Пеня за несвоєчасне відшкодування ПДВ

В деяких випадках органи ДФС вважають, що для виконання ними своїх прямих обов'язків, встановлених Податковим кодексом України, необхідне рішення зобов’язального характеру

Передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування з ПДВ є відображення органом ДФС в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про її узгодження.

В деяких випадках органи ДФС вважають, що для виконання ними своїх прямих обов'язків, встановлених Податковим кодексом України, необхідне рішення зобов’язального характеру. І тільки під судовим примусом готові виконувати норми податкового законодавства.

У справі, що наводиться нижче, після скасування податкових повідомлень-рішень (ППР) адвокатом в інтересах клієнта подано до органу фіскальної служби адвокатський запит щодо виконання рішень суду (якими скасовано ППР) та внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість сум бюджетного відшкодування (пряма норма пп. «г» п. 200.12 ст. 200 ПК України).

На адвокатський запит щодо виконання рішень контролюючим органом надана відповідь, зміст якої зводиться до того, що в резолютивних частинах рішень про скасування ППР відсутні вимоги зобов’язального характеру, а суд, що розглянув справи (про скасування ППР) виконавчий лист для звернення рішень до виконання не видавав.

Оскільки контролюючим органом протиправно не внесено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що унеможливлює отримання належного відшкодування, в інтересах підприємства до суду було подано позов про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені.

В суді бурхлива фантазія юристів контролюючого органу остаточно розгулялась і відповідач зайняв позицію, що у ГУ ДФС в Одеській області не є адміністратором ресурсу та не уповноважений на внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей, хоча виконання відповідних функцій напряму передбачено Положенням про ГУ ДФС в Одеській області.

Наведена позиція ГУ ДФС не була сприйнята судом, який позов задовольнив в повному обсязі, визнав протиправною бездіяльність та зобов'язав Головне управління ДФС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування та встановив судовий контроль виконання резолютивної частини рішення (http://reyestr.court.gov.ua/Review/80833007).

Однак, замість виконання рішення суду та уникнення подальшого нарахування та стягнення з бюджету пені, відповідачі зайнялись оскарженням та всіляким затягуванням вступу рішення у законну силу, обґрунтованість та законність якого була очевидною та не викликала розумних сумнівів.

Звісно наведене рішення суду було залишено в силі апеляційною та касаційною інстанціями і врешті решт було виконано у встановлений судом строк (відповідачем подано звіт про виконання). Але, пряма норма п. 200.23 ст. 200 ПК України вказує, що платник податку має право на нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, протягом всього строку її дії, включаючи день погашення, що і було застосовано.

Захист порушеного права платника податків у спосіб стягнення з Державного бюджету України пені відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 12.02.2019 р. у справі №826/7380/15, провадження №11-778апп18 (№ в ЄДРСР 80427413).

Таке застосування норми пункту 200.23 ст. 200 ПК України відповідає і практиці Верховного Суду, наведеній в постановах: від 30.05.2019 р. у справі №803/655/17 (№ в ЄДРСР 82120048), від 27.05.2019 р. у справі №826/20661/15 (№ в ЄДРСР 82019619), від 24.04.2019 р. у справі №822/1932/16 (№ в ЄДРСР 81399535), від 22.03.2019 р. у справі №822/3473/17 (№ в ЄДРСР 80699190), від 12.03.2019 р. у справі №806/1605/17 (№ в ЄДРСР 80417876), від 12.03.2019 р. у справі №808/2689/15 (№ в ЄДРСР 80418562), та багатьох інших.

Прогнозовано з такою позицією вищих судових інстанцій погодились і суди першої та апеляційної інстанцій постановляючи рішення у нижченаведеній справі про стягнення з Державного бюджету України пені за весь період існування заборгованості з ПДВ, включаючи день погашення.

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

при секретарі – П'ятіній В.В.,

за участю представника позивача          Аврамова В.П.,

представника відповідача          Хвостикової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА» до Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення пені з Державного бюджету України за порушення строків відшкодування податку на додану вартість, –

                                   ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2019 року ТОВ «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА» звернулось з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути з Державного бюджету України на його користь пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за червень 2017 року в розмірі 31230,02 грн, за жовтень 2017 року в розмірі 18 598, 56 грн, оскільки 13.08.2019 суми ПДВ  зараховані на його рахунок.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 20.07.2017 ним подано до ДПІ декларацію з податку на додану вартість за червень 2017 року із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 412 061, 00 грн.

