Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
25.05.2020 15:11

Укладання довгострокових нафто-газових контрактів за участю України

Зовнішні економічні відносини між державами формуються насамперед, через нафтогазовий сектор

Особливості укладання довгострокових нафтових і газових контрактів за участю України

На сьогоднішній день зовнішні економічні відносини між державами формуються насамперед, через нафтогазовий сектор. Україна, враховуючи територіальне положення, являє собою важливий транзитний вузол сполучення, через який ведеться торгівля нафтою і газом між Європою і Азією. 

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є провідним підприємством паливно-енергетичного комплексу, однією з найбільших українських компаній, що бере активну участь у формуванні комерційних відносин України та інших держав.

Головним газовим партнером України на сьогоднішній день є Росія, а саме акціонерне товариство «Газпром». На сьогоднішній день між Газпромом і Нафтогазом з 2009 р. діє газовий контракт, строк якого спливає 1 січня 2020 р. Цей документ вперше сформував довгострокові стійкі газові відносини між Україною та Росією, але його умови швидко стали невигідними для України. За існуючим контрактом, Україна повинна сплачувати щорічне використання 41,6 млрд. куб. м. газу, незалежно від обсягів фактичного споживання. Цей принцип «бери або плати» став економічною катастрофою для Нафтогазу, адже фактичні обсяги використання газу Україною були втричі меншими. 

Така несприятлива економічна ситуація призвела до накопичення боргів і у 2014 р. Нафтогаз Україна подав позов до Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма. Відповідно до офіційних даних, обсяг взаємних претензій склав приблизно 125 млрд. дол. У 2018 р. арбітраж ухвалив рішення, за яким: 

- принцип «бери або плати» зберігається, але мінімальні обсяги поставки газу значно зменшений, з 41,6 млрд. куб. м. до 4-5 млрд. куб. м. на рік.

- знято заборону на реекспорт газу, що дозволяє Україні перепродавати невикористані об’єми газу;

- Україна повинна сплатити 2 млрд. дол. боргу за поставки в 2013-2014 рр.

- Газпром винен Нафтогазу 4,56 млрд. дол. за недотримання мінімальних обсягів транзиту за принципом «качай або плати», які відповідно до контракту становлять 110 млрд. куб. м на рік.

- Обсяг транзиту за принципом «качай або плати» зберігається до завершення терміну дії контракту 31/12/2019 (у 2017 р. Газпром прокачав через Україну біля 95 млрд. куб. м. газу).

- Газпром не може виставляти Нафтогазу рахунки за поставки газу на охоплену війною та тимчасово не контрольовану Києвом територію Донбасу, оскільки обсяги цих поставок визначити неможливо.

Арбітражне рішення значно покращило економічне становище України, але на сьогоднішній день існує досить велика загроза енергетичній та економічній стабільності України.

Газпром запустив новий транзитний газовий потік на Європу, що прокладений в обхід України, по дну Балтійського моря - «Північний потік -1» і вже будується ще один трубопровід - «Північний потік - 2». Чотири країни - Фінляндія, Швеція, Німеччина та РФ - схвалили будівництво трубопроводу. Данія наразі відмовила Газпрому та вимагає від компанії, що будує «Північний потік-2», зробити оцінку екологічного впливу третього варіанту маршруту газопроводу, який проходитиме в ексклюзивній економічній зоні Данії. 

Мета такої активної діяльності Газпрому полягає у тому, щоб максимально зменшити залежність від газового транзиту територією України, адже у 2017 р., незважаючи на конфлікт на Донбасі, на Україну припадало 50% експортних обсягів Газпрому до Європи.

Станом на 2019 р. другий газовий потік ще не введений в експлуатацію (його відкриття відтерміноване на друге півріччя 2020 р.), а отже, Росія ще потребує стійких економічних відносин з Україною. Фахівці стверджують, що Нафтогаз має скористатися сприятливим становищем та укласти найбільш вигідний  довгостроковий газовий контракт з Газпромом. Наступні кроки України мають бути спрямовані на розвиток альтернативних джерел доходу та наповнення державного бюджету дивідендами, зокрема за рахунок внутрішнього видобутку.

