Про легітимність існуючої в Україні влади (Януковича)

УЗУРПАЦІЯ ВЛАДИ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ ТА ПРОПРЕЗИДЕНТСЬКОЮ ПАРТІЄЮ РЕГІОНІВ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ.

 Законом України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004р. N 2222-IV (далі Закон N 2222-IV) була введена в дію нова редакція Конституції України, яка значно обмежувала повноваження Президента України та забороняла депутатам України, обраним від політичної парті (виборчого блоку політичних партій), переходити з однієї фракції до іншої. За цей Закон депутати від партії регіонів у 2004р. проголосували одноголосно.

Одразу після вступу на посаду Президента України Януковича В.Ф., 252 народних депутатів України, від тієї ж партії регіонів, звернулися до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним)  Закон N 2222-IV.

Рішенням Конституційного суду України №20-рп/2010 від 30.09.2010 чинна з 2005р. Конституція України в редакції від 08.12.2004р. була скасована (визнана неконституційною) і неконституційним шляхом була введена в дію Конституція України в редакції від 28.06.96р..

В результаті цього Президент України отримав додаткові повноваження непередбачені Конституцією України, а Партія Регіонів більшість у Верховній Раді України.

Те що Конституційний суд України виніс своє рішення лише через 5-ть років після набуття чинності нової редакції Конституції України, але одразу після вступу на посаду нового президента України, уже саме по собі свідчить про те, що мав місце антиконституційний переворот. Та що судді Конституційного суду України та депутати від пропрезидентської партії регіонів стали безпосередніми виконавцями цього перевороту та узурпації влади Януковичем В.Ф.

  Щодо законності/конституційності Рішення Конституційного суду України №20-рп/2010 від 30.09.2010 та про законність/конституційність скасування чинної Конституції України на підставі цього Рішення.

1_ Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1.1_ До повноважень Конституційного суду України не входить питання про відповідність Конституції України ЗАКОНУ про внесення змін до Конституції України. Згідно ст.159 Конституції України до повноважень Конституційного суду України входить лише надання висновку щодо відповідності ЗАКОНОПРОЕКТУ про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 цієї Конституції.

1.2 _ Конституція України не може бути змінена рішенням Конституційного суду України оскільки внесення змін до Конституції України належить лише до повноважень Верховної Ради України (ст.85 Конституції України).

Згідно п.3) ст.45 Закону України Про Конституційний Суд України – Конституційний Суд був зобов’язаний відмовити у відкритті конституційного  провадження у зв’язку з непідвідомчістю Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні. 

2_ Законом № 2222-IV було введену нову редакцію Конституції України (від 08.12.2004р.).

Конституційний Суд України розглядаючи питання про конституційність того чи іншого закону вирішує питання про відповідність його положень чинній на момент розгляду закону Конституції України. На момент розгляду Конституційним Судом України питання про конституційність Закону № 2222-IV чинною була Конституції України в редакції від 08.12.2004р.. Іншої Конституції не існувало. Таким чином, по суті Конституційний Суд розглянув питання про конституційність чинної Конституції України і визнав її неконституційною (!!!).

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ ВИЗНАВ НЕКОНСТИТУЦІЙНОЮ ЧИННУ КОНСТИТУЦІЮ УКРАЇНИ. Більш абсурдного рішення неможливо навіть уявити. Конституція ні при яких умовах не може бути неконституційною. Неконституційним може бути лише рішення Конституційного Суду.

3.1_ Рішенням Конституційного суду України Закон № 2222-IV було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття. Зазначене не відповідає дійсності. Встановлена Конституцією України процедура розгляду, ухвалення або набрання чинності закону № 2222-IV від 08.12.2004  не була порушена оскільки висновок Конституційного  Суду щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 цієї Конституції Верховна Рада України отримала. Повторне направлення уже проголосованого законопроекту до Конституційного Суду України Конституцією України не передбачена.

3.2_ Очевидно, що розгляд питання про конституційність того чи іншого Закону про внесення змін до Конституції України, навіть теоретично, можливий лише до набуття цим законом чинності. Враховуючи те, що деякі положення Закону № 2222-IV набули чинності лише в 2006р. у партії регіонів та Конституційного  Суду України було достатньо часу щоб вирішити це питання.

4_ Виходячи з ситуації, що склалася і діючи у відповідності до Конституції України, Конституційний суд, винісши рішення про неконституційність Закону № 2222-IV «у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття», мав зобов’язати Верховну раду України виправити допущені правопорушення. Тобто суд мав зобов’язати Верховну раду України направити проект цього Закону № 2222-IV, з усіма змінами і доповненнями, до Конституційного суду для отримання висновку та надати такий висновок. І все. На цьому його права та обов’язки закінчувалися.

