Чому нинішня влада не призначає дострокові вибори парламенту?

Колишня опозиція, діставшись влади, зраджує вимоги Майдану.

Отже, Радапризначила вибори мера Києва і Київської міської ради на 25 травня. Тим самимвиконавши вимогу людей. Гадаю, зрозуміло, що основним трендом київськоїкампанії стане питання: «що ти робив під час Майдану?» — це логічно, правильноі… банально. Але так воно є, і так буде.

В київськійкампанії зможуть проявити себе багато активістів, волонтерів та просто активнихгромадян, що виросли на подіях української революції. Зрозуміло, що залишитьсябагато незадоволених, які задаватимуть логічні запитання про недосконалийвиборчий закон (суб’єктом висування кандидатів є лише політичні партії), непроведеннявиборів у два тури (можливість перемоги нових, сучасних черновецьких),невнесення змін у закон «Про столицю…» (фактичне існування двовладдя черезіснування невзаємопов’язаних посад київського міського голови та голови КМДА)та невідновлення районних в місті Києві рад.

Зрозуміло, щов парламенті спостерігатимуться спроби врегулювати ці питання, але менше з тим,повторюся: призначення київських виборів — крок правильний, закономірний тадавно очікуваний громадою.

Але, як токажуть, завжди є одне «але» J. Колишня українська опозиція, яка так блискавичноі несподівано для самої себе раптом стала владою, чомусь забула про ще однувимогу громади. І, до речі, свою вимогу, неодноразово проголошену зі сцениМайдану. Йдеться про так зване «повне перезавантаження влади», яке в широкомусенсі розуміється, як одночасні дострокові вибори президента, сільських,селищних, міських голів, а також рад усіх рівнів, включаючи Верховну. Гадаю, наданому етапі можна було б урізати цей список перевиборами президента іВерховної ради. З президентом вирішили, але чому забули про себе? Чому?

Крім сутоморальної площини, яка полягає в тому, що перевибори Верховної ради (черезперезавантаження всієї системи влади) були вимогою самої тодішньої опозиції,про яку та нині забула, є й ще інша площина — юридична. Сподіваюся, всі пам’ятаютьаргументацію необхідності повернення до Конституції 2004 року — мовляв,Янукович не обирався на повноваження Кучми, зафіксовані в Конституції 1996року, і які йому подарував Конституційний суд. Саме на цій підставі тодішніопозиціонери галасували про узурпацію влади Януковичем і вимагали достроковихпрезидентських виборів.

Так от,відкрию всім очі і скажу «несподівану» річ  — нинішній склад Верховної ради також необирався на ті повноваження, які має нині внаслідок повернення Конституції 2004року. І, фактично, теж узурпував владу J. Якщо слідувати логіці опозиціїтримісячної давності і влади давності триденної, то зараз парламент має простоволати про узурпацію самим собою державної влади в країні і голосно вимагатипереобрання самого себе. Але — ні звука, навіть — ні писку.

Хтось запитає: чому? Гадаю, відповідь тут риторична.