Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
04.08.2016 15:11

Позбавлення батьківських прав особи із психічними розладами здоров'я

Адвокат, кандидат юридических наук

В статті розглядаються проблемні питання матеріального та процесуального права, які виникають при позбавленні батьківських прав осіб, що мають психічні розлади здоров’я.

Статтею164 Сімейного Кодексу України передбачено перелік підстав позбавленнябатьківських прав. Вказаний перелік є вичерпним, інших підстав та обставинзаконом не передбачено. Але, за життєвими обставинами виникають ситуації, якіним не передбачені. Зокрема, проблему становить питання позбавленнябатьківських прав особи із проявами психічної (неврологічної) хвороби абоподібними розладами здоров’я, а також способи захисту прав таких осіб у спорах зазначеноїкатегорії. Правовий статус особи, яка має подібного роду розлади здоров’я усуспільстві має свої особливості. Такими зокрема є: - ступінь і характерзахворювання (чи можуть бути присутні прояви агресії; чи рекомендовано лікаремсоціалізація та спілкування такої особи із іншими людьми; динаміки хвороби тарецидиви; чи була така хвороба вродженою або набутою в результаті життєвихпотрясінь, фізичних травм або такі вади є наслідком пролонгованих депресивнихстанів, алкоголізму, тощо); інвалідність, присвоєна за результатами огляду МСЕК;чи проводилась судово-психіатрична експертиза стосовно зазначеної особи; чибула така особа позбавлена цивільної дієздатності або обмежена у ній в судовомупорядку, тощо. Під час обґрунтування правової позиції захисту прав таких осіб уцивільному процесі, слід виходити із наявності або відсутності зазначенихособливостей та вчиняти зібрання доказів, оскільки вони є підставою відповіднихвимог та заперечень сторін. На наш погляд, значну увагу варто приділити такійобставині, що може вплинути на процес і порядок позбавлення осіб із психічними(неврологічними) захворюваннями батьківських прав, як цивільна дієздатність,а саме – здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, та своїмидіями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а такожздатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їхвиконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Очевидно, щореалізація батьківських прав та виконання батьківських обов’язків, та здатністьнести відповідальність за  свої діїможлива лише за умови, якщо особа наділена повною цивільною дієздатністю.Відповідно до ст. 36 Цивільного Кодексу України (далі за текстом – ЦК України):суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає напсихічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значеннясвоїх дій та (або) керувати ними. Згідно ч.2 ст. 36 ЦКУкраїни: суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо воназловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами,азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб,яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Очевидно,що при настанні обставин, перелічених у ч.2.ст. 36 ЦК України, особа може бутине тільки обмежена у цивільній дієздатності, але й позбавлена батьківських правв судовому порядку згідно ст. 164 СК України. Але, постає питання,  чи може реалізовувати свої батьківськи правата обов’язки особа, в силу наявного захворювання та як вказаний факторспіввідноситься із такими поняттями, як «дієздатність», «осудність»? На думкуавторів В. Ілейко, В. Первомайський: Поняття «дієздатність», «недієздатність»,як і поняття «осудність», «неосудність», є взаємовиключними (контрадикторними),тобто між ними не може існувати якесь третє, проміжне поняття. Якщо особастраждає на психічне захворювання психотичного рівня, то воно, позначенемедичним критерієм формули недієздатності, завжди буде виключати його здатністьусвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У разі відсутності в особибудь-яких психічних розладів, або якщо їх ступень не досягає психотичного  рівня, при якому в цілому зберігаєтьсяздатність розуміти значення своїх дій і керувати ними, особа є дієздатною.Водночас при наявності достатньо виражених психічних розладів, що істотновпливають (впливали, або можуть вплинути) на здатність особи усвідомлюватизначення своїх дій або керувати ними при здійсненні юридичних операцій, про щоповинен бути відповідний висновок судово-психіатричної експертизи, особа можебути визнана обмежено дієздатною з виключенням для неї можливості виконувативизначені правові дії і встановленням над нею піклування. Водночас інтереси іправа цих осіб потребують захисту. Відповідно, якщо особа була обмежена у своїйцивільній дієздатності на підставі відповідного висновку судово-психіатричноїекспертизи за рішенням суду, над нею, в силу приписів ст.37 ЦК Українивстановлюється піклування. Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, можесамостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Правочинищодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібнихпобутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодоюпіклувальника. Таким чином, і здійснення батьківських прав та реалізаціяобов’язків, вважаємо відбуватиметься за вказаною процедурою. У разі видужанняфізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшенняїї психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значеннясвоїх дій та (або) керувати ними, суд може поновити її цивільну дієздатність.