ГУ ДФС провело документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2017 року,  складено Акт № 1644/15-32-12- 03/41005225 від 17.11.2017, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0121941203 від 13.12.2017, яким ТОВ «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 340 776, 00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 85 194, 00.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17.05.2018 за позовом ТОВ «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА» вказане податкове повідомлення-рішення скасував.

Позивач зазначав, що ним також 20.11.2017 подано до ДПІ декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 2 267 221, 00 грн.

ГУ ДФС у Одеській області провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2017 р, складено акт перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення форми «В1» № 0016121203 та форми «ВЗ» № 0016131203.

Вказані податкові повідомлення-рішення за його позовом скасовані Одеським окружним адміністративним судом рішенням від 02.07.2018.

Крім того, Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 22.03.2019 у справі № 420/227/19, залишеним без змін постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано ГУ ДФС в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА» суми податку на додану вартість за червень 2017 року в розмірі 340 776, 00 грн та за жовтень 2017 року в розмірі 202 944,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА»: пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за червень 2017 року за період з 10.08.2018 по 04.03.2019 в розмірі 41 386, 08 грн; пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2017 року з 12.09.2018 по 04.03.2018 в розмірі 20 777,02 грн.

Незважаючи на вказані рішення суду станом на час звернення з даним позовом ГУ ДФС протиправно не внесено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА» суму податку на додану вартість за червень 2017 року в розмірі 340 776, 00 грн та за жовтень 2017 року в розмірі 202 944, 00 грн, що унеможливлює отримання належної йому суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Отже, сума бюджетного відшкодування з ПДВ станом на 13.08.2019 залишалась невідшкодованою у визначені ПК України строки, тому позивач вважає, що він має право на нарахування пені в порядку, визначеному пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 343 від 09.03.2016 для забезпечення повного з'ясування обставин, що мають значення в процесі судового розгляду позовних заяв про бюджетне відшкодування податку на додану вартість, пені або стягнення митних платежів, відповідачами у таких справах є орган ДФС, на обліку якого перебуває платник або який здійснював митне оформлення, та орган Казначейства за місцезнаходженням відповідного органу ДФС.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17 жовтня 2019 року стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА» (вул. Середньофонтанська,19-Г, приміщення 33, 65039, код ЄДРПОУ 41005225) пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за червень 2017 року в розмірі 31 230, 02 грн, за жовтень 2017 року в розмірі 18 598, 56 грн.

Стягнув з Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА»  судові витрати у сумі 1 921, 00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- пеня як спосіб забезпечення не повинен передбачати карального впливу, а бути спрямований на створення умов для гарантування погашення бюджетної заборгованості, яка виникла в результаті прострочення носять форму тлумачення податкового законодавства та висновків суду не спростовують;

- відповідно до приписів Порядку № 343, згідно з якими метою взаємодії є запобігання необґрунтованому та/або незаконному стягненню з державного бюджету податку на додану вартість, пені або митних платежів на підставі судових рішень та вжиття інших заходів щодо захисту інтересів держави відповідно до законодавства України, апеляційний суд відхиляє, адже в ході судового розгляду факти необґрунтованого або незаконного стягнення з державного бюджету пені та нецільового використання бюджетних коштів не встановлені.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА» зареєстровано 06.12.2016. Знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби  з 06.12.2016.

20.07.2017 позивач подав до ДПІ у Приморському районі міста Одеси  декларацію з податку на додану вартість за червень 2017 року із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 412 061, 00 грн.

Головне управління ДФС провела документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за червень 2017 року, про що склала Акт № 1644/15-32-12- 03/41005225 від 17.11.2017, на підставі якого контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0121941203 від 13.12.2017, яким ТОВ «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 340 776, 00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 85 194, 00 грн.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до суду. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17.05.2018, яке набрало законної сили 10.08.2018, визнав  протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС форми «В1» № 0121941203 від 13.12.2017.

Крім того 20.11.2017 ТОВ «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА» подало до ДПІ декларацію з ПДВ за жовтень 2017 року із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 2 267 221, 00 грн.

ГУ ДФС провела документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за жовтень 2017 року, про що склала Акт № 86/15-32-12-03/41005225 від 17.01.2018, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення форми «В1» № 0016121203 та форми «ВЗ» № 0016131203.

Вказані податкові повідомлення-рішення форми також оскаржені до суду. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 02.07.2018, яке набрало законної сили 12.09.2018, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення форми «В1» № 0016121203 та форми «ВЗ» № 0016131203.