Реформування нафтогазової галузі України

Росія підпише контракт на транзит газу з Україною, якщо українська влада до кінця 2019 р. імплементує європейське законодавство, заявив президент Росії Володимир Путін під час «Російського енергетичного тижня» 2 жовтня, зазначає агенція «Інтерфакс-Україна». Тож, останнім часом було зроблено ряд кроків з приведення законодавства України у нафтогазовій сфері до Європейських стандартів.

Зміни в законодавстві

Вплив змін

Створено умови для прозорості у видобувних галузях. 

Закон України від 18.09.2018 р. «Про забезпечення прозорості у видобувних галузях» визначає організаційно-правові основи розкриття інформації у видобувних галузях, встановлює конкретні зобов'язання та способи розкриття інформації, а також передбачає відповідальність суб'єктів розкриття інформації.

Позитивна подія для ринку.

 Закон запроваджує в Україні міжнародні стандарти і передові практики розкриття інформації у видобувних галузях відповідно до Ініціативи щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях (ІПВГ).

Здійснено заходи з дерегуляції в нафтогазовій галузі.

 Прийнято Закон України від 01.03.2018 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в нафтогазовій галузі», яким спрощено процедуру отримання дозволів на видобуток нафти і газу. Надрокористувачам дозволили самостійно розпоряджатись геологічною інформацією, що перебуває у їхній власності з урахуванням вимог законів «Про державну таємницю» та «Про санкції».

Позитивна подія для ринку.

Сприятиме розвитку видобувної галузі.

Прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 р. «Питання розпорядження геологічною інформацією», якою спрощено доступ до геологічної інформації, що є державною власністю, та процедуру передачі прав на геологічну інформацію, яка є у власності юридичних та фізичних осіб.

Позитивна подія для ринку.

 Має полегшити доступ до геологічної інформації для іноземних інвесторів та осіб, зацікавлених у реалізації проектів із видобутку корисних копалин в Україні.

Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2018 р. «Про реалізацію експериментального проекту із запровадження проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами шляхом електронних торгів».

Позитивна подія для ринку.

 Впроваджує електронні торги в рамках аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, сприятиме підвищенню прозорості та залученню нових інвесторів в видобувну галузь України

Встановлено тарифи на послуги транспортування нафти та нафтопродуктів, а також на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу в підземних сховищах газу.

 Постановою НКРЕКП від 19.06.2018 р. встановлено тарифи на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу в підземних сховищах газу АТ «Укртрансгаз» та врегульовано питання порядку розрахунку тарифів на транспортування нафти магістральними трубопроводами для споживачів України протягом трирічного перехідного періоду, які розраховуються за спрощеним порядком із застосуванням щорічного коефіцієнта зростання тарифу

Позитивна подія як для нафтогазового ринку, так і для компаній групи Нафтогаз. 

Створює умови для роботи нафтогазового ринку, дозволяючи підприємствам планувати свою господарську діяльність, фінансувати операційні та капітальні витрати, отримувати доходи від надання послуг з транспортування нафти, нафтопродуктів та природного газу, а також зберігання (закачування, відбору) природного газу в підземних газосховищах

Затверджено десятирічні плани розвитку газотранспортної системи та підземних газосховищ.

 Постановою НКРЕКП від 04.09.2018 р. «Про затвердження Плану розвитку газотранспортної системи Оператора газотранспортної системи АТ «Укртрансгаз» на 2018- 2027 роки» передбачено плановані джерела фінансування цього плану на загальну суму 60,043 млрд. грн. та передбачено плановані джерела фінансування цього плану на загальну суму 13,1 млрд. грн. без ПДВ.

Позитивна подія для групи Нафтогаз.