 Фізична особа може бути визнана судомнедієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦКУкраїни). Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в їїінтересах вчиняє її опікун. Але, варто зауважити, якщо суд відмовить узадоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимогабула заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа,якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявникаїї відшкодування. Таким чином, недобросовісним є лінія захисту сторони, якабажає позбавити особу батьківських прав і паралельно подає заяву на визнанняособи недієздатною без належних на те законних підстав.

Цікавимє питання чи може бути позбавлена батьківських прав особа із психічнимизахворюваннями, яка була обмежена (позбавлена) у цивільній дієздатності зарішенням суду? Статтею 164 СК України не передбачено такої підстави дляпозбавлення батьківських прав, як наявність у батька/матері психічної(неврологічної) хвороби. Але, вважаємо, що у доказовому значенні такий фактматиме вагоме значення, оскільки, відповідне обмеження дієздатності тапозбавлення дієздатності в судовому порядку відбувається виключно на підставівисновків судово-психіатричної експертизи, а при реалізації батьківських праввагоме значення має фактор співвідношення прав дитини та  оцінки експертів щодо стану особи. Такимчином, у сукупності із іншими доказами даний факт, факультативно, матимезначення, зокрема, на підтвердження таких підстав позбавлення батьківськихправ, як наприклад, за п.4.ч.1 ст. 164 СК України (якщо мати/батько єхронічними алкоголіками або наркоманами). Але, самостійною підставоюпозбавлення батьківських прав вище зазначена обставина не виступає.

Постаєпитання: чи може бути позбавлена батьківських прав особа із відповідними вадамиза невиконання або неналежне виконання своїх батьківських обов’язків в силухвороби? В даному випадку, підстава позову має бути кваліфікована відповідно доп.2 ч.1 ст. 164 СК України: мати/батько ухиляються від виконання своїхбатьківських обов’язків. У судовій практиці найчастіше трапляються випадки,коли Позивачі на підтвердження своїх позовних вимог щодо позбавленнябатьківських прав на підставі ухилення від виконання батьківських обов’язківнаводять такі обставини, як невиконання обов’язку із утримання дитини (сплатиаліментів, додаткових витрат, тощо).  Узвязку із чим виникає необхідність у тлумаченні терміну «ухилення від виконаннябатьківських обов’язків». ПостановоюПленуму Верховного суду України № 3 від 30. 03.2007 року «Про практику застосування судами  законодавства при розгляді справ проусиновлення і про позбавлення  тапоновлення батьківських прав» роз’яснено:  «Ухилення батьків від виконання своїх  обов'язків має  місце, коли  вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її  навчання, підготовку  до  самостійного життя,  зокрема:   не забезпечують необхідного харчування,  медичного догляду, лікування дитини,  що негативно впливає на її фізичний розвитокяк  складову виховання;  не спілкуються з дитиною в обсязі,  необхідному для її нормального  самоусвідомлення;  не надають  дитині   доступу  до культурних та інших духовних цінностей;  не сприяють засвоєнню неюзагальновизнаних  норм  моралі; не  виявляють  інтересу  до   її внутрішнього  світу; не  створюють умов для отриманнянею освіти. Зазначені фактори,  як кожен окремо,  так і в  сукупності,  можна розцінювати  як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків,свідомого нехтування ними своїми обов'язками». Як вбачається, длякваліфікації діяння в якості ухилення від виконання батьківських обов’язків,наявним має бути вольовий аспект діяння у особи, яка не виконує  батьківські обов’язки, що зокрема можевиражатись у стійкому небажанні виконувати свої обов’язки, умисному невиконанняобов’язків,  невиконанні, як усвідомленій  дії (бездіяльності) щодо здійснення своїхбатьківських обов’язків. В інакшому випадку, вказане діяння неможливокваліфікувати в якості ухилення від виконання батьківських обов’язків. Але,якщо розглянути невиконання від батьківських обов’язків із таким фактором, якнаявність хвороби зазначеного характеру, чи можливо кваліфікувати у сукупностітаке невиконання? Вважаємо, що ні, за умови, що відсутній вольовий аспектдіяння, інакше кажучи, особа хоче виконувати свої батьківськи обов’язки, але всилу хвороби не може. Таким чином, не є ухиленням від виконання обов’язку  утримання дитини (несплата аліментів), якщотаке невиконання сталось у особи із поважних причин (госпіталізація,перебування на лікуванні, тощо).