Також, Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 22.03.2019 у справі № 420/227/19, залишеним без змін постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, визнав протиправною бездіяльність та зобов'язав ГУ ДФС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА» суми податку на додану вартість за червень 2017 року в розмірі 340 776, 00 грн та за жовтень 2017 року в розмірі 202 944, 00 грн.

Верховний Суд ухвалами від 06.09.2019 та 12.09.2019 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області та Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 22.03.2019 у справі № 420/227/19 стягнув з Державного бюджету України на користь ТОВ «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА»: пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за червень 2017 року за період з 10.08.2018 по 04.03.2019 в розмірі 41 386,08 грн; пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2017 року з 12.09.2018 по 04.03.2018 в розмірі 20 777, 02 грн.

З 05.03.2019 по 06.08.2019 (дата звернення позивача до суду із позовом по цій справі) ГУ ДФС не внесено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА» суму податку на додану вартість за червень 2017 року в розмірі 340 776,00 грн та за жовтень 2017 року в розмірі 202 944,00 грн, що зумовило позивача звернутися до суду про стягнення пені за вказаний період.

Також встановлено, що під час знаходження справи у суді ГУ ДФС внесено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивачу суми ПДВ за червень 2017 року у розмірі 340 776,00 грн та за жовтень 2017 року в розмірі 202 944, 00 грн. Станом на 13.08.2019 зазначені суми були відшкодовані позивачу у повному обсязі.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ залишається невідшкодованою у визначені ПК України строки, тому позивач має право на подальше нарахування пені в порядку, визначеному пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України, Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 (далі - Порядок №26), Порядку взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 343 від 09.03.2016 (далі Порядок № 343).

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

За правилами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

За змістом пункту 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.

На підставі приписів пункту 200.15 статті 200 ПК України визначено, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Щодо стягнення пені слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 343 від 09.03.2016 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2016 за № 496/28626, для забезпечення повного з'ясування обставин, що мають значення в процесі судового розгляду позовних заяв про бюджетне відшкодування податку на додану вартість, пені або стягнення митних платежів, відповідачами у таких справах є орган ДФС, на обліку якого перебуває платник або який здійснював митне оформлення, та орган Казначейства за місцезнаходженням відповідного органу ДФС.

За змістом пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відтак, сума бюджетного відшкодування з ПДВ залишається невідшкодованою у визначені ПК України строки, тому позивач має право на подальше нарахування пені в порядку, визначеному пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

Пеня позивачем розрахована у заяві про зменшення позовних вимог за період з 05.03.2019 по 13.08.2019 та складає за декларацією від 20.07.2017 31 230, 02 грн, за декларацією від 20.11.2017 18 598, 56 грн.

В постанові від 30.05.2019 по справі № 803/655/17 (номер судового рішення в ЄДРСРУ 82120048), Верховний Суд зазначив, що відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України встановлюється обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в статті 200 Податкового кодексу України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. При цьому, непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість у визначений законодавцем строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ZWIERZYСSKI v. POLAND", Арр. 34049/96, 19 June 2001 позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.

Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі CASE OF PRESSOS COMPANIA NAVIERA S.A. AND OTHERS v. BELGIUM, App. № 17849/91, 20 November 1995).  Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.

При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "BEYELER v. ITALY", App. № 33202/96, 5 January 2000). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок

Крім цього, згідно з пунктом 17 рішення у справі «POLIMERKONTEYNER, TOV v. UKRAINE», Арр. 23620/05, 24 November 2016, будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апелянта, що пеня як спосіб забезпечення не повинен передбачати карального впливу, а бути спрямований на створення умов для гарантування погашення бюджетної заборгованості, яка виникла в результаті прострочення носять форму тлумачення податкового законодавства та висновків суду не спростовують.

Посилання апелянта на приписи Порядку № 343, згідно з якими метою взаємодії є запобігання необґрунтованому та/або незаконному стягненню з державного бюджету податку на додану вартість, пені або митних платежів на підставі судових рішень та вжиття інших заходів щодо захисту інтересів держави відповідно до законодавства України, апеляційний суд відхиляє, адже в ході судового розгляду факти необґрунтованого або незаконного стягнення з державного бюджету пені та нецільового використання бюджетних коштів не встановлені.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРНАКС АГРО УКРАЇНА» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 420/4671/19 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення – 18 лютого 2020 року.

Головуючий:                                                                              О.І. Шляхтицький

Суддя:                                                                                         Г.В. Семенюк

Суддя:                                                                                         С.Д. Домусчі