Всюдисуща кремлівська рука

На даний момент, колиувага значної частини світової спільноти зосереджена на ситуації, якарозгортається в Узбекистані, новина про вибух біля посольства Китаю вКиргизстані залишилася мало поміченою. Ця подія є знаковою не лише в контекстіможливої зміни лідерства у Ташкенті, а й всієї розстановки сил у ЦентральнійАзії.

            Перш за все, варто розуміти, що цей регіон традиційно єносієм нестабільності з огляду на поліетнічний склад його населення та важливегеополітичне значення. Тому будь-яка екстраординарна подія в одній країніЦентральної Азії (як приклад, зміна влади або теракт) може не лише вплинути наситуацію в іншій, а й зачепити інтереси сусідніх великих держав.

            Вибух біля посольства Китаю в Киргизстані не ставвинятком з даного правила. Відповідно, варто розглянути імовірні причиниздійснення цього теракту. Згідно основної версії до організації вибуху причетнірадикальні уйгури-ісламісти, які в такий спосіб борються за незалежністьСхідного Туркестану (Синцзян-Уйгурський автономний район КНР) і залякуютьПекін. Якщо думка про етнічну приналежність терористів не викликає сумнівів, тоспірною є ідея щодо психологічного тиску на Китай. Раніше уйгури з цією метоюорганізовували більш потужні вибухи на території самого СУАР, які спричиняличисленні людські жертви. А результатом даного теракту стало лише пораненнядекількох осіб і загибель самого смертника. Відповідно, можна зробити висновок,що цей вибух переслідував зовсім іншу мету.

            Фактично його теж можна розцінити як психологічну атаку,але вона не стосується боротьби за незалежність Східного Туркестану. У даному випадку варто вести мову про спробу погіршитивідносини Киргизстану та Китаю в контексті посилення економічного таполітичного впливу останнього в Центральній Азії. Зрозуміло, що Кремль, якийвважає цей регіон своєю винятковою сферою інтересів, незадоволений таким станомсправ і чинить супротив діям Пекіну. Звісно ж, безпосередня причетність Росіїдо теракту є сумнівною або, принаймні, суперечливою.

Але,враховуючи досвід використання Радянським Союзом «уйгурської карти» увідносинах з КНР, слід зробити висновок про те, що Москва може знову вдатися довже звичного для себе отримання політичних дивідендів від терактів на територіїінших держав.