Верховна рада в свою чергу мала розглянути проект цього Закону, разом з отриманими висновками, та проголосувати його в порядку передбаченого ст. 155 Конституції України.

Враховуючи те, що після отримання висновку Конституційного Суду України щодо Законопроекту № 4180 від 19.09.2003р. жодних змін чи доповнень до розділу II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» (ст.21-ст.68) взагалі не вносилось і так само не вносилося змін спрямованих на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України, Верховна рада не мала підстав не проголосувати за цей Закон.

5_ Згідно ст. 5 Конституції України право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу.

На підставі антиконституційного рішення Конституційного Суду України №20-рп/2010 від 30.09.2010  була скасована (визнана неконституційною) чинна Конституція України в редакції від 08.12.2004р. та введена в дію, неконституційним шляхом, стара редакція Конституції, без встановленої  Конституцією України процедури  її розгляду та ухвалення. Конституційний лад в України був змінений неконституційним – злочинним шляхом.

Відповідальність за це несе Президент України, пропрезидентська більшість у Верховній Раді України (партія регіонів та компартія) та Конституційний Суд України.

Згідно ст.109 КК України дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

УЗУРПАЦІЯ ВЛАДИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

  1_ Згідно ст.ст.118,140, 141 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Територіальні громади на основі загального, рівного,  прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міськогоголову, якийочолює виконавчий органради та головує на її засіданнях.

Згідно ст.ст. 6,8,10¹ ,13 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» (в редакції Закону України від 07.09.2010 р. N 2500-VI) місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві. Київський міський голова обирається шляхом прямих виборів відповідно до Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".   Голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України.

Згідно чинного на цей час рішення Конституційного Суду України від 25.12.03р. № 21-рп/2003 Київська  міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. «Київську міську державну адміністрацію має очолювати лише особа, обрана Київським міським головою, яка Президентом України призначається головою Київської міської державної адміністрації».

Грубо порушуючи норми Конституції України, Закон України «Про столицю України - місто-герой Київ» та рішення Конституційного Суду України від 25.12.03р. № 21-рп/2003 Президент України Янукович В.Ф. 16.12.10р. призначив головою Київської міської державної адміністрації не Київського міського голову, а сторонню особу - Попова А.П.

В 2011р. Київського міського голову взагалі було фактично усунули від посади і він лише формально виконував свої обов’язки, а вся повнота влади в місті зосередилась в руках голови Київської міської державної адміністрації Попова А.П.

2_ 01.06.12р.  Київський міський голова - Черновецький достроково склав свої повноваження. Згідно п.3 ст.14 Закону України Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів позачергові місцеві вибори призначаються Верховною Радою України у разі дострокового припинення повноважень депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, сільського, селищного, міського голови, а також в інших випадках, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". До цього часу дострокові вибори Київського міського голови так і не відбулися. Всупереч вимогам ч.2 ст.141 Конституції України обов’язки Київського міського голови перебрала на себе секретар Київради Галина Герега, яку ніхто не обирав. (Згідно ч.2 ст.141 конституції України очолювати виконавчий орган ради та головувати на її засіданнях може лише обраний територіальною громадою міста  міський голова).

3_ Позачергові вибори депутатів Київської міської ради та Київського міського голови відбулися 25.05.08р.

Згідно ст.141 Конституції України в редакції 08.12.2004р. (а також  в редакції 30.09.10р.) строк повноважень Київського міського голови закінчився у червні 2012 року, а строк повноважень депутатів Київської міської ради у травні 2013 року. Але ні в 2012 ні в 2013 році вибори не відбулися.

Законом України Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів N 2952-VI від 01.02.11р. (далі Закон України N 2952-VI від 01.02.11р.) та Рішенням Конституційного суду України  від 29.05.13 року № 2-рп/2013 під надуманим приводом щодо необхідності одночасного проведення виборів до органів місцевої влади на всій території України вибори до Київської міської ради та Київського міського голови були перенесені на 2015р.

Закон України N 2952-VI від 01.02.11р. носить явно виражений антиконституційний характер.

Згідно ст.141 Конституції України в редакції 08.12.2004р. (а також в редакції 30.09.10р.) строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради становить п'ять років незалежно від того на чергових чи на позачергових виборах обрані її депутати. Строк повноважень сільського, селищного та  міського голови становить чотири роки незалежно від того на чергових чи на позачергових виборах його обрали.

Законом України N 2952-VI від 01.02.11р. до ст.141 Конституції України були внесені наступні зміни:

- Строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради,  депутати якої обрані на чергових виборах, становить п'ять років. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п'ять років. Чергові вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноваженьвідповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах.

