Провокація злочину або протиправна поведінка потерпілого є передумовою до закриття кримінального провадження за відсутності складу злочину. Саме як провокацію з боку потерпілого можна кваліфікувати дії останнього в "справі В. Шабуніна".
Взагалі то адвокату не личить публічно коментувати справи, в яких він не здійснює захист. Однак враховуючи суспільну значимість "справи В. Шабуніна" дозволю собі юридичний коментар даної справи.
Як повідомляють ЗМІ, сторона обвинувачення визначала, що потерпілий у справі за обвинуваченням Віталія Шабуніна не був журналістом. Відповідно, не здійснював журналістську діяльність, знімаючи В. Шабуніна на телекамеру. Однак, чи законно діяв потерпілий і яку діяльність у смислі кримінального кодексу він здійснював?
Згідно частини першої статті 307 Цивільного кодексу України зйомка особи на відеоплівку можлива лише за її згоди. І хоча в публічних місцях згода особи на відео-плівку презюмується, очевидно, що в даному випадку Віталій Шабунін заперечував проти його відео-зйомки. Тим більш незаконним є інші дії щодо збирання конфіденційної інформації про особу зі сторони потерпілого, про які йдеться в повідомленнях ЗМІ (дані про авіаперельоти, зовнішнє спостереження тощо). Адже такі дії можуть вчиняти лише в порядку й межах, визначених спеціальними законами, наприклад Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".
Однак якщо правда, що потерпілий вів проти В. Шабуніна систематичну протиправну (провокативну) діяльність, яка сукупно завдала тяжкої образи В. Шабуніну, тоді в діях В. Шабуніна на мій погляд відсутній склад злочину за статтею 122 КК України (середньої тяжкості тілесне ушкодження). Адже за статтею 123 КК України окремо визначено, що кримінально караним є лише заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, якщо такий злочин було заподіяно в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло від тяжкої образи з боку потерпілого. У той же час час легке та середньо тяжкості тілесне ушкодження, у випадку відповідної протиправної поведінки потерпілого, відповідно до системного тлумачення Кримінального кодексу України не містять у собі складу злочину. Відповідне тлумачення кримінального закону автор ствердив, наприклад, у виправдувальному вироку Шевченківського суду районного суду м. Києва у справі С. і Т. від 10 червня 2015 року, обвинувачених за ч. 4 ст. 296 КК України (тяжке хуліганство).
Зауважу також інший важливий аспект у даній справі. Якщо провокативна діяльність проти В. Шабуніна велась під контролем і за вказівкою правоохоронних органів, тоді в діях В. Шабуніна додатковим аргументом щодо відсутності складу злочину також виступає практики Європейського суду з прав людини (Ramanauskas v. Lithuania, 2008 і т.д., детальніше наприклад: http://bsb-partners.com/270).
Відповідно, логічною додатковою лінією захисту є ініціювання порушення кримінального провадження за статтею 370 Кримінального кодексу України (провокація злочину) зі сторони захисту. У випадку саботування розслідування такого кримінального провадження, такий факт буде додатковим аргументом провокативної поведінки під керівництвом державних агентів.
