Strange bedfellows у новій моделі українського енергопростору

Необізнаному читачеві нагадую, що в України проходить досить масштабна реформа енергоринку. Ми переходимо з моделі британського пулу постачальнків на модернізовану модель, що використовується в багатьох країнах Європи, де, споживач навіть побутовий, може обирати собі постачальника енергії самостійно.

Частково, така транформація є причиною збільшення тарифів для населення і бізнесу.

У сфері електроенергії у 2016 році була запроваджена скандальна формула ціноутворення "Роттердам+", що дозволила компанії Ріната Ахметова ДТЕК уникнути регресу після товарної (зокрема, вугільної) блокади ОРДЛО.

Ця формула викликала багато дискусій у суспільному та економічному дискурсі. Навіть хост цієї блог-платформи визнав Роттердам+ топовою корупційною схемою України.

Формула припиняє дію уже в цьому році. Також у цьому році має завершитися розукрупнення обленерго, що має бути вирішальним кроком для створення нової структури енергоринку. Із головними змінами можна ознайомитись, наприклад, на сайті "Укренерго".

Нові умови функціонування енергоринку, нібито, мають вбити саму можливість появи нового "Ротердаму+", але не варто думати, що у ДТЕК закінчився простір для маневрів, адже там працюють досвідчені люди, як у сфері енергетики, так і у сфері проектування "схем".

За даними екс-члену НКРЕКП (релевантного державного регулятора) Андрія Геруса, ДТЕК готується придбати кілька обленерго, що збільшить їх ринкову долю до такої, що перевищує 50%. Є певні сумніви у стовідсотковій достовірності цих даних, бо дещо одіозний голова Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг зосередився у своїй діяльності виключно на критиці ДТЕК та власника компанії.

Якщо дані правдиві, то навіщо ДТЕК витрачати кошти на компанії, яких буде функціонально розведено?

В мене є занепокоєння, що це може бути пов'язано з введеням у комерційному обліку електроенергії (тобто, з боку Укренерго) "Датахабу" - нового цифрового формату контактів між споживачами та постачальниками. Зокрема, використовують данський досвід системного оператору Energinet.

Цей інструментарій потенційно виглядає дуже зручним, але питання викликає форсованість рішення створення цього інструментарію. У країні походження цей процесс відбувався десять років, та існує вже в другій ітерації, хоча за твердженням одного з локомотивів ідеї впровадження датахабу, керівника групи АКО в "Укренерго" Олександра Карпенка, там було "сім років балачок - три роки роботи".

Поєднання швидких темпів створення датахабу та набуття ДТЕК позиції, близької до монопольної на ринку розподілу електроенергії створює небезпечну комбінацію, в якій потенційно можуть розвиватися декілька шкідливих сценаріїв.

1. Звуження реального пулу постачальників для конкретного споживача в регіонах, де є значна присутність ДТЕК. Подібна ситуація із схожих причин існує протягом років у США на ринку доступу до мережі Інтернет. Дрібний постачальник не може надати прийнятних для споживача умов, і через це, домінуюча компанія може зловживати своїм становищем.

2. Швидкі темпи розвитку датахабу можуть призвести до залучення підтримки з боку фахівців з ДТЕК, що відкриває ворота для маніпуляцій із відображенням актуальної інформації та робить можливим укладання угод з оманою споживача, де ця омана виникає, принаймні формально, із технічних причин.

3. Позиція квазімонополіста малює на спині у ДТЕК "ціль", до якої можуть приходити кіберзагрози з боку агресора в рамках гібридної війни. Нагадаю, що Україна вже була потерпілою стороною у кібератаках на енергетичний сектор у 2015-2016 роках. Датахаб у цьому сценарії через рівень централізації big data може служити одним із найбільш вірогідних каналів доступу до непублічних даних про енергетичні системи України.