Чим закінчиться транзитна війна України з Росією?

Тиждень тому Україна перейшла на якісно новий етап врегулювання тривалої торгівельної суперечки з Російською Федерацією. Так, 9 лютого Україна направила у Світову Організацію Торгівлі (СОТ) вимогу про створення Групи експертів у межах справи щодо обмеження Росією транзиту українських товарів до Казахстану та Киргизстану. Підставою для такого рішення стала позиція Москви стосовно даного питання. 10 листопада 2016 року відбулися консультації з Російською Федерацією щодо врегулювання наявної проблеми. Результатом їх проведення стала відмова Москви йти на будь-які поступки. Представники Кремля виходили з того, що такі заходи є обґрунтованими і сприяють захисту економічної безпеки Російської Федерації. У зв’язку з цим Україна й перейшла до наступного етапу врегулювання суперечки – експерти СОТ мають оцінити ситуацію й дати висновок стосовно правомірності кроків російського уряду.

            Перш за все, слід розуміти, що ця справа є лише одним із елементів великої торгівельної війни, яка ведеться між Україною та Росією. Москва не тільки обмежує транзит, а й прямо блокує імпорт деяких вітчизняних товарів. Тому, зважаючи на негативні економічні наслідки (за даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України скорочення експорту до Казахстану та Киргизстану призвело до збитку в 400 млн. доларів США) Київ змушений реагувати на відверто протиправні дії з боку свого східного сусіда. Цікаво, що 16 грудня 2016 року у СОТ вже було ухвалено рішення щодо створення експертної групи для розгляду суперечки, яка стосується введених Росією обмежень на імпорт українських вагонів та залізничного устаткування. Відповідно, у випадку з транзитним спором також варто очікувати позитивного для Києва рішення. Утім, слід зважати на те, що це лише початковий етап врегулювання наявної проблеми. Проте навіть такий крок української сторони викликав занепокоєння Москви. 13 лютого 2017 року прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков вже заявив про те, що Росія відповість на позов України, використовуючи засоби міжнародного права, а також наголосив на тому, що поки немає сенсу обговорювати можливі наслідки для Росії рішення України.

            Відповідно, варто очікувати активних дій російської сторони аж до встановлення нових обмежень. Утім, ситуація складається не на користь Москви, навіть не дивлячись на те, що її представники посилаються на ст. ХХІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі – введення обмежень спрямованих на захист національних інтересів. Варто розуміти, що вони повинні мати тимчасовий характер, а не перетворюватися на перманентний засіб для здійснення тиску, як це спостерігається в даній ситуації. Особливо слід звернути увагу на те, що обмеження також не є вигідними для Казахстану та Киргизстану. Тому крім загальнозрозумілого політичного підтексту (протистояння між Україною та Росією) до наявної проблеми долучається цілеспрямований позаекономічний вплив Кремля на центральноазійські держави.

            На останок варто зазначити, що позитивне для України вирішення даної суперечки може стати негативним прецедентом не лише для Росії, а й для всього світу, оскільки мова йде про нівелювання одного з найбільш потужних протекціоністських заходів у рамках СОТ. Тому слід готуватися до важкого процесу, оскільки в ньому може вирішуватися не лише проблема торгівельного протистояння України й Росії, а й ціла низка суперечок між іншими державами.