Як зберегти бізнес виробнику жіночого одягу в умовах війни?

Працювати під час повномасштабної війни для малого та середнього бізнесу – це сміливість. Ще я ще додам, що це просто необхідність.

Українці мають тільки два шляхи: згорнути виробництво, або йти далі. Ми з моєю партнеркою Вікторією Богдан поставили собі за мету – вижити. Як у нас це виходить? 

Вести бізнес з пошиття жіночого одягу під вий сирен, систематичного відключення електроенергії, з погіршеним зв’язком – це схоже на марафон з перешкодами. Що тебе ще чекає за рогом? Невідомо. Адже врахувати всі ризики в умовах війни неможливо.  Український бізнес уже рік намагається це зробити. Чи можна до цього звикнути, втягнутися, абстрагуватися? Звичайно, ні! 

Справді, за рік ми відклали на майбутнє багато чого: збільшення штату на виробництві, найму бренд-менеджера, додаткового продавця, від розширення у Києві, від зарплатні для себе. Але на інтуїтивному рівні ми робили важливі кроки, які допомогли нам не просто відновити продажі, а зберегти прибуток на рівні 2021 року. Аналізуючи рік роботи під час повномасштабної війни, я виділяю основні 10 кроків, які варто зробити, щоб вижити. 

1. Мати сміливість і вірити у себе. Це, можливо, звучить банально, але дієво. Ми з Вікторією починали власний бізнес у 2014 році. Це рік коли Революція Гідності перейшла в початок війни Росії з Україною на Сході країни та анексію Автономної республіки Крим. Політична та економічна кризи – не найкращий час для відкриття власної справи. Але тоді ми знали, що з 2014 року маркування «made in Ukraine» стане ознакою якості і гордості. Ми не помилилися. Сьогодні ця позиція також на часі.

2. Переорієнтація. 8 років поспіль ми позиціонували себе як бренд з виробництва здебільшого суконь для жінок. З 24 лютого наш асортимент змінився. Ми проаналізували ситуацію на ринку. Більшість торгових центрів не працювали, або працювали не на повну. Багато конкурентів призупинило виробництво або закрилися, іноземні бренди закрили свої магазини на невизначений термін. Але запити клієнтів на теплі пальта-пуховики, штани, джинси та інший повсякденний одяг залишився. Тож, ми почали виготовляти продукцію, якої бракувало на ринку. І це  спрацювало! Згідно з фінансовими показниками ми вийшли на минулорічний рівень прибутків.

3. Кредитування. На відновлення бізнесових процесів ми взяли кілька кредитів за програмою «5-7-9%». Нам пощастило, бо  зараз під час дії воєнного стану та місяць після його завершення середній бізнес, як наш, може отримати кредит під 0%. Це дозволяє нам розвиватися, закупляти нові тканини, створювати нові колекції, купити генератор та Starlink.

4. Переорієнтація бізнес-процесів на Західну Україну, оскільки там немає активних бойових дій. За даними Міністерства соціальної політики внутрішньо переміщених осіб - близько 5 мільйонів. І більшість осіли на Західній Україні. Ми побачили у цьому можливість розширити географію продажів. Тому продовжуємо шукати партнерів в Ужгороді, Львові, Івано-Франківську.

5. Розпродажі та програми лояльності. Ми прийняли рішення не відмовлятися від сейлів. По-перше, у людей знизилася купівельна спроможність. Це дозволяє нам підтримувати кожного нашого клієнта. По-друге, нам важливо зберегти постійних клієнтів і завоювати нових. І це працює.

6. Відшивати те, що купує клієнт. Ми зосередилися на виробництві тих моделей, які користуються популярністю у клієнта. Ми впевнені у тому, що товар розкуплять. А за потреби, необхідну кількість дошиємо.

7. Постійна присутність товару у магазинах партнерів. Якщо раніше ми собі дозволяли поповняти модельний ряд із запізненням у магазинах-партнерах. То зараз навіть, якщо ми можемо привезти лише одну одиницю товару, ми її привозимо. Це дозволяє завжди «бути» для клієнта.

8. Вихід в інформаційний простір потенційних партнерів. До війни, ми неактивно брали участь на різних виставках, ярмарках для працівників індустрії. У нас була своя клієнтська база, ми брали участь у фестивалях «Всі.Свої» та «Made in Ukraine» і нам цього було достатньо. То зараз активно просуваємо бренд на спеціалізованих виставках і шукаємо партнерів навіть за кордоном.

9. Якість залишається в пріоритеті. Спокуса перейти на тканини дешевшої вартості велика. Але ми прийняли рішення не економити на тканинах. Складні часи закінчаться, а  враження наших клієнтів від якості одягу залишиться назавжди.

10. Робота як психотерапія. Ми живемо в умовах війни, коли щодня чути сирени, в будь-який час може «прилетіти» снаряд, гинуть близькі та друзі. Російські війська знищили будинок у селі Мощун, що під Києвом. Зараз мені з родиною немає де жити. Єдине, що витягує з тяжкого психологічного стану – це робота. Навіть, коли вже бракує сил, треба встати та йти працювати. Це йде на користь і мені, і нашому з Вікторію бізнесу. 

У 2023 році ситуація з умовами роботи бізнесу не краща: виробництво товару дорожчає, залишаються проблеми з електроенергією, відтік клієнтів за кордон не припиняється. Але ми для себе поставили нову висоту, хоч інколи звучить шалено: ми плануємо вийти на міжнародний ринок. Найняли фахівця з міжнародних комунікацій, розробили стратегію і вже зараз працюємо над експансією кількох країн Західної Європи. Це дуже складний крок. Але враховуючи те, що Україну і все, що з нею пов’язане підтримують у всьому світі, в українських товарів є всі шанси відкрити точку наших продажів за кордоном.