 Дає можливість для розвитку ГТС та ПСГ України, також сприяє кращому розумінню майбутньої інфраструктури, потенційних маршрутів та потужностей з транспортування і зберігання природного газу, і, відповідно, дає змогу коректно здійснювати довгострокове планування діяльності групи.

Удосконалено положення Кодексу газотранспортної системи та Кодексу газосховищ.

 Постановою НКРЕКП від 25.09.2018 р. «Про прийняття постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до Кодексу газотранспортної системи» внесено зміни до Кодексу ГТС в частині встановлення достатнього рівня фінансового забезпечення, уточнення визначення та реквізитів торгового сповіщення, запровадження чіткого та прозорого механізму припинення транспортування. 

Позитивна подія для групи Нафтогаз.

 Зазначені зміни спрямовані на зниження фінансових ризиків для Укртрансгазу, зокрема пов’язаних з несанкціонованим відбором газу з ГТС операторами газорозподільних систем.

Особливості укладання міжнародних договорів за участю України.

Нафтові та газові контракти є дуже специфічними видами договорів, що відіграють велику роль в формуванні державної політики та економіки країни. Укладання міжнародних довгострокових нафтогазових контрактів є довготривалим процесом, що включає в себе елементи дипломатії та зовнішньоекономічної діяльності держави. Тому, процедурі підписання контракту передує укладання міжнародного договору з країною-учасником нафтогазових відносин.

На законодавчому рівні процес та особливості укладання міжнародних договорів закріплений у Законі України «Про міжнародні договори України». Відповідно до цього закону, всі міжнародні договори за участю України укладаються наступними особами:

- Президентом України або за його дорученням - від імені України;

- Кабінетом Міністрів України або за його дорученням - від імені Уряду України;

- Міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами - від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів.

Процедура укладання міжнародного договору включає в себе декілька етапів:

1. Подання пропозиції щодо укладання міжнародного договору;

2. Прийняття рішення про проведення переговорів;

3. Формування делегації;

4. Підписання міжнародного договору;

5. Набрання чинності договору.

Подання пропозиції щодо укладення міжнародного договору – це початковий етап процедури. Цей крок робиться найбільш зацікавленою в укладанні стороною і включає в себе подання пропозиції у письмовому вигляді разом з пакетом супроводжуючих документів, а саме: 

а) подання відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України;

б) пояснювальну записку, в якій обґрунтовується доцільність укладення міжнародного договору, визначаються вірогідні політичні, правові, соціально-економічні, фінансові, гуманітарні та інші наслідки його укладення, а також суб'єкти виконання міжнародного договору;

в) проект міжнародного договору українською мовою;

г) текст міжнародного договору українською мовою в офіційному перекладі та мовою оригіналу в разі подання пропозиції щодо його ратифікації, затвердження, прийняття або приєднання до нього;

ґ) довідку про погодження проекту міжнародного договору зацікавленими міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та державними колегіальними органами;

д) проект рішення про утворення делегації чи доручення представникові України щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності, а також проект директив делегації чи представникові України;

е) електронні версії текстів зазначених вище документів.

Пропозиції про укладення міжнародних договорів України подаються після проведення Міністерством юстиції України правової експертизи щодо відповідності проекту міжнародного договору Конституції та законам України.

2. Рішення про проведення переговорів і про підписання міжнародних договорів України приймаються:

а) щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені України, - Президентом України;

б) щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, - Кабінетом Міністрів України;

в) щодо міжвідомчих договорів - у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Після офіційного оголошення строків проведення переговорів формується склад делегації.

3. Уповноваженими особами, залежно від виду договору, затверджується персональний склад делегації чи представник України, яким доручається ведення переговорів щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності або підписання, а також відповідні директиви делегації чи представнику України. Також на цій стадії обираються міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які необхідно залучити до укладення міжнародного договору України та на які може бути покладено забезпечення виконання договірних зобов'язань.

Делегація чи представник України подають відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України звіт про виконання директив. Звіт повинен містити погоджені з Міністерством закордонних справ України висновки та пропозиції щодо наступних дій з укладення міжнародного договору. 

