Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.

«Злочини», які вчинила «Київська хунта», котра виявилася якось підозріло демократичною по відношенню до своїх політичних ворогів

Якщо вірити російським «змі», то нова українська влада страшніша за Гітлера і Сталіна разом взятих. Не варто нагадувати також і те, що вони безумовно краще за нас знають що відбувається в нас під носом. Але мова не про те.

«Хунта» - вид авторитарного політичного режиму, військово-бюрократична диктатура, встановлена внаслідок військового перевороту і яка здійснює диктаторське правління методами терору.

Часто саме це слово лунає в якості характеристики людей, які далеко не відзначалися необхідними якостями для того, щоб так називатися, та й до влади прийшли в конституційний шлях. Більше того, цим людям часто закидали нерішучість, боягузтво, відсутність волі. Гадаю, якби Турчинов, Яценюк та інші були хоч на 1% такими як їх малюють російські новини чи фільми жахів (іноді схоже), то ми уже давно відбили будь-які посягання з боку Кремля.

Перейдемо до прикладів.

Після неодноразових спроб насильницького придушення громадського протесту, голосування кінцівками за драконівські закони 16 січня, розстрілу Майдану не чутно щоб хтось із політичного табору, який цим керував, опинився за гратами. Щось це не вписується в заяви про репресії та переслідування.

Комуністи і «регіонали» продовжують вести відверту підривну діяльність, мають при цьому доступ до парламентської трибуни, до ЗМІ, приходять на ток-шоу.

Ці люди приходять на круглі столи, з ними укладають різноманітні меморандуми порозуміння і це при тому, що вони відверто захищають інтереси іншої держави або приносять в жертву власним інтересам людські життя. Самооборону Майдану з битами і щитами вони називали екстремістами і терористами, а російських диверсантів та озброєну «гопоту» називають мирними жителями Донбасу. Вони продовжують щось ВИМАГАТИ, називають себе представниками Донбасу, наполягають, що саме їх мають чути.

Влада коригує свої рішення під час прийняття рішень щодо антитерористичної операції на Донбасі в залежності від того чи є ризик, що постраждає мирне населення.

Ігор Калєтнік та Володимир Олійник спокійно потрапляють в приміщення Верховної Ради та відвідують пленарні засідання. Те ж саме з Оленою Бондаренко, яка публічно обурювалася тому, що снайпери вбили на Майдані замало людей. Вона так само має можливість влаштовувати свої фірмові істерики.  

Інна Богословська, яка 20 грудня 2012 року зареєструвала у Верховній Раді Проект Постанови про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин участі у валютних спекуляціях Першого віце-прем'єр-міністра України О.Турчинова під час фінансово-економічної кризи 2008-2009 років № 1139, досить вільно себе почуває. Ніякої помсти за це не послідувало, симетричної відповіді не надійшло, хоча всі можливості для того зараз є. Якось це не вписується в тези про репресії та політичну помсту.

Одіозний Ренат Кузьмін – колишній заступник Генпрокурора – на волі та ще й балотується в президенти. За цією логікою він мав би вже або сидіти або гірше.

Один з основних фігурантів одеської трагедії 2 травня, коли загинуло 48 людей Дмитро Фучеджі спокійно покинув межі України і роздає коментарі російським каналам.

Чимало рупорів російської пропаганди продовжують мовлення в Україні – від друкованих та онлайнових видань до радіо і телеканалів.

Що ж до історії з газетою «Вєсті», то тут вже просто неможливо було не втрутитися. Звичайно ж, Гужва заволав про свободу слова, але, знову ж таки, ми знаємо власників українських медіа, з чого можемо робити певні висновки про контент, а от кінцевий власник цього видання так і залишається невідомим широкому загалу. Гадаю ця інформація здатна поставити жирну крапку в суперечці навколо доцільності перевірки діяльності «Вєстєй». Хоча, специфіка контенту та явна суперзбтковість і так говорять самі за себе, що це чистої води рупор пропаганди, а не комерційний проект або що. 

От власне, ті «злочини», які вчинила «Київська хунта», котра виявилася якось підозріло демократичною по відношенню до своїх політичних ворогів. Іноді ця демократичність межує зі зрадою, про що свідчить бійня під Волновахою на Донеччині.

Українці черговий раз довели, що ми не той народ, який терпітиме хунту, а ці люди на хунту явно не схожі. Хунтою в нас намагався стати режим Януковича. Наслідки ми пам’ятаємо. Ці спогади ще дуже свіжі.

Найжахливіше в усьому цьому те, що більшість росіян, а також ще й частина українців, які жили в інформаційному вакуумі, вірять цій маячні і нас вони справді вважають фашистами, які їдять російськомовних немовлят. 

facebook, twitter

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net