Сучасна школа дезінформації

Йшов восьмий місяць конкурсу до найвищого суду країни. Кандидати на посаду судді проходили останнє випробування. Члени ВККСУ в режимі пленарних засіданнях розглядали висновки Громадської ради доброчесності, а члени Ради – організовували мітинги, вели рахунок т. з. «гри» та розповідали про свої успіхи в блогах на УП та ФБ.

Численні дописи про «зраду» знаходили своїх читачів. Воно й не дивно. Наш багатостраждальний Український народ стільки разів розчаровувався, що повірити в чергову «зраду» виявилось набагато легше, ніж в довгоочікувану «перемогу». Так, після чергової порції новин від ГРД на кшталт: «ВККС ставить крапку. Золотніков заборонив мирні зібрання і набрехав в декларації. Висновок ГРД подолано одноголосно», на сторінках патріотично налаштованих громадян з’являються пости…з закликами до фізичної розправи над членами Комісії. «Героєм» таких дописів є кандидат до ВС суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Олександр Золотніков. Про нього пишуть: «18 грудня 2013 року залишив у силі рішення суду першої інстанції про заборону проведення мирних зібрань на центральних вулицях Одеси в період з 24.11.2013 по 31.12.2013 рр, тобто фактично підтвердив законність розгону силовиками людей на акціях протесту в Одесі під час Майдану». Невже це правда? Чому тоді ми не бачили резонансних засідань ВРП стосовно судді? Пропоную проаналізувати це обвинувачення детальніше. Тим паче, що всі необхідні дані є в загальному доступі в ЄДРСР.

З судових рішень вбачається, що 23 листопада 2013 року виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до Регіональної ради уповноважених представників громадських об'єднань ветеранів Одеської області, Одеської міської організації політичної партії «Європейська партія України», громадського об'єднання «Патріоти міста-героя Одеса» Міжнародного Союзу міст-героїв СНД, Організації ветеранів м. Одеси, Південноукраїнської асоціації ветеранів спецслужб України «Співдружність», громадської організації «Правова корпорація», громадської організації «Заклад Пауерліфтінгу» про обмеження названих осіб та будь-яких інших осіб в реалізації права на мирні зібрання, шляхом заборони на період з 24 листопада по 31 грудня 2013 року проведення зборів, мітингів, пікетів, походів, демонстрацій, маршів та інших мирних зібрань за адресами:

1) по вул. Дерибасівська - від вул. Пушкінської до вул. Преображенської;

2) у Міському саду;

3) на Соборній площі;

4) на проспекті Шевченка, 4 та 4-а,

5) напроти Одеської обласної державної адміністрації;

6) на Приморському бульварі - від пам'ятника О.С. Пушкіну до Воронцовського палацу;

7) на Думській площі;

8) на Катериненській площі - від пам'ятника Дюку Де Рішельє до вул. Катериненської;

9) на вул. Катерининська - від Катериненської площі до вул. Дерибасівська;

10) на вул Ланжеронівська - від вул. Пушкінської до вул. Гаванної;

11) на Потьомкінських сходах;

12) на Театральній площі;

13) на Куліковому полі;

14) на вул. Канатна, 83;

15) на вул. Корольова, 9 - напроти адміністративної будівлі Київської районної адміністрації Одеської міської ради;

16) на вул. Генерала Петрова, 22 - напроти адміністративної будівлі Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради;

17) на вул. Канатна, 134 - напроти адміністративної будівлі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради;

18) на пр. Добровольського, 106 - напроти адміністративної будівлі Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради,

19) на територіях, які прилягають до вищевказаних адрес.

Як бачимо, виконком просив заборонити проведення мирних зібрань … скрізь. Що ж вирішив суд?

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2013 року позов було задоволено частково. Встановлено обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання у м. Одесі: 1) по вул. Дерибасівська - від вул. Пушкінської до вул. Преображенської; 2) у Міському саду; 2) на Соборній площі; 3) на проспекті Шевченка, 4, 4-а, 4) напроти Одеської обласної державної адміністрації; 5) на Приморському бульварі - від пам'ятника О.С.Пушкіну до Воронцовського палацу; 6) на Думській площі; 7) на Катериненській площі від пам'ятника Дюку Де Рішелье до вул.Катериненської; на вул. Катериненській - від Катериненської площі до вул. Дерибасівської; 8) на вул. Ланжеронівська - від вул. Пушкінської до вул. Гаванної; 9) на Потьомкінських сходах; 10) на Театральній площі. В задоволенні решти вимог було відмовлено.

