Чи залишиться Україна стратегічним транзитером газу до ЄС?

Зазнавши невдачі у будівництві «Південного» і «Турецького» газових потоків, Росія все ж знайшла альтернативу українській ГТС для постачань палива до Європи.

Зазнавши невдачі у будівництві «Південного» і«Турецького» газових потоків, Росія все ж знайшла альтернативу українській ГТСдля постачань палива до Європи. Нещодавно «Північному потоку-2» був данийсимволічний старт у вигляді урочистого вбивання кілків на місці початкуспорудження конструкції. Новий газопровід повинен пройти по дну Балтійськогоморя, досягнувши Німеччини.

Проектна потужність труби становить близько 55 млн. куб.м газу на рік. Саме такий обсяг сировини, за даними Міністерства енергетики тавугільної промисловості України, Росія транспортувала через нашу країну в цьомуроці. Заробіток Києва від транзиту, таким чином, становить приблизно 1,8 млрд.дол. Тому, якщо Москва реалізує свій план, ми втратимо майже $ 2 млрд. річних,а транзитну інфраструктуру поріжуть на металобрухт.

Що можна вдіяти в цій ситуації для захисту своїхстратегічних інтересів? Відповідь на питання знайти не та вже й легко, зважаючина впливовість великого бізнесу на відповідальні політичні структури в ЄС.

Складність полягає в тому, що в створенні «Північногопотоку-2» беруть участь великі компанії з Франції, Німеччини та Нідерландів, в тойчас як будівництво нової труби зачіпає інтереси менш впливових гравців, зокремакраїн Прибалтики, Болгарії, Греції, Словаччини, Польщі та ін. 10 країн вжезвернулися до Єврокомісії зі скаргою на проект Газпрому, який потенційно несезбитки цим державам, проте на даний момент три країни відкликали свої запити. Аце означає, що лобі російського газового монополіста працює справно. Крім того,у Путіна є чимало впливових європейських друзів, наприклад, екс-канцлерНімеччини Герхард Шрьодер, який зараз зайнятий активним просуванням даногопроекту серед політичної і бізнес еліти країн ЄС. Безумовно, в українськогокерівництва подібних неформальних можливостей немає.

Отже, акцент слід зробити на наявних альтернативах.По-перше, нам необхідно знайти надійних союзників з числа країн-членів ЄС. КрімУкраїни, значні збитки від майбутнього газопроводу понесуть також Словаччина іПольща, а значить, саме з ними і треба створювати коаліцію для протидії планамГазпрому. І для цього існують непогані юридичні зачіпки. В першу чергу, потікмає повністю відповідати нормам європейського законодавства, а, як відомо, докомпанії Міллера вже було чимало претензій з боку Єврокомісії за порушенняправил. По-друге, експлуатація газопроводу зробить російського постачальникафактично монополістом на газовому ринку ЄС, що суперечить базовим принципамСоюзу про диверсифікацію джерел енергоресурсів та підтримку конкуренції. Крімтого, тенденція до скорочення споживання газу і нафти в Німеччині і Європі вцілому веде до того, що передбачувані 55 млн. кубометрів блакитного паливабудуть явно надлишковими для Берліна. Звідси необхідність тягнути трубопровіддалі, на північ Італії, в результаті чого ціна газу для італійців виявитьсянеприпустимо високою.

Таким чином, Україна повинна дуже наполегливо працюватиіз зарубіжними партнерами, насамперед, з братами по нещастю - з Польщею таСловаччиною, грамотно і компетентно протиставляючи російському лобі головнузброю європейської спільноти - норми і принципи її законодавства. Якщо ми дамоРосії обійти вітчизняну ГТС, то не тільки втратимо $ 2 млрд. щорічно, але іперестанемо грати роль стратегічно важливої для Європи транзитної держави.