Обережно, правий сектор!

Як правило, кожне слово, кожне поняття повинні мати свій однозначний зміст. Це «як правило» і для нормально мислячих людей. Це повинне стосуватися і політичних партій, чи громадських організацій. Так мені зрозуміло, що таке «професійна спілка», «трудовий колектив», «комуністична партія», «Всеукраїнське об?єднання Батьківщина», «ВО Свобода» і багато інших суспільних об?єднань і структур.  Звичайно, зміст і сутність явища може не повною мірою співпадати з поняттям, але дає орієнтацію на цілі, завдання і методи діяльності означених структур.

З іншого боку, сьогодні наплодилося стільки таких структур, що не завжди і задумуєшся над їх назвами. В цьому числі для мене до недавнього часу був і «Правий Сектор» (ПС), а саме до того часу, поки я не побачив на екрані телевізора з автоматом в руках Сашка Білого, названого одним із лідерів Рівненського ПС. А остаточно я рішив поділитися з читачами після пікету ПС Верховної Ради 28.03.14 та заяв на цьому пікеті пана Степана Хмари. Не буду нікого ні в чому переконувати, а тільки поділюся своїми думками з цього приводу.

1. Кожна політична партія тільки тоді має сенс, якщо вона опирається на реальні соціальні прошарки (класи, соціальні групи). ПС не опирається ні на одну з існуючих в Україні соціальних груп, а являється простою самопроголошеною групою. Виходячи з цього він (ПС) не міг бути зареєстрований як політична партія, а проголосив себе партією на основі привласнення собі реєстрацію УНА-УНСО. Тому відноситися до ПС як політичної партії не можна.

2. В усьому світі нема держав, де існували б збройні формування, що непідконтрольні державі. Це є закон і загальна норма існування будь-якої держави. Якщо цей закон не виконується то така держава не має жодних гарантій свого стабільного існування і, тим більше, розвитку. Тому політична партія, за визначенням, не може мати збройних формувань. Правий сектор не збирається розлучатися зі зброєю і навіть намагається демонструвати свою зброю. Це повинне заставити задуматися усіх громадян України і визначити своє власне ставлення до ПС.

3. Особливо хочу звернути увагу звинувачень представників ПС (зокрема відомого Степана Хмари) на адресу МВС у зв?язку із загибеллю Сашка Білого під час намагання його затримання. При цьому наголос робиться на тому, що МВС не реагує на екстремістські і сепаратистські заяви на сході України, а «патріота» Сашка Білого ліквідували. В цьому відношенні хочу звернути увагу шановних співвітчизників на декілька моментів.

а) Затримання будь-якого злочинця не повинне означати позбавлення його життя і фізичної ліквідації, як це повсякденно робиться в РФії. Але це не означає і того, щоб від куль злочинця гинули правоохоронці, які виконують свій обов?язок перед українським народом. Тому відповідні органи і, можливо, компетентні комісії, повинні принципово і адекватно розслідувати цю справу і зробити відповідні висновки.

б) «Патріоти», які намагаються силою «наводити порядок» в державних установах Україні не потрібні, незалежно від того, чи займають вони якусь державну посаду чи ні.

в) Потрібно негайно покінчити з принципом «революційної доцільності» і з революцією взагалі. Треба пам?ятати, що ще ні одна революція ніколи нічого не створювала і не створила: її завдання тільки розвалити старе і створити умови для нового і не більше. Сьогодні в Україні настав час еволюційного творення нового суспільного буття. Тому продовження революції є шкідливим для України і кожного українця, а потрібне воно тільки тим, кому непотрібна спокійна і квітуча Україна.

г) І ще одне. Пан Хмара в своєму інтерв?ю підчас блокування Верховної Ради аргументував необхідність відставки Арсена Авакова тим, що той на замовлення Кремля веде боротьбу з «патріотами» і не звертає увагу на антиукраїнські дії на сході України. Така позиція може користуватися підтримкою багатьох тих, хто не здатний зрозуміти, що в Східних регіонах виступають, а головне організують виступи,  як доморощені так і «імпортні» відверті противники Української Державності. Це є акт політичної боротьби і вона поки-що, слава Богу, ведеться політичними засобами. Своїми діями вони ніяким чином не компрометують Українську державу тоді як дії «патріотів» типу Сашка Білого роблять це щоденно. Це треба мати на увазі.

Звичайно, смерть людини, якою б вона не була в суспільно-політичному вимірі – це трагедія. Тому даний випадок повинен бути розслідуваний не стільки з метою покарання винних, скільки з метою недопущення подібного в майбутньому. А головне полягає в тому, що українці цивілізована нація і їх повинна захищати їх власна держава, а не незаконно озброєні люди, бо це не захист, а погроза.