Таким чином, на решті територій окрім вказаних в рішенні суду, проведення мирних зібрань дозволялось. Чому так?

Відповідно до мотивувальної частини рішення суду, підставою для обмеження права проводити мирні зібрання у означених місцях були антагонічничні політичні погляди організацій, які повідомили про проведення акцій зі значною кількістю учасників одночасно за одними і тими ж адресами в м. Одесі.Так, мета акції ГО «Патріоти міста-героя Одеса» Міжнародного Союзу міст-героїв СНД, організації ветеранів м. Одеси та ГО «Заклад Пауерліфтінгу» - підтримка відмови керівництва України від підписання угоди про вступ держави в Асоціацію з Європейським союзом. Мета акції Регіональної ради уповноважених представників громадських об'єднань ветеранів Одеської області, Одеської міської організації політичної партії «Європейська партія України», Південноукраїнської асоціації ветеранів спецслужб України «Співдружність», ГО «Правова корпорація» - підтримка підписання керівництвом України угоди про вступ держави в Асоціацію з Європейським союзом.

В результаті розгляду справи, суди першої, апеляційної та касаційної інстанції були одностайні в тому, що одночасне проведення акцій означеними організаціями могло призвести до значного загострення обстановки та існування великої ймовірності виникнення сутичок між активістами , що неминуче призвело б до порушення громадського порядку та безпеки громадян.

Примітно, що перегляд рішень в касаційному порядку мав місце вже після подій Революції Гідності. В серпні 2015 року Вищий адміністративний суд України залишив без зміни вердикти судів першої та апеляційної і окремо наголосив на обгрунтованості відмови судів в задоволенні позовних вимог про обмеження права відповідачів на мирні зібрання у спірний період на Куліковому полі, на вул. Канатній, 83; на вул. Академіка Корольова, 9, на вул. Генерала Петрова, 22, на вул. Канатній, 134 і на вул. Добровольського, 106, враховуючи, що за вказаними адресами мали намір зібратися особи, яких об'єднують спільні погляди, а також в задоволенні позовних вимог про обмеження права відповідачів на мирні зібрання на прилеглих до відповідних місць територіях та будь-яких інших осіб, зважаючи на невизначеність цих територій та кола осібhttp://www.reyestr.court.gov.ua/Review/48303450

Ще один цікавий момент. В квітні 2014 року набрав чинності Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», згідно до вимог ст.3 якого суддя підлягав перевірці у разі прийняття ним одноособово або в колегії суддів рішення про обмеження прав громадян на проведення зборів у період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим законом. Ініціатором перевірки могла бути будь-яка фізична або юридична особа. Тобто кожен з семи відповідачів у справі – представників політичних партій та громадських організацій міг, звернутись до Тимчасової спеціальної комісії, надавши копію відповідного судового рішення. Проте жодних заяв стосовно судді О. Золотнікова до ТСК не надходило, про що кандидат неодноразово зазначив під час проведення співбесіди.

То чи «такий страшний вовк як його малюють»? Хіба в революційні часи було багато суддів, які в умовах значного, якщо не сказати колосального адміністративного тиску, відмовляли в задоволені вимог про обмеження права на проведення мирних зібрань? Напевне ознакою абсолютної недоброчесності судді могло б слугувати таке ж абсолютне обмеження права на проведення громадянами мирних зібрань, чи не так?

Насамкінець хочу зазначити, що не є адвокатом суддів, які нині кандидують до Верховного Суду. Єдине, на захисті чого я наполягаю, - це право на об’єктивну неупереджену оцінку кожного кандидата. Без ярликів та таврувань.

Ми вміємо читати та знаємо закон.

Ми маємо право самостійно робити висновки.

То ж давайте ускладнимо завдання тим, хто прагне маніпулювати суспільною думкою – ввімкнемо мозок!