Авангард новітнього українського суспільства

Євромайдан і війна на Донбасі назавжди змінили українське суспільство. Наша державність збереглася не по інерції, а завдяки надзусиллям своїх патріотів, які у вирішальний для країни момент взяли на себе тягар державних функцій.

Добровольчий і волонтерський рух України - це єдина причина того, що держава сьогодні продовжує існувати. Дані останніх соціологічних моніторингів показують, що понад 13% українських громадян займаються волонтерською діяльністю. Попри те, що волонтерство набуло чималих масштабів і відіграє провідну роль у трансформації суспільства, гадаю, ми ще не усвідомлюємо весь потенціал цього феномену.

Україна вже чверть століття шукає нову модель суспільних і владних відносин, яка б дозволила подолати зашкарублі псевдогромадянські форми політичного укладу тоталітарного минулого. Разом з тим, проблема завжди полягала ще й в тому, що для нових моделей суспільно-політичної організації до цього часу не знаходилося масової рушійної сили. Але поява масового волонтерського руху, здається, може задовольнити дві вказані вимоги одночасно. По-перше, для нього характерні горизонтальні (а не вертикальні ієрархічно-бюрократичні) зв’язки, засновані на відкритості, взаємній довірі та підтримці. По-друге, тут в принципі немає місця для корупції, рішення приймаються і втілюються швидко та ефективно. Мережа руху є неформальною і гнучкою, що дозволяє уникнути типових дефектів бюрократичної машини держави. По-третє, волонтерство здебільшого має аполітичний характер, що робить його автономним від партій та олігархів. Це максимально незаангажоване добровільне об’єднання (переважно представників середнього класу), про яке чи не вперше в новітній історії України можна щиро стверджувати, що воно безкорисливо дбає про суспільне благо. Нарешті, не дивлячись на припущення скептиків, активна діяльність волонтерів виявилася довготривалою, не обмежившись лише активними фазами бойових дій на Сході країни. Тобто нині маємо всі підстави говорити про те, що в Україні сформувався якісно новий, доволі численний, ефективний, аполітичний рух патріотів, який без сумніву є не просто громадянською опорою державі, а й повноцінним локомотивом змін у суспільстві.

Ці 13% золотих громадян першими зрозуміли, що сьогодні для справжніх змін недостатньо просто сумлінно робити свою справу за фахом і місцем роботи. Вони усвідомили і на власному прикладі довели, що змінити країну можуть лише ті, хто здатен на більше, ніж того вимагають професійні обов’язки чи скромні зобов’язання громадянина в Конституції. І можна бути впевненими, що ці громадяни вже ніколи не дадуть країні ступити бодай крок назад. Але для того, аби рухатися ще й вперед, волонтери чекають помічі від кожного з нас.