Чи готові державні навчальні заклади до виклику сьогодення?
Всесвітня криза пандемії коронавірусу нанесла потужний удар по українській системі освіти, яка лише кілька років тому почала оновлюватися. Минулий навчальний рік школярі та студенти були змушені завершувати дистанційно. Новий же розпочався з низкою нововведень, анонсованих урядом. Сьогодні українські школи відчинили двері перед учнями. А разом із цим має активізуватися реформа "Нова українська школа", спрямована на європеїзацію української освіти.
Уже зараз, з огляду на невтішні прогнози стосовно поширення Covid-19, зрозуміло, що цей рік стане важким та непередбачуваним. Загальноосвітнім закладам країни слід готуватися до змішаної форми навчання. Імовірно, карантин не закінчиться до кінця цього року.
У приватній школі "Ранок" цю проблему усвідомлюють. Ба більше, у разі необхідності, продовжуватиме роботу всеукраїнська школа "Ранок", яка працювала під час першої хвилі карантину для всіх українців та задля підтримки учнів власного навчального закладу. У школі, не виходячи за рамки загальнодержавної навчальної програми, продовжить створюватися інноваційний освітній простір для розвитку нового покоління. Навчання відбуватиметься у форматі STEM-освіти, сформованої на основі компетенцій і знань учнів із трьох дисциплін: читання, математики та природничих наук. Я впевнений, що так зараз працює багато приватних шкіл країни.
Але чи готові державні навчальні заклади до виклику сьогодення? Чи достатнім буде бюджет державної субвенції, виділений на подолання ускладнень, що виникатимуть під час навчання в умовах перманентного карантину? Питання відкриті. А вони є пріоритетними для цивілізованого суспільства.
Вимушений карантин лише оголив недоліки вітчизняної системи освіти та актуалізував потребу у глобальних трансформаціях. Має вже сьогодні змінюватися контентне програмне наповнення, що було передбачене реформою освіти. Наші школи не готують дітей до майбутнього, не дають їм навичок, завдяки яким їхнє існування в сучасних умовах буде ефективним. Майбутнє вже почалося, і воно кардинально змінює свої пріоритетні напрямки принаймні раз на 5 років. А ще нариси майбутнього суттєво корегує глобальна криза освіти.
Вона має два базові аспекти. По-перше, продовжується знецінення формальних дипломів про освіту. Повсюди пройшла інфляція академічних документів, які були рушієм зростання університетів впродовж ХХ ст. Нові умови сформували тренд: наявність диплому не є гарантією працевлаштування. А по-друге, відбувається втрата зв'язку між вишами та ринком праці. Укріплюється тенденція: багато працедавців постійно потребують працівників, водночас багато випускників не можуть знайти роботу. І тут проблема виникає не в кількості «шукачів заробітку», а в якості їхньої підготовки, адже освіта, банально, не дає потрібних знань.
Очевидно, що теперішній випускник школи має володіти комунікаційними навичками, уміти працювати в команді, бути ініціативним та допитливим, здатним ухвалювати важливі рішення, знати іноземні мови. В школі для дітей має закладатися система цінностей. І це формування починається з поведінки вчителів, з їх толерантного ставлення до учнів. А ще, діти мають володіти інструментами фінансової грамотності. В школі «Ранок», діти не тільки формули площин знають, а й застосовують їх на практиці. Наприклад, рахують скільки грошей треба, щоб пофарбувати стіни школи, та де замовити фарбу Інтернетом. А на уроках хімії та фізики учні проводять експерименти самостійно, задля того, щоб зрозуміти Закони термодинаміки. Важливо щоб діти вміли застосовувати знання на практиці.
У сучасному світі об’єми інформації навіть у вузьких сферах перевищують можливості запам’ятовування. До того ж, інформація швидко застаріває в умовах прискореного технологічного прогресу. Сучасних школярів мають навчати умінню аналізувати, фільтрувати отримані знання та мислити критично.
Загалом, вітчизняній освітній системі потрібна зміна принципів, на яких вона базується. Ми не можемо підготувати для своїх дітей ідеальне майбутнє, бо Світ занадто непередбачуваний. Однак ми можемо навчити дітей моделювати майбутнє самостійно. Навички відповідальності, лідерства, ефективної комунікації та емпатії є не менш важливими, ніж базові знання. Саме тому їх досягнення важливе для творців нової української школи.
