Чи здатна Україна на інноваційний стрибок

Які фактори стримують розвиток інновацій в Україні?

У рейтинзі інноваційних економік 2018 року Україна піднялася з 50-го на 43-тє місце, випередивши Росію, Грузію та Румунію.

Але треба розуміти, що часто рейтинги – це статичний зріз, який набагато краще розглядати в деталях, адже саме слабкі сторони більшою мірою визначають наш вектор і динаміку розвитку.

Глобальний інноваційний індекс – складний індикатор, який складається з 80-ти окремих показників.

Саме тому наше 43 місце і набрані 38,5 балів зі 100 в реальності можуть означати як майже необмежену свободу для інновацій, так і свідчити про системні проблеми, які не дадуть економіці розвиватися навіть тоді, коли цілий ряд інших особливостей сприятимуть цьому.

Перша група чинників індексу – інституційне середовище всередині держави.

До цієї групи належить політична стабільність, ефективність влади, якість законів, суди і простота ведення бізнесу.

Саме за якістю інституційного середовища Україна не увійшла навіть в топ-100 держав, зайнявши 107 місце зі 126 країн світу.

Якщо легкість у відкритті бізнесу дозволила нам стати на 45 місце серед усіх країн, то робота судів і показник, наскільки суспільство підпорядковується законам, відкинули Україну на 107 місце.

Не варто забувати, що саме суди багато в чому впливають на те, чи захочуть інвестори приходити в країну, або виберуть інші регіони.

Друга група і наша ключова компетенція – це людський капітал, освіта і дослідження. Ця компетенція зараз поступово перетікає в Польщу та інші країни.

Тим не менше, у 2018 році ми треті в світі за співвідношенням вчителів і учнів та 12-ті за кількістю людей, які після закінчення школи продовжують освіту у ВНЗ.

Тільки на 50 місце поставили Україну серед держав, у яких розвивається наука та проходять дослідження.

У цілому по групі людського капіталу, освіти і досліджень ми зайняли 43 місце.

Третій стовп – якість інфраструктури в країні та 89 місце з 12 економік світу.

Найгірше у нас справи з екологією: ми виробляє занадто мало ВВП на одиницю споживаної енергії і це ставить нас на 11 місце з 12 держав.

Якщо врахувати, що світові в найближчі 10 років пророкують нове подорожчання вуглеводнів, то низька енергоефективність економіки може серйозно вдарити по собівартості продукції і зробити експорт з України менш конкурентним. Також у нас слабкі закони щодо захисту навколишнього середовища.

Далі йдуть фактори ринку, які можна вважати безпосередньо економічними чинниками. Тут ми знову оцінені на 89 місці, але ця група все ж заслуговує особливої уваги. Легкість в отриманні кредитів – 26 місце.

У цілому ситуація з кредитами – 84 місце. Фактично, це говорить про те, що в Україні отримати кредити нескладно. Але зробити це можна лише на таких умовах, на яких невеликі дослідники, фірми або стартапери навряд захочуть брати кошти.

Інвестиції поставили нас на 115 місце. Справа в тому, що в Україні мало венчурних угод, низька капіталізація ринку і погані умови для захисту міноритаріїв.

Проте інша ситуація з внутрішнім ринком. Тобто якщо ви все-таки знайдете гроші на продукт, то, цілком можливо, зможете його досить успішно продавати всередині держави.

П'ятий компонент – легкість доступу бізнесу до інновацій та знань, і загальне 46 місце. Хоча за часткою фірм, які пропонують своїм співробітникам навчання, тільки 68.

Зате Україна зайняла третє місце за кількістю працюючих жінок з вищою освітою і 19 по кількості досліджень, які фінансуються з-за кордону.

Наша сильна сторона – це втілення знань у життя. Ми перші в світі по кількості створених корисних моделей на мільярд ВВП.

Зате не активні у галузі креативу: знімаємо мало фільмів і не намагаємося експортувати свою культуру за кордон. При цьому вийшли на 19 місце в світі зі створення мобільних додатків.

А тепер давайте підсумуємо, про що ж нам говорять усі ці розрізнені показники, щоб зрозуміти, скільки це – 38,5 балів індексу інноваційності – мало чи багато.

У першу чергу потрібно віддати належне саме українцям. У нас живуть дуже талановиті люди, які багато винаходять і вигадують. Також в Україні все ще зберігся досить високий рівень освіти.

З негативу – політичний клімат і робота влади, відсутність можливостей брати кредити і залучати інвестиції з-за кордону.

Через це наша винахідливістю обмежена суворими рамками, за які вона не вийде без грошей, а гроші поки не прагнуть іти в Україну та не циркулюють усередині держави поза сферою торгівлі.

Звичайно, є спосіб, як це вирішувати. Він простий, але не зовсім вигідний принаймні частині вітчизняних policy-makers.

Перш за все, мова йде про приведення до норми українського інституційного середовища. Для цього адекватні правила для бізнесу мають не просто існувати, а щодня стовідсотково виконуватися. Серед власне законодавчих змін – посилення захисту міноритарних акціонерів.

Важливо наголосити, що мова не йде про якісь особливі поступки для іноземного капіталу, відміну податків або інші речі.

Компанії прийдуть в Україну не тоді, коли наше інституційне середовище стане найкращим в Європі, а якщо воно буде їм принаймні зрозумілим. Бізнес, особливо міжнародні фірми, можуть працювати всюди та за будь-якими правилами, але якщо ці правила прогнозовані та універсальні, тобто однакові для всіх.

Тоді в Україні почнуть з’являтися західні венчурні фонди, а інноваційна діяльність існуватиме не лише "на папері" у вигляді освіченої нації та великої кількості патентів, а зароблятиме для економіки мільярди і десятки мільярдів доларів щороку.

Важливою є історія з кредитами. Відсоткова ставка від 20% річних не буде прийнятною для бізнесу, який захоче взяти додаткових грошей, аби вкласти їх у дослідження.

При цьому у розвинених економіках велика частина інновацій приходить саме з уже діючих підприємств. Таким компаніям потрібні доступні ресурси, які підсилять їх інноваційний потенціал.

Разом з тим, без доступу до капіталу та неможливістю залучати кошти з-за кордону українська інноваційність дуже швидко вичерпається.

Сьогодні вона тримається тільки на людях – тих, хто поки не виїхали до США, Польщі або Німеччини.

Однак в останні роки українці стали більш мобільними. І тепер навіть п'ятирічна затримка призведе до того, що з людського потенціалу ми розгубимо половину або навіть дві третини. І тоді в рейтингу 2024 року Україна буде вже не на 43 місці, а навряд чи потрапить навіть до першої сотні.