4. Повноваження на ведення переговорів і підписання міжнародних договорів України надаються:

а) щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені України, - Президентом України;

б) щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, - Кабінетом Міністрів України;

в) щодо міжвідомчих договорів - у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім вище зазначених осіб, глава дипломатичного представництва України в іноземній державі або глава представництва України при міжнародній організації має право вести без спеціальних повноважень переговори про укладення міжнародного договору, підготовку тексту міжнародного договору та його прийняття з державою акредитації або в рамках відповідної міжнародної організації.

5. Після проведення переговорів та приведення тексту договору в відповідність інтересам обох сторін та нормам законодавства країн-учасників, відбувається підписання тексту договору уповноваженими особами з обох сторін. З цього моменту договір набуває чинності, якщо інше не зазначене в самому тексті договору. Укладений договір являє собою не рушійну базу економічних відносин між державами, на фоні якої укладаються вже більш конкретні контракти, в яких прописуються всі детальні умови співробітництва.

Прикладом прозорої процедури укладання міжнародних договорів є Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Казахстан про співробітництво щодо поставок казахстанської нафти в Україну та її транзиту територією України від 2007 р. Цей документ містить не лише загальні положення про взаємну лояльність, а й конкретні обсяги транспортування та перелік використовуваних транзитних трубопроводів України. 

Основні елементи довгострокового нафтового і газового контракту за участю України.

Процедура укладання нафтогазових контрактів є важливим елементом зовнішньої політики держави, що потребує використання дипломатичних зв’язків.

Зазвичай, газові та нафтові контракти України за участю інших держав всебічно висвітлюються в засобах масової інформації. Але, незважаючи на публічність цієї процедури, сам текст контракту може бути заборонений до загального доступу, задля збереження комерційної таємниці. Яскравим прикладом такої політики є історія газових контрактів між Газпромом (Росія) та Нафтогазом (Україна). Окремі положення даних контрактів відомі широкому загалу осіб виключно через результати аналізу текстів контрактів експертними групами. 

І нафтові і газові контракти підпадають під загальну категорію Міжнародного комерційного контракту, для якого характерним є наявність наступних обов’язкових елементів:

- Преамбула. Це вступна частина контракту, в якій прописуються назва та номер контракту, місце підписання, його сторони із детальним зазначенням уповноважених на підписання осіб. 

- Предмет контракту та його повна характеристика, що включає в себе назву, якість, відповідність загальним критеріям та міжнародним стандартам тощо.

- Права та обов’язки сторін. Дана частина включає в себе наступні умови: обов'язки та права першої і другої сторони за контрактом; строк виконання зобов'язань сторонами; місце виконання зобов'язань кожного з партнерів; спосіб виконання зобов'язань (порядок дій і строки).

- Додаткові умови контракту. Дані умови є необов’язковими для зазначення у тексті контракту, але їх існування встановлює додаткові елементи захисту сторін, зокрема: строк дії контракту, умови конфіденційності, відповідальність сторін та способи забезпечення зобов’язань (неустойка, застава, поручительство, завдаток), порядок розв’язання спорів. Нафтові і газові контракти зазвичай містять положення про арбітражний розгляд спорів із зазначенням висококваліфікованих міжнародних арбітражних установ.

- Інші умови контракту включають в себе результати переддоговірної роботи та умови про узгодження зв’язку між сторонами.

- Юридичні адреси сторін, включаючи поштові, банківські та вантажні реквізити.

- Додатки. Враховуючи специфіку контрактів, додатками можуть виступати сертифікати якості, плани, таблиці, економічні показники тощо.

На основі вище викладеної інформації та статистичних даних, можна зробити висновок про те, що Україна стоїть на порозі великих енергетичних змін. Світові події підштовхують Україну до встановлення енергетичної незалежності та формування виключно взаємовигідних торгових стосунків з надійними партнерами. 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net