Піар на трагедії Савченко

Кілька днів тому у своєму блозі на «Українській правді» відома українська юристка, заступник глави Адміністрації Президента часів Януковича Марина Ставнійчук закликала діючу владу України вдатися до більш рішучих дій у звільненні Надії Савченко із російського полону. Власне, текст авторки переповнений не стільки турботою за долю української льотчиці чи конкретними пропозиціями до керівництва, як краще рятувати полонянку, скільки типовою риторикою про лицемірство, цинізм, бездіяльність і неспроможність українського керівництва у справі порятунку Савченко.

Те, що адептам режиму Януковича байдуже, під яким приводом критикувати керівництво держави, не викликає жодного подиву. Але в цьому випадку цинізм опозиційного запалу перевершив сам себе. Справа в тому, що пані Ставнійчук неодноразово виступала на російських пропагандистських ефірах з далеко не проукраїнськими поглядами, знавісніло критикуючи Майдан, європейський вибір України і війну на Донбасі (до речі, саме за свою промайданівську позицію і участь у війні проти банформувань і російських найманців на Донбасі Надія Савченко і терпить сьогодні російське судилище). Так от, не можу пригадати, щоб в гостях у маестро пропаганди Соловйова пані Марина бодай обмовилася на підтримку Савченко або висловилася щодо несправедливості і цілковитої політичної ангажованості російського правосуддя. На тих ефірах були присутні політики, чиновники, лідери громадської думки Росії, до яких можна і треба було звертатися з вимогами звільнити або сприяти звільненню Савченко. Але зась, лаяти хунту значно простіше і перспективніше, ніж захищати свою співвітчизницю, за іронією долі – також войовничу представницю тієї самої хунти. Адже не зрозуміли б, не прийняли, не аплодували і більше не запросили б на черговий антиукраїнський шабаш. Легше написати пасквіль для вітчизняних обивателів, які, на щастя, не дивляться Кисельова і Соловйова. І постати у вигідному світлі викривача бездіяльності МЗС, президента, парламенту і т.д.

Пані Марино, сьогодні всі, хто щиро бажає повернення Надії до України, пишуть не памфлети на політичних конкурентів, а заклики до Путіна і його поплічників з вимогою звільнити українку. Ви ж займаєтесь піаром і політиканством, лицемірно прикриваючись ім’ям справжньої героїні.