше їхросійські патрони) ніколи не погодятьсяна повернення українських військовихчастин на територію Донбасу. А цезначить, що навіть у разі виконаннявсіх умов бойовиків кожен українськийприкордонник, який працюватиме наДонеччині чи Луганщині, перебуватимепід пильним контролем озброєнихбандитів, не маючи реальної змогиборонити межі своєї держави.
Отже, Росіївдалося домогтися найголовнішого –зупинити санкційний каток і через ЛНРі ДНР заблокувати інтеграцію Українив ЄС і структури НАТО. Київ спромігсялише зупинити війну, але з переговоріввийшов із дуже слабкою позицією: зодного боку, в нас є можливості дляпроведення реформ і гроші для вирівнюванняекономіки, а з іншого – немає державноїстратегії для протидії сепаратизаціїполітики.
ПланиПутіна очевидні – продемонструватисвітові антидемократичність українськогополітичного режиму, якщо представники«Новоросії» не потраплять до ВерховноїРади і перезавантаження влади не будепроходити за погодженим з сепаратистамисценарієм. Плани ж України поки щоневідомі.
Жодна з умовостанніх домовленостей не дає підґрунтядля розбудови довготривалих відносинміж сторонами. Водночас слід підкреслити,що ухвалення Мінської угоди дає Україніщонайменше півроку для створення йреалізації нової стратегії поверненняДонбасу та Криму.
І цей вигранийу білоруській столиці час є поки щоєдиним козирем у руках офіційногоКиєва. Короткотривале перемир’янеобхідно використати для реформ,розбудови державних інститутів імодернізації суспільства. Згаємобезцінний час – дамо довге життяукраїнській Чеченській Республіці.
