Чому нинішня влада не призначає дострокові вибори парламенту?

Отже, Рада призначила вибори мера Києва і Київської міської ради на 25 травня. Тим самим виконавши вимогу людей. Гадаю, зрозуміло, що основним трендом київської кампанії стане питання: «що ти робив під час Майдану?» — це логічно, правильно і… банально. Але так воно є, і так буде.

В київській кампанії зможуть проявити себе багато активістів, волонтерів та просто активних громадян, що виросли на подіях української революції. Зрозуміло, що залишиться багато незадоволених, які задаватимуть логічні запитання про недосконалий виборчий закон (суб’єктом висування кандидатів є лише політичні партії), непроведення виборів у два тури (можливість перемоги нових, сучасних черновецьких), невнесення змін у закон «Про столицю…» (фактичне існування двовладдя через існування невзаємопов’язаних посад київського міського голови та голови КМДА) та невідновлення районних в місті Києві рад.

Зрозуміло, що в парламенті спостерігатимуться спроби врегулювати ці питання, але менше з тим, повторюся: призначення київських виборів — крок правильний, закономірний та давно очікуваний громадою.

Але, як то кажуть, завжди є одне «але» J . Колишня українська опозиція, яка так блискавично і несподівано для самої себе раптом стала владою, чомусь забула про ще одну вимогу громади. І, до речі, свою вимогу, неодноразово проголошену зі сцени Майдану. Йдеться про так зване «повне перезавантаження влади», яке в широкому сенсі розуміється, як одночасні дострокові вибори президента, сільських, селищних, міських голів, а також рад усіх рівнів, включаючи Верховну. Гадаю, на даному етапі можна було б урізати цей список перевиборами президента і Верховної ради. З президентом вирішили, але чому забули про себе? Чому?

Крім суто моральної площини, яка полягає в тому, що перевибори Верховної ради (через перезавантаження всієї системи влади) були вимогою самої тодішньої опозиції, про яку та нині забула, є й ще інша площина — юридична. Сподіваюся, всі пам’ятають аргументацію необхідності повернення до Конституції 2004 року — мовляв, Янукович не обирався на повноваження Кучми, зафіксовані в Конституції 1996 року, і які йому подарував Конституційний суд. Саме на цій підставі тодішні опозиціонери галасували про узурпацію влади Януковичем і вимагали дострокових президентських виборів.

Так от, відкрию всім очі і скажу «несподівану» річ  — нинішній склад Верховної ради також не обирався на ті повноваження, які має нині внаслідок повернення Конституції 2004 року. І, фактично, теж узурпував владу J . Якщо слідувати логіці опозиції тримісячної давності і влади давності триденної, то зараз парламент має просто волати про узурпацію самим собою державної влади в країні і голосно вимагати переобрання самого себе. Але — ні звука, навіть — ні писку.

Хтось запитає: чому? Гадаю, відповідь тут риторична.