Навіщо НАБУ антикорупційний суд, якщо він й так "антикорупційний"?

Те що НАБУ покриває корупцію в Україні вже давно зрозуміло з огляду на численні факти банального невнесення ним відомостей про корупцію в державі до держреєстру з досудових розслідувань, та банальної, у т.ч. на цій підставі, відсутності її розслідування.

Те що НАБУ покриває корупцію в Україні вже давно зрозуміло з огляду на численні факти банального невнесення ним відомостей про корупцію в державі до держреєстру з досудових розслідувань, та банальної, у т.ч. на підставі невнесення, відсутності її розслідування.

Ймовірно, для покриття корупції, як складової "реформ", НАБУ й було створене, що й підтверджує результати його роботи, youtube-шоу та бравурні інтерв'ю.

Зрозуміло також, що без покриття й не було б корупції, а з викриттям – її б також не існувало.

Ну й да ладно. Покриває собі та й покриває. Як то кажуть, хай наситняться. Ми ж "усе записуємо" до пори…

Нещодавно НАБУ активізував процес створення антикорупційних судів. Активізація відбулась, буцімто, з приводу саботажу суддів щодо розгляду вже переданих до судів справ, а тому все – антикорупційна реформа зайшла у глухий кут.

Яка "антикорупційна реформа"? Який "глухий кут"? Для чого знов створювати новий орган, дублюючи повноваження існуючого? Невже лише для прийняття судових рішень відповідно Закону? Але ніяких проблем в цьому немає. Якщо пересічний громадянин України вже зараз може отримувати законні судові рішення майже у розумні строки, то чому це не може зробити НАБУ з його шоу-талантами?

А тепер давайте разом проаналізуємо, чи дійсно має місце саботаж, і яку роль в цьому відіграє НАБУ? Адже незабуваємо, що є така гра як "поддавки".

Для такого аналізу не будемо читати, слухати або дивитись те, що нам навіщує НАБУ, а візьмемо для чистоти експерименту юридичні факти – 38 ухвал, внесених до ЄДРСР щодо розгляду скарг на невнесення НАБУ відомостей про корупцію до реєстру суддею Солом'янського райсуду Києва Кізюн Л.І., до територіальної підслідності якої має відношення НАБУ.

Всі ці ухвали ідентичні, і зобов'язують НАБУ вирішити питання про наявність у заявах про корупцію відомостей, що можуть про неї свідчити. Проте, саме факт розгляду судом скарги є доказом вже вирішення НАБУ цього питання на час прийняття ухвали, і при цьому не на користь завдання кримінального провадження. І судді цей юридичний факт, як нікому, відомий та зрозумілий, а тому суддя, як професійний "футболіст", ефектно повертає заяву про корупцію тому, хто це питання вже у незаконний спосіб вирішив. "Щуку" Глібова пам'ятаєте?

Саме тому НАБУ й не реєструє відомості про корупцію, й не відвідує суд для розгляду цього питання, адже у суді в його команді вже є кваліфіковані "футболісти", які завжди зіграють так, як потрібно. Як потрібно суду та НАБУ, але не державі, адже як мінімум 38 корупційних діянь залишились не викритими, що у прогресії провокує вчиненню нових злодіянь. Я вже не кажу про навантаження скаргами суду замість швидкого розслідування відповідно Закону, та уведення заявників у стан правової невизначеності. Ще є заявники, які не дійшли до суду, розчарувавшись у "реформі" ще до походу до нього.

Ілюзія реформування призводить громадян України до відчаю та збурює їх.

Постає завдання – як нам довести "зіграність футболістів" та зупинити гру? На допомогу нам йде його величність Закон, який й викриє її нечесність.

В КПК не передбачений обов'язок слідчого (детектива) вирішувати питання про наявність у заявах про корупцію відомостей, що можуть свідчити про корупцію, – а тому повноважень у судді зобов'язувати НАБУ це робити немає.

Також, згідно вступних частин цих 38 ухвал, скаржники не підіймають питання саме такого зобов'язання НАБУ. Вони просять суд зобов'язати НАБУ внести відомості до держреєстру. Таке зобов'язання прямо (імперативно) передбачене ч.1 ст.214 КПК, і на підставі цього обов'язку НАБУ вже суд зобов'язаний задовільнити скаргу.

Вищевказане та 38 винесених нею ухвал свідчать про порушення суддею принципу диспозитивності, як одного із засад кримінального провадження, встановленого ст.26 КПК, та який полягає в тому, що суддя повинна вирішувати лише ті питання, що винесені на її розгляд сторонами та віднесені до її повноважень.

Таким чином вже суддя вчиняє злочин – зловживає владою або службовим становищем, ну а ми його викриваємо.

До речі, автором цих строк 14.09.2017 року о 16-30 в залі №4 суду був заявлений відвід судді на підставі вищевикладеного при розгляді, знов ж таки, питання зобов'язання НАБУ внести до реєстру відомості щодо покриття суддями, які є кандидатами до нового Верховного суду, незаконного збільшення обсягу відшкодування державою коштів вкладникам, здійсненого тимчасовим адміністратором системного банку.

Під час заяви цього відводу суддя чомусь закрила судове засідання та покинула залу, а тому заявник продовжував відводити суддю вже без її участі. При цьому, таке видалення судді із судової зали порушує порядок вирішення питання складу суду, а тому будь-яке рішення, винесене у цій справі суддею Кізюн Л.І., буде завідомо неправосудним.

Викривши витівки судді, повернемось до інтерв'ю високопосадовця. Його фраза: "за більшістю скарг суди відмовляються зобов'язувати нас вносити дані до реєстру" – багато про що говорить. Ще й з урахуванням того, що за чинним КПК відмова не передбачена, а тому незаконна.

Насамкінець, повертаємось до питання, винесеного у заголовок даного аналізу. Дійсно, навіщо?!... Можливо для приводу зміни законодавства, зокрема, щодо легалізації відмови, про яку говорив директор НАБУ?

За цих обставин трохи незручно стає перед нашими міжнародними партнерами, особливо перед Джоном Керрі.

В цьому аспекті постає також інше питання – можливо необхідна "антикорупційна" палата або навіть палати? Кому?!

Постановлені питання є риторичними. Але одна загальна відповідь все ж таки є: всі ці дублювання вже існуючого не потрібні та шкідливі для держави, адже вони є лише приводом для звуження її інтересів та існуючих прав громадян.

Проте, в державі Україна, на відміну від "реформ", невідворотно діє принцип верховенства права, навіть для тих хто в цьому має сумнів, а також для тих, хто його порушує.

Органів, які незабаром будуть діяти за цим принципом та захищати його, в країні існує більш ніж достатньо. І вони будуть це робити, незважаючи на поточне його блокування.

Зараз у нас, як ніколи, є неймовірна можливість стати дійсно незалежною країною, показавши усьому світу, що вона може не тільки у крайній спосіб зносити корумповану владу, стримувати загарбника, але й у правовому полі викривати шахраїв та притягати їх до передбаченої Законом відповідальності.

Цю можливість ми вже не змарнуємо. Притягнення до відповідальності чекати залишилось вже недовго …