Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
09.05.2017 21:35

Ілюзія інклюзії

Директор «Видавничий центр «12»

Інклюзія – це про що? Безперечно, про права людини. Дотримання прав людини – неодмінна умова розвитку сучасного демократичного суспільства. Це основа, базис, без якого жодна суспільна будова не відрізнятиметься міцністю. Права людини – це те, про що вже м

Інклюзія – це про що? Безперечно,про права людини.  Дотримання прав людини– неодмінна умова розвитку сучасного демократичного суспільства. Це основа,базис, без якого жодна суспільна будова не відрізнятиметься міцністю. Правалюдини – це те, про що вже майже все відомо, і те, що й досі постійнопорушується.

Держава гарантує права людини на рівні законів, однак без внутрішньоїповаги та розуміння рівних прав кожного громадянина це фактично призводить доправової дискримінації на різних рівнях.

Права людини – це основний елемент інклюзії, без якого вона банально перетворюєтьсяна ілюзію. Можна зробити тисячі пандусів та поставити спеціальні туалети, алебез  елементарної розмови з людьми тут необійтись. Історія знає багато прикладів, коли елементарна розяснювальна робота давала надзвичайні результати.Прийшовши до влади президент Америки Франклін Делано Рузвельт,  почав  впроваджувати досить непопулярні та ризикованіреформи. Люди, виснажені роками Великої депресії, були зневірені. І щоб реанімуватицю довіру, Рузвельт започаткував регулярні радіо звернення до громадян. Він пояснювавдержавні реформи, буквально стукав у будинок простого американця та розмовляв зним. І це дало свої результати – йому повірили.

Безглуздо давати людині виделку, не пояснивши для чого вона існує. Тачомусь цей доволі простий приклад виявився досить складним для наслідування. Вумовах впровадження інклюзивної освіти держава запізнилася з проведеннямпросвітницької роботи. Багато розмов, круглих столів, семінарів  і конференцій присвячено технічним танавчальним стандартам інклюзивної освіти. Про інформаційну, просвітницькуроботу чомусь майже не йдеться. А даремно. З цього варто було б почати.Головне, що і вигадувати майже нічого не потрібно, цивілізований світ вжепройшов цей етап і напрацював такий необхідний нам зараз досвід. Тільки бери,адаптуй та впроваджуй. Але знову це доводиться робити поодиноким ентузіастам своєїсправи.  Проведення всеукраїнськогокультурно-просвітницького проекту «Інклюзивна література» засвідчило, щообізнаність дітей та юнаків у питаннях інклюзії є доволі низькою. Згідноопитування школярів, проведеного в усіх регіонах України, 78% опитаних дітейніколи не читали книжок про дітей з інвалідністю, 88 % учнів хотіли б читатикнижки про своїх однолітків з інвалідністю, а 54 % опитуваних зазначили, що нехочуть, щоб разом з ними вчилися діти з інвалідністю.

Що це означає? А цеозначає саме те, що багато українських школярів, побачивши у своєму класіоднолітка з інвалідністю, відчують розгубленість, невпевненість, дискомфорт, аможе навіть страх. І це зовсім не через те, що маємо геть жорстоке покоління, атому що ці діти просто не мають достатньо інформації. І найпростіший таефективніший спосіб цю інформацію їм надати – це познайомити з інклюзивноюлітературою.

Інклюзивналітература орієнтована на реалізацію дотримання прав осіб з інвалідністю таформування позитивного сприйняття інвалідності та особистої різноманітності. Таот біда, - в Україні є інклюзивна освіта, інклюзивна інфраструктура, а інклюзивналітература не згадується в жодному офіційному документі. Тобто держава її нібине помічає. А як же справи у європейському співтоваристві, до якого ми офіційнотак прагнемо?

Ще у далекому 1953 році у Швейцарії була заснована Міжнародна рада здитячої та юнацької книги ( IBBY ), доякої входять національні секції багатьох країн світу. Окремий напрямокдіяльності присвячений дослідженням у сфері літератури для дітей та юнацтва зінвалідністю. Сформовано значну колекцію такихкнижок. Кожні два роки організація визначає найцікавіші приклади такоїлітератури з усього світу та створює каталогивидатних книжок для дітей та юнацтва з інвалідністю. Україна теж є членом цієї організації, щоправда,жодна українська інклюзивна книжка до каталогів IBBY не потрапила. Кілька роківшвейцарське посольство дає можливість українцям познайомитися з колекцією цих «особливихкнижок», виставляючи спеціальний тематичний стенд на міжнародному фестивалі «Книжковийарсенал» у Києві. І здається мені, що це чудова нагода для набуття корисногодосвіду у цій сфері і для створення власної української колекції інклюзивноїлітератури.

Для того, щоб інклюзія в Україні не перетворилася на ілюзію, державномуменеджменту  потрібно почати розмовляти злюдьми, проводити масштабні просвітницькі заходи, всіляко підтримувати тих, хтовже має напрацювання у цій сфері. По факту процес інклюзії зараз носитьхарактер інклюзивної розпорошеності – окремі проекти, окремі фонди, окреміентузіасти. І відсутність системного державного бачення. На жаль. Бо слово, якенесе любов і знання, творить дива.

 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net