Проблеми та особливості третейського розгляду

Як відомо, 11 травня 2004 року набрав чинності Закон України “Про третейські суди”.

Цей Закон передбачив появу нового незалежного інституту, який уповноважений здійснювати правосуддя в цивільних та господарських правовідносинах.
Необхідно зазначити що третейський суд — недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом України «Про третейські суди» для вирішення суперечок, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Головна мета третейського судочинства полягає в його неупередженості (не державності), тобто, людина (сторона) за згодою іншої людини (сторони),   може сама обрати арбітра (суд, суддю), який буде вирішувати спори, що виникають між ними у відповідних правовідносинах.

Зарубіжний досвід свідчить про те, що введення такого інституту не тільки має позитивний характер, який полягає, зокрема, в розвантаженні державних судів та швидкому вирішенні спорів, а й  він є просто необхідним для забезпечення ефективного механізму захисту прав людини і громадянина в частині реалізації прав на правосуддя.

Наприклад, в Сполучених Штатах Америки понад 70% всіх спорів у підприємницькій діяльності розглядаються за допомогою недержавних інститутів (органів) цивільної юрисдикції у вигляді арбітрів (посередників).
На мою думку, існують 2 основних елементи, на які потрібно звернути увагу:

1.           Процес третейського розгляду справи в постійно діючих третейських  судах дуже відрізняється від розгляду в державних судах.

2.           Процедура оскарження рішення третейського суду.
Процес розгляду справи в постійно діючих третейських судах визначається регламентом вищезазначеного суду і може суттєво відрізнятися від процесу розгляду справи у державних судах.

Так, відповідно до ст. 28 Закону України “Про третейські суди” правила третейського розгляду  постійно діючим  третейським судом визначаються регламентом третейського суду,  який не повинен суперечити цьому Закону.
Звичайно регламенти третейських судів не суперечать зазначеному вище закону, але разом з тим, слід звернути особливу увагу на те, що протокол судового засідання ведеться тільки якщо це передбачено угодою сторін або регламентом постійно діючого третейського суду, що  в більшості випадках не передбачено ні тим, ні іншим.

Окрему увагу потрібно звернути на застосування статей 13, 14 Закону України “Про третейські суди”, наприклад, відсутність назви суду в третейському застереженні дає змогу сторонам вільно обирати який саме постійно діючий третейський суд буде розглядати справу. Натомість поширеною є практика відкриття провадження у третейській справі тим судом, який обрала, наприклад, юридична особа (банк, кредитна спілка) з направленням лише листів-повідомлень іншій стороні. У цьому випадку треба не панікувати і обрати один з наступних варіантів, які є причиною для оскарження третейського рішення.

1.                    Якщо такий лист разом з ухвалою про відкриття провадження у третейський справі Ви вже отримали.

2.                    Якщо ви нічого не отримували.

В першому випадку передусім необхідно написати заперечення на розгляд справи у цьому постійно діючому третейському суді і після написання такого заперечення можна не брати участі у судовому процесі. При оскарженні рішення слід посилатись на те, що Ви не дійшли згоди з іншою стороною щодо розгляду справи саме у цьому суді.

В другому випадку можливо і надалі нічого не отримувати та оскаржувати рішення такого суду на підставі того, що про розгляд справи Ви  не повідомлялись належним чином, формування складу третейського суду проходило без Вашої згоди, тобто всупереч приписам статтей 14, 16, 17 Закону України “Про третейські суди” та Ви були позбавлені права на захист.       
    
Дуже цікавим явищем в розгляді справ постійнодіючими третейськими судами є оскарження ухвал, точніше неможливість такого оскарження відповідно до регламентів таких судів, тобто, якщо Ви приймаєте участь у процесі і подаєте будь-яку заяву яку можливо оскаржити в порядку цивільного процесу (ст.293 ЦПК України), така ухвала оскарженню не підлягає.
 
Слід зауважити, що велика кількість справ, розглянута третейськими судами випливає із кредитних відносин між банком (кредитною спілкою) та боржником щодо стягнення коштів. Разом з тим, Законом України “Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам” від 3 лютого 2011 року визначено, що третейським судам стали не підвідомчі спори щодо захисту прав споживачів, в тому числі банку (кредитної спілки).

Цікаво знати, що на цьому розгляд третейськими судами таких справ не припинився. Більш того, оскарження їх рішень у державних судах  на підставі непідвідомчості справи з огляду на судову практику мали негативний результат.
Зокрема, суди до 2015 року виходили з того, щобанк не є споживачем, а тому його звернення з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до третейського суду не може вважатись спором щодо захисту прав споживачів, оскільки підставами позову є невиконання умов договору, а не порушення Закону України «Про захист прав споживачів», це по суті є перекривленням вищезазначеного закону .

В цьому колізійному  питанні поставив крапку Верховний Суд України у своїх  постановах № 53815631 від 11 листопада 2011 року та № 53241366 від 04 листопада 2015 року. Так, в першій постанові Верховний Суд України дійшов до висновку. що незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». В іншій постанові Верховний Суд України дійшов до висновку,  що положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.

Тому станом на теперішній час, якщо до Вас подав позов банк (кредитна спілка) до постійнодіючого третейського суду щодо стягнення заборгованості Ви маєте досить великі шанси боротися за позитивний результат у процесі оскарження такого рішення. Разом з тим, раджу в таких питаннях завжди звертатись за допомогою до професіоналів.