Чим закінчиться транзитна війна України з Росією?

Тиждень тому Україна перейшла на якісно новий етапврегулювання тривалої торгівельної суперечки з Російською Федерацією. Так, 9лютого Україна направила у Світову Організацію Торгівлі (СОТ) вимогу простворення Групи експертів у межах справи щодо обмеження Росією транзитуукраїнських товарів до Казахстану та Киргизстану. Підставою для такого рішення сталапозиція Москви стосовно даного питання. 10 листопада 2016 року відбулисяконсультації з Російською Федерацією щодо врегулювання наявної проблеми.Результатом їх проведення стала відмова Москви йти на будь-які поступки.Представники Кремля виходили з того, що такі заходи є обґрунтованими і сприяютьзахисту економічної безпеки Російської Федерації. У зв’язку з цим Україна йперейшла до наступного етапу врегулювання суперечки – експерти СОТ маютьоцінити ситуацію й дати висновок стосовно правомірності кроків російськогоуряду.

            Перш завсе, слід розуміти, що ця справа є лише одним із елементів великої торгівельноївійни, яка ведеться між Україною та Росією. Москва не тільки обмежує транзит, ай прямо блокує імпорт деяких вітчизняних товарів. Тому, зважаючи на негативніекономічні наслідки (за даними Міністерства економічного розвитку і торгівліУкраїни скорочення експорту до Казахстану та Киргизстану призвело до збитку в400 млн. доларів США) Київ змушений реагувати на відверто протиправні дії збоку свого східного сусіда. Цікаво, що 16 грудня 2016 року у СОТ вже булоухвалено рішення щодо створення експертної групи для розгляду суперечки, якастосується введених Росією обмежень на імпорт українських вагонів тазалізничного устаткування. Відповідно, у випадку з транзитним спором такожварто очікувати позитивного для Києва рішення. Утім, слід зважати на те, що целише початковий етап врегулювання наявної проблеми. Проте навіть такий крокукраїнської сторони викликав занепокоєння Москви. 13 лютого 2017 рокупрес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков вже заявив про те, що Росіявідповість на позов України, використовуючи засоби міжнародного права, а такожнаголосив на тому, що поки немає сенсу обговорювати можливі наслідки для Росіїрішення України.

            Відповідно,варто очікувати активних дій російської сторони аж до встановлення новихобмежень. Утім, ситуація складається не на користь Москви, навіть не дивлячисьна те, що її представники посилаються на ст. ХХІ Генеральної угоди з тарифів іторгівлі – введення обмежень спрямованих на захист національних інтересів. Варторозуміти, що вони повинні мати тимчасовий характер, а не перетворюватися наперманентний засіб для здійснення тиску, як це спостерігається в данійситуації. Особливо слід звернути увагу на те, що обмеження також не є вигіднимидля Казахстану та Киргизстану. Тому крім загальнозрозумілого політичногопідтексту (протистояння між Україною та Росією) до наявної проблеми долучаєтьсяцілеспрямований позаекономічний вплив Кремля на центральноазійські держави.

            Наостанок варто зазначити, що позитивне для України вирішення даної суперечкиможе стати негативним прецедентом не лише для Росії, а й для всього світу, оскількимова йде про нівелювання одного з найбільш потужних протекціоністських заходіву рамках СОТ. Тому слід готуватися до важкого процесу, оскільки в ньому можевирішуватися не лише проблема торгівельного протистояння України й Росії, а йціла низка суперечок між іншими державами.