ЗВТ: Україна під ковпаком у «старшого брата»

Наприкінці минулого тижня чинний президент Віктор Янукович підписав закон щодо ратифікації Договору про зону вільної торгівлі, який провладні парламентарі ухвалили у липні місяці. Інакше, як спробою чинної влади заручитися лояльністю північного сусіда за рахунок здачі національних інтересів цей вчинок назвати не можна.
Тоді регіонали пояснювали, що вступ України до зони вільної торгівлі СНД нестиме для країни самі привілеї, завдяки яким нібито вдасться значно розвинути економіку. Така беззаперечна позитивність здалася дивною навіть Головному науково-експертному управлінню Верховної Ради. Так, у своєму висновку його фахівці звернули увагу на те, що в фінансово-економічному обґрунтуванні ратифікації Договору про ЗВТ відсутня інформація про можливі негативні наслідки ратифікації. Таким чином, у разі їх виникнення Україна просто буде не готовою до їх нейтралізації. Тобто фактично ми будемо беззбройними та беззахисними.
Але навіть в тому разі, якщо обставини складуться найкращим чином, після ретельного аналізу всіх так званих «переваг» цього договору, приходить чітке розуміння того, що про рівні умови для всіх учасників ЗВТ навіть мова не йде. У будь-якому випадку у виграшному положенні знаходитиметься Росія, яка згідно підписаного договору матиме право диктувати свої умови майбутніх відносин. Перш за все, через те, що цей договір розповсюджується лише на третину взаємного товарообігу між Україною та Росією зокрема. Тим часом більша частина товарів, серед який вкрай важливі для нашої країни нафта, нафтопродукти та газ, й надалі оподатковуватиметься митом. За таких умов просто фантастичними виглядають прогнози, озвучені у  фінансово-економічному обґрунтуванні до Договору, згідно яких після його ратифікації додаткове зростання ВВП нібито має скласти 2,5%, а доходи держбюджету з невідомих причин виростуть на 9,4 мільярдів гривень на рік. Звідки взялися такі цифри – невідомо. Дуже схоже на чергове окозамилювання, щоби хоч якось прикрити відверту здачу національних інтересів.
Більше, того, ратифікація зазначеного договору фактично поставила жирну крапку на можливості створення зони вільної торгівлі України з ЄС. Попри те, що стаття 18 містить застереження про те, що Договір не перешкоджає участі сторін в різноманітних угодах про зону вільної торгівлі, в додатку 6 до договору міститься вже зовсім інше положення.  “…якщо участь сторони в угоді про зону вільної торгівлі загрожує збитками промисловості Митного союзу (на даний час це Росія, Білорусь, Казахстан), то учасники Митного союзу отримають право ввести мито щодо імпорту відповідних товарів з країни в розмірі… ставки режиму найбільшого сприяння». А враховуючи, що розмір цієї ставки не визначений, це надасть змогу застосовувати величезні штрафи.
Нагадаю, ще задовго до ухвалення провладною більшістю закону щодо ратифікації Договору про зону вільної торгівлі народний депутат, голова Ради Об’єднаної опозиції  Арсеній Яценюк направив Голові Верховної Ради свою вимогу доповнити зазначений проект Закону окремою нормою, відповідно до якої Договір про зону вільної торгівлі застосовується в частині, що не суперечить положенням Угоди про асоціацію щодо створення повноцінної і всеосяжної зони вільної торгівлі, яка була парафована уповноваженими представниками України та Європейського Союзу 19 липня 2012 року. Цілком зрозуміло, що ці застереження були проігноровані.
В результаті – Україна в глухому кутку: двері до ЄС фактично зачинені, а зона вільної торгівлі СНД насправді суперечить нашим інтересам – чинна влада погодилася на такі умови, які на ділі жодним чином не захистять нас від майбутніх сирних воєн. Що далі? Спільна з Росією мова, валюта та кордони?!