блоги

Кожен з практикуючих юристів, адвокатів, які приймають участь в кримінальному процесі, постійно приймають участь у допиті підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, експерта щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні.

Однак, в цьому питанні, з прийняттям нового КПК, виникає багато різноманітних проблем правильності розуміння та застосування нового КПК, в тому числі при здійсненні допиту в суді.

Досить частою проблемою є не розуміння кола осіб, які приймають участь у допиті та те, яке це має процесуальне значення та наслідки. Нажаль, таке нерозуміння, досить часто, є і суддів.  

Так вийшло в нашій судовій практиці по кримінальним справам, що паралельно з «новим» процесуальним Законом, досить часто застосовується, за звичкою, положення «старого» Закону, і ми то і робимо, що «подорожуємо» з минулого в дійсне, і навпаки.

У зв’язку з такими «подорожами» і виникає плутанина та незрозумілість – проблеми правильного розуміння та застосування «нового» КПК України.

Дуже часто в судовій практиці, ми стикаємося з проблемою того, що більшість суддів та сторони кримінального провадження не розуміють кола осіб, які приймають участь в допиті, однак, це є дуже важливим для кримінального провадження в суді.

Принциповою різницею, між КПК України 1960 року та КПК України 2012 року є відсутність, такого поняття, як «судове слідство».

За нормами «нового» КПК України суддя став незалежним арбітром (ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26 КПК України), а сторони кримінального провадження отримали змагальність (ст. 22, ст. 26 КПК України)… 

Аналізуючи положення ч. 1 ст. 300, ч. 3 ст. 303, ст. 307, ст. 308, ч. 2 ст. 311 КПК України 1960 року, вбачається, що у допиті свідка приймали участь наступні учасники процесу: прокурор, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, захисник, підсудний, суддя та народні засідателі (до їх виключення з КПК 1960), а також запрошений ним захисник. Така черговість та таким колом учасників процесу здійснювався допит щодо всіх допитуваних: підсудного, свідка, потерпілого, експерта.

Для точності, необхідно вказати на певну відмінність щодо учасників допиту та порядку допиту підсудного, так як в такому допиті, після прокурора мав право допиту громадський обвинувач (ч. 1 ст. 300 КПК України 1960 року). 

Кримінальний процесуальний кодекс України має суттєві відмінності щодо кола осіб, які приймають участь у допиті та мають право в його участі, а разом з тим і порядок такого допиту (окрема проблематика).  

Для з’ясування кола осіб, які відповідно до процесуального Закону, мають правило приймати участь у допиті а разом з тим і його порядку, пропоную проаналізувати зміст ст.ст. 351- 353, ст. 356 КПК України. 

Стаття 351 КПК України визначає, що у допиті обвинуваченого, першим його допитує прокурор, а потім захисник. Разом з тим, далі ч. 1 цієї статті вказує, що «після цього обвинувачуваному можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення та доповнення його відповідей».

Таким чином, ми бачимо, що законодавець виділяє та розмежовує такі поняття, як «допит» та «запитання», що слідує з абзацу 2 ч. 1 ст. 351 КПК України: «після цього йому можуть бути поставлені запитання…», зазначене вбачається і з положень ч. 11 ст. 352, ст. 353, ч. 2 ст. 356 КПК України.

Таким чином, ми бачимо, що відповідно до ч. 11 ст. 352, 353, ч. 2 ст. 356 КПК України, що у допиті приймають участь лице сторони кримінального провадження: сторона обвинувачення та сторона захисту, а всі інші учасники судового процесу, головуючий і судді мають право ставити лише питання, тобто останні не приймають участь у допиті.

Разом з тим, звертаю увагу, що, в допиті приймають участь не сторони кримінального провадження, а лише прокурор та захисник (ч. 1 ст. 351, ч. 6 ст. 352, ст. 353, ч. 2 ст. 356 КПК України), всі інші учасники судового процесу, головуючий і судді мають право ставити лише питання.

Тобто моментом закінчення допиту є закінчення допиту стороною кримінального провадження, наприклад ч. 11 ст. 352 КПК України.

Зазначене, має колосальне процесуальне значення та відповідні, в тому числі і процесуальні наслідки. 

Як вбачається з положення ч. 1 ст. 352 КПК України, перед допитом свідок попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання. За ч. 1 ст. 353 КПК України перед допитом потерпілий попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.  

Відповідно до положень ч. 1 ст. 95 КПК України, показання – це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

За таких обставин, вбачається, що показаннями не можуть вважатися відомості, які надані в усній або письмовій формі після допиту, тобто відповіді на запитання інших учасників судового процесу, головуючого і суддів. А як наслідок, свідок та потерпілий не можуть нести відповідальність за відповіді на запитання інших учасників судового процесу, головуючого і суддів, а разом з тим, свідок не підлягатиме відповідальності за відмову відповідати на такі запитання.

Разом з тим, відповіді на запитання інших учасників судового процесу, головуючого і суддів не є джерелом доказів (ч. 8 ст. 95 КПК України),  так як такі відповіді не є показаннями.

Зазначене повністю відповідає принципам та основний ідеям КПК України 2012 року, так як, не секрет, що «новий» кримінальний процес за своєю ідеєю схожий на кримінальний процес в США, де є лише дві сторони: прокурор і адвокат, а між ними незалежний арбітр - суд.

Разом з тим це вбачається принципів: змагальності (ст. 22 КПК України), диспозитивності (26 КПК України).