Вигадана хвороба?

COVID-19 - це хвороба не тільки людини, як індивіда – це вірус, який вразив державні інституції

Понад рік COVID-19 шириться планетою. Але багато хто цю хворобу вважає...вигаданою. В моєму оточенні - як професійному, так і особистому - вже багато хто перехворів. Вплив вірусу на організм  до кінця не досліджений. Є теза, що крім загальновідомих проявів хвороби, він також вражає найслабші органи пацієнта.

Проте мені здається, що це хвороба не тільки людини, як індивіда – це вірус, який вразив державні інституції. Проявив слабкі сторони медицини, освіти, бізнесу, влади, комунікацій – змусив світ захищатись та змінюватись. 

На жаль, в Україні місць, реальну слабкість яких підкреслив вірус,  виявилось багато. Це і медицина, і галузь освіти, і судова система, і державний апарат, і бізнес.

За роки незалежності відсутність реальних, прогресивних реформ в цих  сферах державного управління зумовило проїдання ресурсів минулих років. Це можливо порівняти зі стадією голодування. Коли організм, щоб підтримувати життєздатність людини, починає економити енергію на всьому та зупиняє власний  розвиток. 

Відсутність реформ в медицині  - показала, що на перших стадіях поширення вірусу, в пригоді стала саме самоорганізованість українців та їхня матеріально-технічна  допомога лікарням. Уже потім почала долучатися держава, але знову таки, недостатньо - в умовах наявних економічних можливостей.  За рік ситуація щодо лікування COVID-19 трохи вирівнялась – паніка вгамувалась, медики напрацювали протоколи лікування. Однак реформування галузі  охорони здоров’я не відбувається. У наших лікарів золоті руки. Держава має забезпечити їх якісною базою для лікування хворих. І - нарощувати потенціал лікарських професій.  Приклад приватних клінік показує, що у нас може надаватися не тільки якісна медична допомога, а й сервіс європейського ґатунку. 

Якісна освіта  – це основа для зростання держави через розвиток її дітей та молоді.  Але чи цікаво дітям вчитись в школі, чи достатньо вони мотивовані до сприйняття знань?  Експерименти з дистанційним навчанням наочно показують, що власна мотивація у дітей вельми низька. Нам необхідно змінювати підходи до навчання – першочергово вчити школярів любити вчитись! Далі - в сучасному інформаційно-насиченому світі - кожна дитина зможе знайти  свій шлях до успіху та задоволення від нових знань.  Потрібно повертати взаємоповагу системи “вчитель-учень”. Логічно, що діти сучасного світу змінились і потрібно шукати нові методи навчання, проводити державну політику соціального захисту вчителів та підвищення престижу професії. Діти – це майбутнє держави, якими вони виростуть – такою і буде держава.

Справедливість  - де її шукати? За поділом гілок влади за справедливість в державі відповідають суди. Проте 2020-го довіра до судів - особливо вищих інстанцій - менша, ніж до поліції! А доступ до правосуддя і так в нашій країні складний, а нині й обмежений - через карантинні заходи. 

Громадянам нашої країни було б простіше отримати доступ до справедливості - через електронне судочинство. Судові засідання - цілком реально проводити в форматі відеозв’язку. 

Проте ДСА та ВРП за останні три роки не спромоглися на ефективне впровадження інновацій. У 2020 році, активно працюючи в сфері полегшення доступу громадян до правосуддя, я стикнувся з необхідністю переборювати бюрократичну машину ДСА. Маю надію, що вже 2021-го буде створено координаційний центр за участі Мінцифри, ВРП, Ради Суддів, Мін'юсту. До його роботи варто залучати народних депутатів, суддів та представників правничих професій. Лише так ми запровадимо електронні сервіси на кшталт популярного застосунку «Дія». А всім причетним гілкам влади слід зрозуміти, що тут не стоїть питання хто головніший у реформі. Головним ЗАВЖДИ є народ України.

2021 рік має стати роком зміни підходів до вирішення національних викликів та лікування державних хвороб. Адже ліпше попередити недугу аби потім не лікувати. Як людини, так і країни.