Перші враження від закону України «Про освіту»

У даній статті розглянуто питання реформуванння сфери освіти та дано короткий аналіз нового Закону "Про освіту".

Очікуваннясуспільства. Наше суспільстводосить довго очікувало прийняття реформи в освіті. Після прийняття Закону України«Про освіту» Верховною Радою України 05 вересня цього року, якраз на початкунового навчального року, наукова та викладацька спільнота вітали один одного зприйняттям такого важливого документа для України, і для всіх нас. Дискусії,дебати, жваві обговорення, майже місячне очікування суспільством підписанняПрезидентом даного закону. І лише 25 вересня 2017 року ця історична митьнастала: Президент України підписав Закон.

04 жовтня ц.р. під час приїзду до м. Чернігова ПрезидентаУкраїни, на зустрічі зі студентами та викладачами Національного Університету«Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка,  Петро Порошенко відзначив  важливість проведення реформи у сфері освітита звернув увагу на основні положення Закону України «Про освіту».

Першівраження від Закону. Меніособисто було дуже цікаво побачити норми нового Закону після внесення до нього значноїкількості поправок.

 Аналіз цього важливогодля країни Закону показує: що в порівнянні із старим законом, документ доситьзначно зріс в об’ємі, становить 101 аркуш тексту, 12 розділів, 84 статті.  Слід звернути увагу, що останній: 12 розділ,який має назву «Прикінцеві та Перехідні положення» становить  42 аркуші тексту, тобто майже половина всьогозакону. Даний розділ містить інформацію щодо набрання чинності відповіднимистаттями закону, самого закону, про втрату чинності старого законодавства,вносяться зміни до чинного законодавства про освіту .

  У «Загальнихположеннях» Закону міститься 31 дефініція. Сам закон за суттєвим змістом танаповнюваністю досить сильно відрізняється від старого закону, який містиввсього 7 розділів, до яких було включено лише 66 статей. Старий Закон  від 23 травня 1991 року не мав Прикінцевих іПерехідних положень та складався лише із 33 сторінок тексту.

Новий Закон «Про освіту» визначає структуру освіти,організаційно-правовий статус закладів освіти. Окремим розділом закону передбаченістандарти освіти, освітні програми, кваліфікації та документи про освіту.Приділена увага забезпеченню якості освіти. По-новому викладено поняттяатестації педагогічних працівників та введено нове поняття: сертифікації. Визначеноучасників освітнього процесу та висвітлено питання державних гарантійпедагогічним і науково-педагогічним працівникам. Звертає на себе увагу ст. 73Закону, де визначено  інститут освітньогоомбудсмена. Крім того, у розділах ІХ-ХІ передбачено норми, що регулюють інфраструктуруосвіти, фінансово-економічні відносини у сфері освіти та міжнароднеспівробітництво. Це лише моє перше знайомство із даним законом, яке залишилопозитивне враження та показало всю серйозність питань, які стоять на часі переднашим суспільством.

Сприйняття Закону. Спілкування із вчителями, на жаль показує, що значначастина педагогічних працівників відноситься з недовірою до реформи та досамого закону. Думаю, що їх зрозуміти можна, тому що система освіти, якадісталася нам у спадок від Радянського Союзу, досить глибоко пустила свої кореніта заважає вчителям самостійно  вийти іззони комфорту та рухатися вперед. При цьому, є значна частка педагогів, які займаютьсяприватною педагогічною діяльністю та давно очікують змін у сфері освіти.

Особистоя вважаю, що реформу потрібно було провести як мінімум 10, а то  й 15 років тому. На це є багато причин. Дляприкладу, із власних спостережень, більшість наших дітей маючи певну базутеоретичних знань, і досить часто, хорошу базу знань, зовсім не пристосовані додорослого життя, і на виході з університету не вміють застосувати отриманітеоретичні знання на практиці. Пам’ятаю, ще як 20 років тому, мені, студентціекономічного вишу, викладачі говорили: «Першого робочого дня на підприємстві  вам скажуть: «Забудьте все, що вас учили вуніверситеті, бо на  практиці все відбуваєтьсяне так». Тоді я не могла зрозуміти одну важливу річ: «Навіщо тоді все це вчити?».Впевнена, що  не я одна, чула такийвислів від викладачів на  студентськійлаві.

Компетентність випускників сьогодні. Поняття «кваліфікації» міститься в п.14  ч. 1 ст.1 Закону України «Про освіту», дечітко визначено, що кваліфікація - це визнана уповноваженим суб’єктом тазасвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особоюкомпетентностей (результатів навчання). При цьому, компетентність – це динамічна комбінація знань, умінь, навичок,способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначаєздатність особи  успішно соціалізуватися,провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність (п.15 ч.1 ст.1).

 Ставши роботодавцем у 2008 році,  та наймаючи на роботу студентів та випускниківвузів, я переконалась в тому, що дипломований спеціаліст – юрист, на жаль, не завждиякісно може вирішити найпростіші задачі, які ставляться перед ним при виконаннітрудових обов’язків. Це свідчить про те, що навчальні заклади не в повній міріможуть забезпечити сьогодні формування вмінь та навичок у студентів. На цевпливає багато чинників, наприклад, відсутність матеріальної бази, відповідногофінансування, брак викладачів – практиків та інше. Звичайно, що крім цього,  багато залежить і від самої молодої людини, їїскладу розуму та характеру. Але при цьому, хочу відмітити, що на роботу я наймала,на мій погляд, кращих із найкращих! І доводилося ще вчити, вчити і вчити,формуючи у них вміння, навички та компетентності. І як показує власний досвід,такі компетентності формувалися лише через два роки реальної практичної роботина підприємстві. Тому, викладені в ст.6 Закону засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньоїдіяльності є правильними та сформованими на часі.

Інтеграціяз ринком праці як основна засада та принцип державної політики відіграють дужеважливе значення як для держави, так і для роботодавця та особи, що здобуваєвідповідні рівні освіти в Україні.  Булоб дуже добре, щоб кожен роботодавець мав можливість на пільгових умовах зоподаткування, брати до себе на роботу студентів, які б не просто відбувалипрактику та писали звіт про її успішне проходження, а вивчали, бачили, самібули учасниками виробничого процесу, щоб при отриманні диплому кожен випускникмав відповідні знання, та сформовані відповідні вміння, навички такомпетентності. Розумію, що створення таких умов для роботодавця замало, якщомолода людина сама не хоче формувати такі вміння. Але маю    велику надію, що подальше розробленнячіткого механізму реалізації норм Закону України «Про освіту» - таки станеосновою для підвищення якості освіти, про яку ми так часто  говоримо вже багато років.

Якпідсумок, слід відзначити,що лише спільними зусиллями дітей, їхніх батьків, педагогів, за активної підтримкиреформи фахівцями Міністерства освіти і науки, ми зможемо досягти гарногорезультату та з найменшими втратами для суспільства впровадити реформу в сферіосвіти. Я вірю в це!