У відносинах з НАТО Україна мусить позбутися ілюзій
Україні треба уживатися з очевидною істиною – ніхто ззовні нас не захищатиме і на 100% не гарантуватиме нашої безпеки. Досвід останніх років довів це беззаперечно.
Багато наших політиків, громадських діячів і журналістівчас від часу, коли мова заходить про відносини Україна-НАТО, нарікають нанеготовність Альянсу бачити нашу країну членом євроатлантичного блоку. Звідси інав’язлива ідея про те, що Київ має лізти зі шкіри, аби тільки вибороти собібодай перспективу членства в організації.
І справді, якщо у недалекому 2008-му під часБухарестського саміту Україні і Грузії принаймні обіцяли членство в Альянсі вмайбутньому, то вже в ході цьогорічного саміту НАТО у Варшаві підтвердиласялише грузинська перспектива. Натомість про вступ України сьогодні категоричноніхто не говорить. В цій ситуації нам замість обурення і засмучення треба пильнішедивитися реальності в очі. На даний момент і, очевидно, в середньостроковій перспективіприйняття України до військово-політичного союзу – це крок до прямоїконфронтації з Росією з абсолютно непередбачуваними наслідками. Ніхто й нізащоцього не робитиме за наявних умов. Україні треба уживатися з очевидною істиною –ніхто ззовні нас не захищатиме і на 100% не гарантуватиме нашої безпеки. Досвідостанніх років довів це беззаперечно. Але вказаний факт є не стільки приводомдля відчаю, скільки вихідним пунктом нашої оборонної стратегії і тактики. Українане має іншого виходу, окрім як навчитися гарантувати власну безпеку, виходячи зтого, що ми маємо, а не з того, чого б нам хотілося. Звісно, сьогодні нам би, м’якокажучи, не завадив статус якоїсь Литви, Польщі чи Румунії, за яких в разіагресії третьої сторони зобов’язані вступитися союзники по НАТО. Але наразі –це лише мрії без шансу швидкого перевтілення в реальність.
Відтак перед Україною сьогодні стоїть два надважливихзавдання. Перше – зрозуміти об’єктивний стан речей і не витрачати час і зусилляна боротьбу з вітряками. При цьому варто пам’ятати: неважливо, наскількиреформованою і відповідною стандартам НАТО буде українська безпекова і обороннасфера; НАТО за жодних умов не розширюватиметься до настільки проблемногокордону з РФ, яким нині є гарячий схід України. Друге – налагодити ефективниймеханізм реалізації наявних оборонних можливостей. На даний момент ми маємокілька стратегічних документів, зокрема Стратегічний оборонний бюлетень іСтратегію нацбезпеки України, якими визначено ключові напрямки і механізмирозвитку оборонного сектору. З іншого боку, попри відсутність перспективи статичленом НАТО, Україна отримала насправді небувалий пакет допомоги і доволіоригінальну програму взаємодії від Північноатлантичного альянсу. Такихпреференцій, які союзники надали Києву, ніколи не мала і не має жодна країна,що не належить до складу НАТО. «8 трастовихфондів, 40 напрямків взаємодії, новий механізм координації допомоги від НАТО такраїн-членів, безпосередня робота радників з Альянсу в Генштабі, в Міноборонита в інших відомствах, спільна розробка і проведення реформ, яке гарантувалоби, що ті відбуваються за стандартами Альянсу» - це лише частина з того,що затверджено тільки в ході останнього саміту НАТО у Варшаві. Тепер заукраїнською стороною постає завдання органічно вплести всі ці можливості увласну стратегію з тим, щоб допомога союзників змогла посилити досягненняпоставлених цілей. Ми повинні робити все для того, аби євроатлантичний скепсисвнаслідок втрати перспектив членства у блоці був повністю витіснений максимальнопродуктивним використанням тих можливостей, які надає новий етап відносин Україна-НАТО.
- Поточні проблеми тайм-менеджменту власників малого та середнього бізнесу в Україні Катерина Мілютенко 12:45
- Договір між батьками стосовно дитини: філософія та роздуми Світлана Приймак 09:55
- Стоїцизм папороті у перетвореннях декартової геометрії Олег Короташ 07:22
- Податкові пільги як драйвер розвитку молодіжного підприємництва: досвід Польщі Юлія Мороз вчора о 14:59
- Шукати ресурси для повоєнної відбудови потрібно вже зараз Дмитро Соболєв вчора о 13:33
- Законопроєкт 13120 позбавляє дітей конституційного права на освіту Лариса Білозір вчора о 11:51
- Як зміни в лісовому законодавстві ЄС вплинуть на "зелене" повоєнне відновлення України Олена Криворучкіна вчора о 10:57
- Тіні хаосу: що об’єднує архітекторів руйнувань і влади? Дмитро Зенкін вчора о 09:56
- Коли батьківство тане в сутінках: закон як останній промінь Світлана Приймак вчора о 09:55
- Контролюйте землю безпечно Сергій Пагер 25.03.2025 12:37
- Лише 160 світових брендів не хочуть мати імідж "спонсора тероризму" Володимир Горковенко 25.03.2025 11:34
- Alibaba і Maersk відкривають нові горизонти у сфері контейнерних перевезень Володимир Гузь 25.03.2025 08:49
- Українська зброя vs українська бюрократія: хто переможе? Галина Янченко 24.03.2025 18:42
- Криза у ланцюгах постачання критичних мінералів: виклики та можливості для України Ксенія Оринчак 24.03.2025 18:22
- Комерційний арбітраж на енергоринку ЄС: як захистити інтереси українських трейдерів Ростислав Никітенко 24.03.2025 14:33
- Полтавський Мамай, СБУ, "октябрята", ДБР… Що скаже Вища рада правосуддя? 556
- Законопроєкт 13120 позбавляє дітей конституційного права на освіту 160
- Чому нас має навчити замороження USAID і "Голосу Америки"? 136
- Податкові пільги як драйвер розвитку молодіжного підприємництва: досвід Польщі 86
- Резервні копії під загрозою. Що ви можете зробити прямо зараз 84
-
"Шквал" проти "Блискавки". Як Dassault Rafale може потіснити F-35
Технології 16294
-
"Ми дуже розчаровані": Ryanair про ігнорування її плану відновлення польотів в Україні
Бізнес 11418
-
Росія виставила умову послаблення санкцій для перемир'я на морі
Бізнес 3756
-
Злочин без кари. Як Трамп хоче миру ціною України, і куди це веде світ
3733
-
Не переймайтеся, домовленості щодо Чорного моря не працюватимуть. Чому
Думка 2909