Допомога по частковому безробіттю в період карантину

Роботодавець має право отримати допомогу для своїх працівників з метою уникнення негативних економічних втрат для свого бізнесу.

30 березня 2020 року було прийнято Закон України № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон), з метою підтримки малого та середнього бізнесу в період карантину.

Цим Законом було розширено ознаки простою не з вини працівника та зазначено, що час  простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Окрім цього, було доповнено Закон України «Про зайнятість населення» статтею 47¹, якою передбачена допомога по частковому безробіттю на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Допомога по частковому безробіттю надається за зверненням роботодавця для її виплати працівникам. Сума допомоги по частковому безробіттю надається роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва за період проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Допомога по частковому безробіттю не надається у разі наявності у роботодавця заборгованості з виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яка виникла протягом п’яти років, що передують року зупинення діяльності.

Для отримання допомоги по частковому безробіттю роботодавець має право звернутися з наступними документами:

1) заяву у довільній формі;

2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) виробництва та переліком заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України;

3) відомості про працівників (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю згідно з цією статтею;

4) довідку про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що виникла протягом п’яти років, що передують року зупинення (скорочення) виробництва.

Право на допомогу по частковому безробіттю відповідно до цієї статті мають застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).

Рішення про надання допомоги по частковому безробіттю приймається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на регіональному рівні протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем документів.

Таким чином, роботодавець, за бажанням, має право протягом 30 днів з дня зупинення або скорочення виробництва звернутися до Центру зайнятості за місцем реєстрації підприємства та отримати допомогу для своїх працівників з метою уникнення негативних економічних втрат для свого бізнесу.