Конституційна скарга: інструмент чи бутафорія?
Наймасштабніші в історії незалежної України нормативні трансформації в частині судової реформи нарешті «запрацювали». Відтепер громадяни начебто зможуть подавати скарги до Конституційного суду. І це право має кожен, хто вважає, що застосований в остаточном
Наймасштабніші в історії незалежної України нормативні трансформації в частині судової реформи нарешті «запрацювали». Відтепер громадян и начебто зможуть подавати скарги до Конституційного суду. І це право має кожен, хто вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні власної справи закон України суперечить Конституції України.
При цьому, отримавши право на конституційну скаргу, представники бізнесу, а також значна кількість інших суб’єктів, втрати ли право на звернення щодо тлумачення Конституції. Таке право, яким раніше міг скористатися будь хто, залишилося лише в Президента України, щонайменше 45-ти народних депутатів; Верховного Суду; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради АР Крим.
Щодо тлумачення законів – Конституційний Суд втратив відповідне повноваження. Фактично цим займатимуться суди загальної юрисдикції при вирішенні конкретних справ та узагальненні судової практики. Це, ніби, правильно. Водночас, перехідні положення конституційних змін не передбачають, що робити Конституційному Суду з тими зверненнями, які вже знаходяться в його провадженні. Тобто про них наразі можна забути. А що ж до конституційних скарг?
Конституційна скарга – українські реалії.
Право на подання конституційної скарги закріплене у статті 55 Конституції України. Так, відповідно до п 3 згаданої норми «кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом».
За словами Голови Конституційного Суду Юрія Бауліна, «перша конституційна скарга вже надійшла... Очікуємо щорічно понад 7 тисяч конституційних скарг».
Одразу ж виникає, як мінімум два питання.
По - перше, незрозумілим є саме поняття «конституційна скарга». Який зміст в нього вкладає вітчизняний законодавець. Адже на міжнародному рівні існують різні підходи щодо його тлумачення. Тому доцільним було б прояснити на законодавчому рівні, шо ж це за новація і як її застосовувати в Україні. Доречно в даному випадку пригадати вислів Рене де Карта: «Визначте значення слів і ви позбавите людство половини його облудних уявлень».
По - друге, а де ж той порядок звернення та, зокрема, розгляду, відмови у розгляді тощо? У якому законі? Напевно у Законі України «Про Конституційний суд», але ж ним зазначені питання не врегульовано. Видається забули. За фактом ми маємо законодавчо не визначений порядок розгляду таких скарг. І коли цей недолік буде усунений – невідомо. Всі добре знають як «швидко» в Україні зазвичай вносяться зміні до законодавства. Тому розглянути подані конституційні скарги суд не зможе, як то кажуть, до кращих часів. Отже, обурені неконституційністю законодавчих положень – зачекайте, до поки хтось ініціює необхідність вдосконалення законодавства з цього питання, а влада, в свою чергу, прийме відповідні зміни.
Хто ж має передбачити такі неузгодженості? Можливо сам Конституційний Суд? Але ж судова влада це виконавець закону, а тому не логічне її втручання до законопроектної роботи. Про це мали б подумати депутати, приймаючи чергові зміни до Основного закону. І цікаво до якого? Відповідно до п. 4 Указу Президента «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» «нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення». Але ж в 2014 році після прийняття змін до Конституції її не було оприлюднено. Видається порядок набуття чинності Основного Закону порушений. І тому виникає риторичне питання – «Чи є в нас Конституція взагалі?». Між тим, вона має бути взірцем для всіх громадян України і, головне, для перших її осіб. В протилежному випадку це спричинить хаос у державі. В ласне він наразі і відбувається в Україні. То про які якісні реформи можна вести мову.
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення Євген Магда вчора о 18:32
- Бізнес у пастці кримінального процесу: хто вимкне світло? Богдан Глядик вчора о 18:26
- Коли лікарі виходять на подіум – більше, ніж показ мод Павло Астахов вчора о 15:21
- Пільгові перевезення автотранспортом: соціальне зобов’язання чи фінансовий тягар Альона Векліч вчора о 13:52
- ПДФО на Мальті та в Україні... Хто платить більше? Олена Жукова вчора о 13:49
- Изменения в оформлении отсрочки по уходу: новые требования к акту и справке Віра Тарасенко вчора о 12:23
- Як втримати бізнес на плаву: ключові фінансові помилки та способи їх уникнути Любомир Паладійчук вчора о 10:27
- 5 управлінських викликів для державних підприємств під час війни Дмитро Мирошниченко вчора о 10:22
- Культ "хастлу" розсипається – і це добре Валерій Козлов вчора о 10:15
- Як поводити себе на допиті підприємцям і їхнім працівникам Сергій Пагер вчора о 08:42
- Стамбул 2.0 Василь Мокан 14.05.2025 17:37
- Як NIS2 змінить правила гри для енерготрейдерів: кібербезпека як нова реальність Ростислав Никітенко 14.05.2025 14:03
- Післявоєнна відбудова: вікна можливостей і як ними скористатися Дмитро Соболєв 14.05.2025 12:54
- Реальні потреби та гранти: Як краще адаптувати допомогу до змін Юлія Конотопцева 14.05.2025 12:13
- Розлучення без згоди іншого з подружжя: коли це можливо? Альона Пагер 14.05.2025 08:50
-
Стамбульські перемовини не принесуть результату. Ось чому
Думка 32855
-
Змагання за Трампа. Чому Зеленський вирішив летіти в Туреччину, а Путін – відмовився
12361
-
Найбільше замовлення в історії Boeing: Qatar Airways купить 210 літаків
оновлено Бізнес 8436
-
Склад делегації РФ показує справжнє ставлення до переговорів. Що робити нам
Думка 7395
-
Колишній керівник кондитерської корпорації Roshen очолив племзавод
Бізнес 6308