Напіврозпад банкрутства: процес є, оздоровлення відсутнє

  Напіврозпад банкрутства: процес є, оздоровлення відсутнє

Що спільного між фізикою та економікою? – Із законами фізики, як і з законами економіки, важко сперечатися. Фізика має фундаментальний  закон збереження енергії. Так само й ринковій економіці притаманне постійне перетікання капіталів до найбільш дохідних сфер, перерозподіл власності від неефективних господарюючих суб'єктів до ефективних.

Компанія Kodak, яка винайшла цифрову фотокамеру, втратила свої позиції саме тому, що недооцінила ринок цифрової фототехніки. Якщо в 1997 році котирування Kodak доходили до $90 за акцію, то до кінця 2011 вони впали нижче $1 за акцію. Компанія вдалася до банкрутства, позбувшись неліквідних активів.

Нові власники вирішили, що не варто гнатися за конкурентами в сегменті масової фотографії, і сконцентрували всі зусилля на створенні бізнес-продуктів для вузької аудиторії. І в такий спосіб зі стану банкрутства Kodak вийшла у вересні 2013 року.

Тож, інститут банкрутства в ринковій економіці відіграє вирішальну роль у відновленні стабільності та стійкості господарського обороту.

Що не так із процедурою відновлення платоспроможності в Україні?

1. Для добросовісного боржника банкрутство у нас є покаранням, а не пільгою, як у розвинутих країнах

В Україні основна маса процесів банкрутства порушена з ініціативи кредиторів, а не боржника. Такі всесвітньо відомі корпорації як General Motors, Metro-Goldwyn-Mayer, Kodak самі подавали заяви про банкрутство, провели санацію, чим зберегли працюючий бізнес.

2. Банкрутство в Україні використовується не як допомога боржнику розрахуватися з боргами, а як механізм звільнення від боргів

За даними Світового банку, процедура банкрутства в Україні забезпечує повернення кредиторові лише 8,3% боргу. Натомість у США – 81,5%; Польщі – 58,3%.

При цьому тривалість процедури банкрутства підприємства за методологією рейтингу Doing Business в Україні складає майже три роки, тоді як у розвинених країнах – 1,7 років. Кричущий факт – в українських судах досі є справи, розгляд яких тягнеться ще з 1997 року.

3. Процедура банкрутства ототожнюється з неминучою ліквідацією

Загальна кількість справ щодо банкрутства в українських судах становить зараз понад 5,5 тис проваджень. Із них у стані санації перебуває приблизно 270 підприємств. А кількість справ, що завершилися успішною санацією боржника є мізерною: за 2015 рік таких лише дві, а за 1 квартал 2016 року – всього одне підприємство пережило реорганізацію.

Для порівняння

США у процедурах вирішення неплатоспроможності посідає 5 місце у рейтингу Doing Business, а Федеральна резервна система довгий час зберігає ключову ставку на рівні 0,25-0,5% річних.

Польща – 32-е місце у рейтингу Doing Business за ефективністю банкрутства, а базова ставка Центрального банку Польщі – 1,5% річних.

Україна – 141-ша у рейтингу Doing Business із вартістю рефінансування НБУ 15,5%. Причому геть нещодавно ця ставка становила аж 30%.

Вартість залучення фінансування залежить від рівня ризиків та часу повернення. Непрацюючий механізм банкрутства в Україні має низку причин, з-поміж яких не останню роль відіграють наявні канали для зловживань з боку учасників процесу та відсутність дієвих механізмів оздоровлення боржника.

Отже, за наявних реалій Україна залишається опудалом на полі залучення інвестицій. Адже якщо для кредитування такий стан справ спричиняє високу вартість кредитних коштів, то для залучення іноземних інвестиції – це лише відсутність таких.  

Що здатне змінити ситуацію?

1. Розширення прав кредиторів 
 
По-перше, відкрити веб-доступ кредиторів до інформації про боржників. Адже право на інформацію – це першочергове право кредитора, від якого залежить контроль за діяльністю боржника або арбітражного керуючого.

По-друге, надати комітету кредиторів повноваження погоджувати правочини з істотними активами боржника тим самим унеможливити випадки виведення активів та зловживань вже на першій стадії провадження.

 
2. Порядок призначення та належна оплата послуг арбітражного керуючого

Теоретично призначення керуючих є автоматизованим, проте на практиці, якщо обрана системою кандидатура відмовляється від участі у справі, може бути призначена особа лояльна до когось з учасників процесу.

Для мінімізації ризиків пропонується надати кредиторам можливість брати участь в обранні розпорядника майна боржника серед декількох кандидатур, визначених автоматизованою системою.

Перегляду підлягає і підхід до оплати праці арбітражного керуючого задля гарантування йому належної оплати. Авансування оплати праці керуючого при порушенні провадження та позачерговість вимог щодо його винагороди покликані змінити патову ситуацію.

3. Доступ до кредитних ресурсів

Можливість доступу неплатоспроможного боржника до кредитних коштів - одна з ініціатив, яка підтверджує, що порушення справи про банкрутство не означає безумовну ліквідацію підприємства.

Я би пропонувала закріпити пріоритет задоволення вимог кредиторів, які надали фінансування неплатоспроможному боржнику, раніше за вимоги інших незабезпечених кредиторів.

Наявність такого пріоритету у кредитора співвідносне ризикам, на які він іде, надаючи фінансування завідомо неплатоспроможному боржникові. Разом із тим для боржника підвищується вірогідність отримання фінансування, адже без надання пріоритету такий механізм так і залишиться декларативною нормою.

4. Запровадження дієвих процедур банкрутства, а саме:

Встановити максимальний строк першої стадії процесу, у якій швидко має вирішитися питання, чи є консенсус для оздоровлення підприємства. Якщо з будь-яких причин цей строк не дотримується – автоматичне зняття мораторію на задоволення вимог забезпечених кредиторів.

Заборонити входження у санацію без схваленого кредиторами плану санації. Якщо кредитори не схвалили план санації – перейти до ліквідації.

Натомість негайно вдатися до санації, якщо хоча б одна з черг кредиторів та забезпечені кредитори схвалили план оздоровлення боржника. Іншим чергам кредиторів, що не схвалили план, гарантується отримання не менше, ніж вони б отримали у разі ліквідації.

Давно пора об’єднати процедури санації та мирової угоди в єдиній процедурі, яка передбачала б усі наявні інструменти оздоровлення боржника. Рішення щодо укладання мирової угоди має ухвалюватися зборами кредиторів, так само як і щодо плану санації. Ті ж самі процедури голосування, класи і більшості.

Варто надати заставним кредиторам можливість захистити предмет забезпечення, якщо є ризик його втрати. За рішенням суду вивести об’єкт з-під дії мораторію та перейти до стягнення.

В комплексі ці ініціативи роблять входження боржника у процедуру санації більш гнучкою, одночасно позбавляючи недобросовісних суб’єктів можливості використовувати цю процедуру для уникнення боргових зобов’язань.

Якщо оздоровлення боржника неможливе, запропоновані зміни забезпечать швидкий перехід до його ліквідації.