Трансформація етнічних переслідувань в політичні репресії
Cтаном на сьогодні, найбільш страждаючим етносом в Україні залишаються самі українці та люди будь-яких національностей, які вступають в процес за зміну системи державно-політичного управління.
Опрацьовуючизараз значну кількість цивільних та кримінальних справ наполітико-правову тематику, зробив висновок, що є проблемні питання, які вширокому загалі не дуже люблять обговорювати.
Але самі пособі проблеми не вирішуються, і їх не можна замовчувати. Мова про етнічніконфлікти.
З історіїУкраїни відомі приклади етнічних конфліктів на нашій території. Часом конфліктибули реальними на підставі культурних відмінностей, але частіше були зумовленіінтересами владних структур.
Отнаприклад:
- Коліївщина у 1768-1769 роках малаознаки боротьби з національним і релігійним гнітом правобережного українськогонаселення в Речі Посполитій.
- кривавієврейські погроми на території України у 1917-21 рр. унесли не одну тисячужиттів;
- не маючіаналогів за жахливістю та масовістю Голодомори 1921-23 рр., 1932-33 рр.,1946-47 рр. унесли мільйони життів, та були спрямовані на знищення опорусільського населення проти примусової індустріалізації та колективізації.Постраждала найбільше Україна, але для об'єктивності вартозгадати і про масове винищення населення на Поволжжі та Кубані в різні роки.
- Депортація кримських татар —примусове виселення кримськотатарськогонаселення Кримської АРСР, розпочате НКВС 18 травня 1944.
- Операція«Вісла» — етнічна чистка, здійснена у 1947 р. за рішеннямпартійного і державного керівництва СРСР та Польської республіки. Полягала упримусовій, з використанням військ (СРСР, Польської республіки,), депортаціїукраїнців з їхніх етнічних територій, — Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини.
З останніх подій на моїй пам'яті:
- локальні конфлікти у 1990-х роках вмістах Донеччини на побутовому підгрунті з вимущеними переселенцями з Вірменіїта Азербайджану;
- запрошення у 2015 р. до діяльності вУкраїні групи міжнародних державних діячів та цілеспрямоване блокування їхдіяльності;
- і звісно, 2017 р. позначився державноюполітикою щодо переслідування грузинів, особливо тих, які підтримують політичнупартію "Рух нових сил Михайла Саакашвілі" або якось дотичні до їїдіяльності та акцій.
На щастя, єсуттєва різниця між подіями минулих століть і сьогоденням. Мені не відомівипадки за останні роки масових катувань в застінках поліції чи СБУ, алеприкладів політичних розправ і нехтування правами, які закріплені в КонституціїУкраїни та міжнародному праві, нажаль, доволі.
Радує й те,що в Україні сьогодні немає ГУЛАГу, або етнічних чисток як в М'янмі (Бірмі). Але ж і нам треба рівнятися не надикість, а на розвиток цивілізації.
В той жечас, за моїми підрахунками, у 2017 р. близько 420 осіб зазнали переслідування вУкраїні в різних формах чи то за їх належність до грузинської національності,або за їх політичні вподобання.
Детальний жеаналіз таких національно-політичних переслідувань буде надано представниками"Руху нових сил М. Саакашвілі" вже в найближчий час.
Особисто моядумка станом на сьогодні полягає ще й в тому, що найбільш страждаючим етносом вУкраїні залишаються самі українці та люди будь-яких національностей, яківступають в процес за зміну системи державно-політичного управління.
Відсутністьвагомих позитивних змін після Революцій 2004 та 2014 рр, після втрат підчас героїчної війни з російською федерацією та масової волонтерськоїпідтримки, зумовлює новий вид національної чистки.
Активначастина населення в умовах глобалізації або виїжджає за кордон України впошуках кращого життя, або доживає свій вік в умовах постійної економії,або внаслідок зневіри і відсутності результатів своєї роботи поступається місцемдобре організованому бюрократично- корумпованому апарату.
На питаннясамому собі, що робити перед викликами, які нам ставить сьогодення, бачу вихідодин: довіряти один одному незалежно від національності, гуртуватися та невпадаючи в смуток системно міняти представників бюрократично-корумпованого апарату з впровадженням нових методів суспільних комунікацій накористь України.
Настав часоб'єднуватися, а не розділяти.
- Психосоціальні ризики: прихована загроза безпеці праці, яку не варто ігнорувати Валентин Митлошук 15:51
- Війна і молодь України: виклики, нові цінності та перспективи розвитку після війни Захарій Ткачук 13:32
- Що робити зі скасуванням торгівельного безвізу для України Юрій Щуклін 13:22
- Суд не вправі оцнювати ухвали НСРД Андрій Хомич 11:39
- 8 звичок бідних людей, які заважають розбагатіти Олександр Висоцький 11:23
- Кому дадут отсрочку: новые правила для многодетных отцов и не только Віра Тарасенко вчора о 23:41
- Gaming в Онтаріо, або як Операторам успішно отримати ліцензію Ольга Ярмолюк вчора о 17:48
- Аудити безпеки в громадах: інноваційна методика для громад Галина Скіпальська вчора о 14:22
- Що приховала влада у державному бюджеті 2024 року? Любов Шпак вчора о 13:05
- "Гостомельська пастка" для місцевого самоврядування Володимир Горковенко вчора о 10:25
- Топ 5 податкових порушень у 2025 році Сергій Пагер вчора о 08:57
- Як почути майбутнє? Молодь, офлайн-спілкування і роль дорослих Олексій Сагайдак 19.05.2025 15:49
- Секс під час війни: про що мовчать, але переживають тисячі Юлія Буневич 19.05.2025 14:04
- Крутити корупційні схеми на загиблих – це за межею моралі Володимир Горковенко 19.05.2025 10:13
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ Христина Кухарук 18.05.2025 17:58
-
Андрій Портнов: історія, що починалась в кримінальному Луганську, а закінчилась у Мадриді
44500
-
Зумери поступово відмовляються від навички, яка супроводжувала людство протягом 5500 років
Життя 20378
-
Зеленський-2025 проти зразка 2019 року. Як шість років та війна змінили президента України
6938
-
Політичний покер. Як CША програють підготовку до війни з Китаєм, а Путін цим користується
5050
-
За лаштунками телефонної розмови – чого прагнуть Путін і Трамп
Думка 4878