Визнання правочину недійсним більше не юрисдикція адмінсудів

Якщо здійснити моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень можна знайти досить велику кількість справ за позовом органів Державної фіскальної служби України до суб’єктів господарювання щодо визнання правочину недійсним з підстав ст. 228 Цивільного кодексу України (порушення публічного порядку), при чому всі вказані справи розглядались в порядку адміністративного судочинства України. 

Втім, з набранням чинності 15 грудня 2017 року суттєвих змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) спори щодо визнання провочинів недійсними опинились за межами юрисдикції адміністративних судів. 

Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначається ст. 19 КАСУ, яка, зокрема, і зазнала суттєвих змін  

Так, відповідно до ст. 19 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

 Зазначений перелік справ, які підпадають під юрисдикцію адміністративних судів є вичерпним, тобто всі інші спори не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, лише п. 5 частини 1 статті 19 КАСУ передбачає право суб’єкта владних повноважень звернутись до адміністративного суду звернутись із позовом у випадках передбачених законом, але виключно для вирішення публічно-правового спору. 

Визначення публічно-правового спору також дає нам КАСУ, відповідно до п. 2 частини 1 статті 4 КАСУ публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи;

В той же час, спір про визнання недійсним правочину між суб’єктами господарювання не містить жодної з перелічених ознак публічно-правового спору, а інших норм, які відносять до юрисдикції адміністративних судів позови суб’єкта владних повноважень до юридичних осіб щодо визнання правочинів недійсними  чинний КАСУ не містить.

У зв’язку з чим, починаючи з 15 грудня 2017 року спори органів ДФС до суб’єктів господарювання про визнання правочинів недійсними не підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, а відкриті провадженні підлягають закриттю.