Кандидатські іспити та природна люстрація Київради

Після старту виборчої кампанії до столичної міської ради стало зрозуміло: ганебні явища, які супроводжували політичні перегони в Україні ще з 90-х років, нікуди не зникли.

Як і раніше, кандидати використовують адміністративний ресурс, продають і змінюють партійні бренди, купують виборців за списками, що їх 15 (!) років тому склали політтехнологи Леоніда Черновецького.

Важко усвідомлювати: герої української «Революції гідності» віддали свої життя, зокрема й за те, щоб нарешті розв’язати проблему місцевого самоврядування в столиці (це було одним із гасел Майдану). А їхньою жертвою так примітивно й ницо користуються корупціонери різного калібру, намагаючись знову пролізти до сесійної зали Київради.

Вже третя громадська революція в Україні (перша – «Революція на граніті», друга – «Помаранчева») не реалізовує народний план природної люстрації, за яким владні держиморди мають відчути реальну загрозу своєму життю та статкам і добровільно відмовитися від будь-якої участі в роботі державних інститутів (і в чиновницькому апараті, й у представницьких органах влади).

Мабуть, для такого сценарію потрібне вже не політичне, а соціально-економічне підґрунтя. Здається, уроків, наданих українським політикам та олігархам Майданом, не вистачило, щоб продемонструвати: у боротьбі за краще життя народ готовий іти до кінця. Вочевидь, протистояння продовжується…

Іншими словами, наступна вітчизняна революція розпочнеться не заради боротьби за громадянські права й геополітичний вибір. Її основним гаслом стане викорінення  корупції, політичного цинізму й бідності.

Вже за кілька тижнів почнуть різко зростати ціни на енергоносії. Дякувати долі, що здорожчання припаде на літній сезон. Бідність, викликана корупцією, відсутністю системної стратегії розвитку держави й залучення інвестицій в економіку, – ось головний ворог українського народу.

Боротьба з хабарництвом і низьким рівнем життя (шляхом сприяння бізнесу) стане кандидатським іспитом не тільки для учасників президентських перегонів. Його складатиме кожен кандидат до рад всіх рівнів – від сіл і невеликих міст до Києва.

Мешканці столиці мають чітко розуміти, що 25 травня визначиться якісний склад Київради й, відтак, майбутнє міста. Чинні депутати так і не змогли створити ефективну систему розвитку столиці. Нинішня Київрада – це елітне місце лобіювання інтересів міських виробників, будівельників та агітаторів високого рангу.

Протягом 20 років столична міськрада була інстанцією, що видавала «одобрямси» тим, хто вчасно заносив до депутатських кабінетів пакети з грошима. Тут вирішувалися питання для обраних. До проблем пересічних киян зверталися лише під час виборів, та й то – у форматі балачок з серії «створимо план», «наступного року виділимо кошти», «винесемо питання на сесію».

Досить цієї брехні!

Сьогодні в Україні взагалі немає політичної сили, яка б реально опікувалась проблемами громадян (і киян зокрема).

Усі прагнуть лише дорватися до корита, аби напихати пуза, не проводячи ніяких змін та реформ.

Усе було б інакше, якби ми не продавали свої голоси за продуктові набори чи кількасот гривень. Але важкий стан української економіки вже не вперше змушує українців жертвувати свободою вибору заради разового збагачення.

Та нині ситуація ще трагічніша. У той час, коли Київ готується купувати й продавати голоси, наші співвітчизники на півдні та сході гинуть за право вільно обирати свою долю.

Єдина можлива протидія цій національній ганьбі – громадський спротив практикам підкупу виборців. Саме зараз, навесні 2014 року, потрібно продемонструвати старому політичному класу країни, що ми більше не терпітимемо знущання, не будемо спокійно спостерігати за тим, як українська незалежність розпродається за кілька кілограмів гречки.

Думаю, що після 25 травня основні громадські мітинги проходитимуть перед територіальними виборчими комісіями. І горе тим, хто вирішить легалізувати «куплений» результат. Усі вони постануть перед судом, а на сумнівних округах пройдуть перевибори.

Тому звертаюся до всіх кандидатів: не робіть того, за що вас потім зневажатиме український народ. Доба Віктора Януковича та йому подібних уже минула. Зараз прийшов час громадського сектора.

І замовляти музику будемо ми!