Маємозазначити правову позицію судів з цього приводу: Постанова Пленуму Верховного суду України № 3 від 30. 03.2007 року «Про практику застосування судами  законодавства при розгляді справ проусиновлення і про позбавлення  тапоновлення батьківських прав»вказує: Не можна позбавитибатьківських прав особу,  яка  не виконує своїх   батьківських   обов'язків унаслідок   душевної  хвороби, недоумства  чи іншого  тяжкого захворювання   (крім  хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних віднеї причин». Окрім того,Узагальнення від 11.12.2008 року  Верховного Суду України «Практика розгляду судами справ, пов'язаних ізпозбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням,установленням опіки та піклування над дітьми» визначило:  «Позбавлення батьківських  прав є,  з  одного боку,  засобом захисту правдитини,  а з другого - заходом впливу набатьків, які неналежним чином виконують свої  батьківські  обов'язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно напідставі рішення суду.  Частиною 1ст.  164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківськихправ.». Також, в Узагальнення судової практики,проблемні питання застосування норм сімейного права та процесуальногозаконодавства при розгляді спорів, що випливають із правовідносин батьків ідітей (позбавлення батьківських прав) Апеляційного суду міста Києва (Суддя: О.Ф. Лапчевська)висловл ено наступну правову позицію:«Узагальнення судової практики такожпоказало, що суди нерідко відмовляли в задоволенні позовних вимог пропозбавлення батьківських прав. При цьому судами приймались до уваги різніобставини, наявність яких виключає можливість позбавлення батьківськихправ. Так, суди враховували, що на час розгляду справи відповідачхворів, мав істотні обставини невиконання обов’язків або, навпаки, встав нашлях виправлення, виказав бажання приймати участь в вихованні дитини, працевлаштувався».

Нанаш погляд, велике значення для осіб із вадами здоров’я, які виступаютьвідповідачами у спорах про позбавлення батьківських прав в доказовому планіматимуть такі засоби доказування, як: висновки лікарів, судова експертиза зцього приводу, довідки про інвалідність, трудова книжка (за наявності). Важливезначення, як доказу, судом надається також висновку органів опіки тапіклування, оскільки вони повноважні захищати інтереси дитини, щодо доцільностіпозбавлення особи батьківських прав, при складанні якого враховується думкаобох батьків і навіть, думка дитини, якщо вона може її виразити. Наявністьінвалідності у особи також має доказове значення, оскільки, відповідно до Наказувід 2011 року «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності»:одним із параметрів встановлення якого підлягає при МСЕК є здатністьконтролювати свою поведінку - можливість поводитись відповідно  до морально-етичних  і  правових  норм   суспільного середовища.Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»встановлює, що «інвалідність   -  міра   втрати   здоров'я  у   зв'язку  із захворюванням,  травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із  зовнішнім середовищем  може  призводити до обмеження   життєдіяльності   особи,   внаслідок  чого   держава зобов'язана  створити умови  для  реалізації нею  прав нарівні з іншими  громадянами та  забезпечити її соціальнийзахист». Таким чином, заборонена дискримінація осіб за ознакою інвалідності. Зогляду на вище зазначене, можемо підвести певні підсумки. Зокрема, у спорах пропозбавлення батьківських прав законом захищено осіб із вадами здоров’я, якщотакі вади не були набуті внаслідок алкоголізму і наркоманії,  якщо поведінка такої особи не наносить шкодидитині, що може виражатись у жорстокому поводженні, експлуатації дитини абовчиненні щодо дитини кримінального правопорушення. При вирішенні спорів пропозбавлення батьківських прав важливим вважаємо збереження інтересів дитини успіввідношенні із дотриманням прав осіб, у яких наявні психічні (неврологічні)хвороби. І наголошуємо, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою іхвороба близької людини не є підставою позбавити дитину батьківськогопіклування. Окрім того, при зміні обставин не виключеним є поновлення особи убатьківських правах.                 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net