Державні банки – у надійні руки

Подивимося на досвід європейських країн. У розвинених країнах банківський сектор є певним комунікаційним центром, медіатором фінансових процесів. Він вливає грошову масу до реального сектору економіки, враховуючи тенденції ринку. Фахівці банківсько-фінансового ринку збирають аналітику і будують прогнози розвитку на тривалий період.

На Заході банківський сектор – це фінансова культура стосунків з грошима між учасниками ринку, ретельність та порядність. Все це регулюється кредитною історією і рейтингом господарюючих суб’єктів. І цей кредитний рейтинг – критично важливий показник. Адже у цивілізованих країнах займи є основним фінансовим важелем та двигуном. І у кожного громадянина та господарюючого суб’єкта є такий кредитний рейтинг – його особиста історія взаємовідносин з фінансовою інституцією, який фіксується у глобальній базі. У США без кредитної історії ти не зможеш розвивати бізнес. Її треба створювати – і це справжня індустрія. Є навіть адвокати, які непогано заробляють на створенні та грамотному просуванню своїх клієнтів по кредитній історії.

Що відбувається в українській економіці з нашими банками? На жаль, часто банківський сектор у нас є певним спекулятивним органом, який не те що нічого не аналізує і не прогнозує розвиток економіки, але й є найбільшим її «стопером». Спекулює валютними операціями на ринку, завищує процентну кредитну ставку для реального сектору економіки, виправдовуючи це все ризиковістю країни, невиплатою процентних ставок за кредитом тощо. Про фінансову культуру ми тільки чули – нам її катастрофічно бракує. І економіка ще занадто молода, і менталітет не той.

Тому заявлену приватизацію державних банків я сприймаю з обережним оптимізмом. Це точно має змінити ситуацію на ринку. Але за однією умови. Якщо державні банки будуть продані не країнам «з молодими грошима» - колишнім радянським республікам або державам «третього світу», а потужним фінансовим інституціям Європи або Америки. Їх відмінність – багаторічна (іноді – понад сотню років) історія, традиції, фінансова культура. Тому залучення міжнародних фінансових інститутів до України було б дуже корисно економіці та бізнесу в цілому.

Це б принесло кілька позитивів. По-перше, низьку процентну ставку за кредитами – те, чого так відчайдушно потребує бізнес. По-друге, в рази збільшило б обсяг грошової маси. По-третє, дало б додатковий стимул для розвитку економіки. І інтегрувало нас до міжнародної фінансової структури.

Тому якщо майбутньому уряду вдасться провести прозору якісну приватизацію державних банків, проконтролювати, щоб покупцями стали не «свої хлопці» з офшорів, а міжнародні фінансові інститути з історією та високим світовим рейтингом, це буде дуже позитивним сигналом для України. І сприятиме нашому фінансовому становленню.