Всюдисуща кремлівська рука

На даний момент, коли увага значної частини світової спільноти зосереджена на ситуації, яка розгортається в Узбекистані, новина про вибух біля посольства Китаю в Киргизстані залишилася мало поміченою. Ця подія є знаковою не лише в контексті можливої зміни лідерства у Ташкенті, а й всієї розстановки сил у Центральній Азії.

            Перш за все, варто розуміти, що цей регіон традиційно є носієм нестабільності з огляду на поліетнічний склад його населення та важливе геополітичне значення. Тому будь-яка екстраординарна подія в одній країні Центральної Азії (як приклад, зміна влади або теракт) може не лише вплинути на ситуацію в іншій, а й зачепити інтереси сусідніх великих держав.

            Вибух біля посольства Китаю в Киргизстані не став винятком з даного правила. Відповідно, варто розглянути імовірні причини здійснення цього теракту. Згідно основної версії до організації вибуху причетні радикальні уйгури-ісламісти, які в такий спосіб борються за незалежність Східного Туркестану (Синцзян-Уйгурський автономний район КНР) і залякують Пекін. Якщо думка про етнічну приналежність терористів не викликає сумнівів, то спірною є ідея щодо психологічного тиску на Китай. Раніше уйгури з цією метою організовували більш потужні вибухи на території самого СУАР, які спричиняли численні людські жертви. А результатом даного теракту стало лише поранення декількох осіб і загибель самого смертника. Відповідно, можна зробити висновок, що цей вибух переслідував зовсім іншу мету.

            Фактично його теж можна розцінити як психологічну атаку, але вона не стосується боротьби за незалежність Східного Туркестану. У даному випадку варто вести мову про спробу погіршити відносини Киргизстану та Китаю в контексті посилення економічного та політичного впливу останнього в Центральній Азії. Зрозуміло, що Кремль, який вважає цей регіон своєю винятковою сферою інтересів, незадоволений таким станом справ і чинить супротив діям Пекіну. Звісно ж, безпосередня причетність Росії до теракту є сумнівною або, принаймні, суперечливою.

Але, враховуючи досвід використання Радянським Союзом «уйгурської карти» у відносинах з КНР, слід зробити висновок про те, що Москва може знову вдатися до вже звичного для себе отримання політичних дивідендів від терактів на території інших держав.