Голосування до громадських рад НАБУ та КМДА: що спільного?

05 червня 2015 відбулися двоє показових виборів до Громадських рад: при Київській міській державній адміністрації, та при Національному антикорупційному бюро України.

Механізми голосування до цих двох громадських рад докорінно та якісно різняться.  

До Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України за кандидатів можна було голосувати через Інтернет з будь-якого місця та в зручний час протягом 12 годин: з 7,00 до 19,00. Перед цим за тиждень було виготовлено програмне забезпечення. Захист відданого голосу проводився шляхом дворівневої ідентифікації голосуючого через електронну пошту та СМС.

І це не реклама голосування до НАБ України, це факт

А от до  Громадської ради при Київській міській державній адміністрації кандидатам-виборцям довелося пройти реєстрацію з 9,00 год. до 10,45 год., висидіти засідання з 11,00 до 19,00, вислухати велику кількість осіб які з неповагою до інших, не в тему  та без почуття часу намагалися нав’язати оточуючим свої «безцінні» думки.  

Думаю, мало хто заперечить, що краще проголосувати за кандидатів у декілька кліків, аніж витрачати цілий день на боротьбу із хаосом та хамством.

Тому порівнявши ці два локальних голосування в один день, я прийшов до обґрунтованого переконання щодо необхідності введення електронного голосування на різних виборчих рівнях. Думаю, ця моя думка не нова вже так останніх пару десятків років).

Але не заважаючи на значну кількість переваг, електронне голосування вперто ігнорується державними та місцевими органами влади.   

Нещодавно заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера в інтерв’ю висловив думку, що  Україна поки до впровадження електронного голосування не готова, але можливо до 2020 р. таке голосування буде введено. Така думка члена ЦВК (http://novyni.com.ua/viiskovi-novyny/elektronnoe-golosovanye-na-vyborah-v-ukrayne-mogut_131528).

Але ж ніхто не забороняє використати такий інструментарій, як ''правовий експеремент''. Розробивши відповідні нормативні акти та програми, електронне голосування можна спочатку випробувати на рівні, припустимо, міста чи району.

Багато хто може одразу ж сказати, що при електронному голосуванні великою небезпекою є можливість спотворення результатів виборів через втручання у програмне забезпечення. Так, така небезпека є. Для того, щоб ІТ-ішники (адміністратори електронних систем голосування) не перетворилися на диригентів результатів голосування в інтересах окремих осіб, звісно у них повинна бути гарна заробітна плата, та висока кримінальна відповідальність за проступки.  Проти хакерських атак також повинен існувати належний програмний захист та відповідальність. Це без перебільшень, питання національної безпеки.

Введення електронного голосування чи то на локальних, чи то на місцевих, або ж загальнодержавних виборах принесе наступні результати:

1.  комфортні умови для реалізації громадянами права голосу внаслідок можливості користування системою з будь-якого місця їхнього перебування;

2.      зменшення часу для обробки результатів голосування;

3.      збереження коштів платників податків з бюджету, при введенні електронного голосування за рахунок скорочення виборчих комісій та їх членів;

4.  незалежність процесу підрахунку голосів від корупційних схем та різноманітних вподобань осіб, що підраховують голоси.

Звісно, введення електронного голосування позбавить можливості голосувати значну частину літніх людей, які не вміють користуватися електронними пристроями. Але цей аргумент вже втрачає актуальність, оскільки вміння користуватися комп’ютерами, мобільними телефонами та іншими гаджетами стає невідворотною необхідністю сучасного життя в усіх сферах.

Також при локальних виборчих процесах (як, наприклад, при виборах до громадських рад) можна використовувати відкритість результатів голосування. Так кожний охочий зможе перевірити чи не підроблено результати його голосування, та нестиме, принаймні, моральну відповідальність за обраних ним осіб.

Такі от роздуми на стику двох систем голосування, на стику техпрогресу та відсталості.

Хоча, звісно, питання не лише в технічному прогресі. Питання в швидкості розвитку громадянського суспільства, представники якого будуть в органах влади та контролюватимуть органи влади.

Організованість, адекватність, повага до оточуючих, честь та гідність, вміння захисти отримані здобутки, – лише вони дозволять побудувати краще майбуття.

А цифрові технології нам в поміч.