Трибуна в заручниках

Блокування парламентської трибуни останнім часом сталоповсякденною практикою для депутатських груп і фракцій. У такий спосіб народнідепутати шантажують коаліцію і керівництво Верховної Ради, саботуючи роботупарламенту до тих пір, поки не будуть проголосовані окремі закони або ухваленіпевні рішення. При цьому кожна політична сила переслідує власні інтереси,найчастіше шляхом відстоювання відверто популістських рішень. Але якими б небули цілі подібних демаршів, по факту це зупинка роботи вищого законодавчогооргану країни. І це в той час, коли на порядок денний Верховної Ради кожногопленарного дня виносяться десятки, інколи сотні законопроектів і постанов. Втой час, коли в країні триває війна і економічна криза, коли парламент маєнайнижчий рівень підтримки в суспільстві. Тому не можна не погодитися із заявоюдепутатів-учасників АТО, які назвали блокування трибуни злочином проти держави.Завжди слід пам’ятати, що в нашій ситуації навіть недосконала чи відвертопогана робота завжди краща, ніж її повна відсутність.