Не глухий кут для ветеранів АТО

У ВерховнійРаді України 10 березня 2017 року відбулося засідання «круглого столу» на тему: «Мир вУкраїні понад усе!».

Доукраїнського парламенту прибув індійський гуру, який володіє технікоюзаспокоєння. Важко до кінця зрозуміти, кого і від чого саме пан Шанкар хотівзаспокоїти в Україні. Правда, у нього є і абсолютно практичний інтерес: до української олії і бобових.Так, Українська земля не має аналогів у світі. Разом з тим, її безконтрольно виснажують,ігноруючи правило сівозмін.

Якщоговорити про ветеранів АТО, які пережили психологічні навантаження, воюючи затих, зокрема, хто розважається в тилу і робить свій бізнес, то їм (АТО-шникам)потрібна робота. Найбільше за інших людей. Але роботи вони не мають. Вонизмушені найматися помічниками по господарству в селах, як варіант. Словом, людизробили важку чорну роботу на фронті і про них забули.

УчасниківАТО намагаються заспокоїти реабілітаціями і консультаціями, забуваючи проголовне – чоловік має заробляти гроші, виконуючи суспільно корисну роботу ісамовиражатися, забезпечувати родину, аби відчувати себе щасливим іповноцінним.

Аналізуючисучасні події, складається враження, що держава інколи сприймає своїх героїв якворогів. У результаті замість пошани, уваги, працевлаштування і відкриттяшироких можливостей для ведення свого власного бізнесу, власної справивідбувається свідома чи несвідома дискредитація воїнів, причому незалежно відїхньої подальшої суспільно-політичної активності та позиції.

Тому вихід уних залишається один – іти у владу самим. Не всі цього прагнуть, вміють. Алеіншого виходу нема. Необхідно взяти владу на місцях у свої руки, тому що, яквідзначив учасник круглого столу «Мир в Україні понад усе!» герой АТО, йогопобратими не здатні брехати і красти після того, що вони пережили. А це самете, чого вже так зачекався Український народ. Колишнім воїнам варто було борганізуватися саме для взяття законним шляхом на виборах влади для початку намісцях і набратися необхідного політичного досвіду. Однак, дуже ретельностежити за тим, аби їх рух не очолила людина стороння, або не щира. А у разівідсутності відповідної освіти, вимагати її отримання від держави, або шукатиінші можливості здобути її, допомагаючи один одному через ветеранськіорганізації.

А індійськихгуру давайте залишимо індусам. Козацтво має свої техніки заспокоєння (ворогів у тому числі), ми маємосвою Українську Церкву і свій шлях.