Згідно ст.157 Конституції України Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.

Очевидно, що внесені Законом України N 2952-VI від 01.02.11р. зміни до Конституції України порушують права громадян. Адже нові норми Конституції не передбачають можливості дострокових виборів місцевих рад та їх голів. У випадку якщо сільська, селищна, міська, районна або обласна рада, чи голова відповідної ради достроково припинили свої повноваження то вибори нової ради чи голови відбудуться лише через п'ять років після проведення останніх чергових виборів (як це відбулося в Києві).

У такому випадку повноваження відповідної ради чи голови до нових чергових виборів будуть виконувати посадові особи та органи виконавчої влади, що суперечить ст.ст. 5,38, 69 Конституції України згідно з якими, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Таким чином територіальну громаду м. Києва позбавили будь якої можливості брати участь в управлінні державними справами. Влада в м. Києві була узурпована правлячою партією.

Непоодинокі випадки коли голів місцевих рад змушують достроково скласти свої повноваження, а на їх місце ставлять представників правлячої партії та їх маріонеток.

 Політичні репресії. Вибіркове правосуддя. Обмеження свободи слова. Перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. Звіряча розправа над мирною студентською демонстрацією на Майдані Незалежності та амністія учасників розправи. Прийняття антиконституційних законів від 16.01.14р.– всі ці дії спрямовані на обмеження та скасування Конституційних прав та свобод громадян і свідчать про те, що правляча партія взяла відкритий курс на встановлення диктатури.

 Крім того виник своєрідний «правовий колапс». Конституція України в редакції 2004р. була скасована Конституційним Судом України, а Конституція України в редакції 28.06.96р. втратила чинність ще у 2004р..

Враховуючи те, що рішення Конституційного Суду України №20-рп/2010 від 30.09.2010 є неконституційним та те, що Конституція України в редакції від 28.06.96р. була введена в дію (в 2010р.) неконституційним шляхом, є всі підстави вважати, що на цей час чинною має бути Конституція України в редакції 2004р. та, що норми  Конституції України в редакції 28.06.96р. застосовуються неправомірно.

2_ДЕРЖАВНА ЗРАДА

Згідно ст. 17 Конституції України на території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Згідно ст. 9 Конституції України укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Всупереч ст.ст. 9, 17 Конституції України, 21.04.10р.. Президент України Янукович В.Ф. уклав міжнародний договір з Російською Федерацією (Харківські угоди), яким протиправно продовжив термін перебування російського Чорноморського флоту на території України на 25 років (з 2017 до 2042 року) з автоматичним продовженням дії договору на 5 років.

Примітка: пунктом.14. Перехідних положень Конституції України дозволялось тимчасове перебування на території України іноземних військових формувань на підставі раніше укладених та ратифікованих Верховною Радою України договорів. Термін дії договору між Україною та Російською Федерацією про оренду  військової бази в Севастополі закінчувався в 2017 році. Згідно ст. 9 Конституції України продовження терміну дії договору можливо лише у випадку внесенні змін в ст. 17 Конституції України. Ніяких змін в ст. 17 Конституції не вносилось.

Таким чином укладення договору з Російською Федерацією про продовження терміну перебування російського Чорноморського флоту на території України, всупереч прямої заборони ст. 17 Конституції України, неможливо кваліфікувати інакше ніж державна зрада (ст.111 КК України).

Відповідальність за це несе Президент України та пропрезидентська більшість у Верховній Раді (партія регіонів та компартія).

І це не перший випадок державної зради з боку Януковича В.Ф. та його оточення. У 2005р. президентська партія регіонів і їх посіпаки в Сєверодонецьку закликали до розколу України та до утворення на її території окремої держави з столицею у м. Харкові (ст.ст.110,111 КК України).

Укладення договору з Російською Федерацією про продовження терміну перебування російського Чорноморського флоту на території України, всупереч прямої заборони ст.17 Конституції України. Укладення кабального газового договору в 2010р.. Не підписання договору про асоціацію в Євросоюз. Підтримка владою неонацистських, антиукраїнських угрупувань, які намагаються посіяти ворожнечу між західною та східною Україною, між українцями та росіянами і закликають до розколу та федерації України.

Все це свідчить про те, що Янукович В.Ф. та його оточення діють в інтересах іноземної держави - Російської Федерації, а не в інтересах України.

 Таким чином Президент України Янукович В.Ф. та пропрезидентська партія регіонів, узурпувавши владу в Україні, втратили легітимність ще у 2010р.. А п одії останніх 2-х місяців свідчать про те, що Янукович В.Ф. та партія регіонів остаточно стали на шлях встановлення жорсткої диктатури.

 Згідно ст. 37  Конституції України у творення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються.