ЛГБТ поза законом: гомосексуальність у Росії хочуть “лікувати”

Зміна статі в Росії під забороною. За такий закон одноголосно проголосувала Рада Федерації.

Примітно, що навіть російське МОЗ від цієї ідеї було не в захваті, адже там уже прогнозують зростання самогубств через важкий психічний стан, у якому тепер опиниться ціла соціальна група.

Але найгірше навіть не це. У Росії всерйоз замислюються про те, щоб на офіційному рівні “виправляти” орієнтацію у представників ЛГБТ-спільноти. Чи справді в Кремлі впевнені, що це вирішить ситуацію із сексуальними меншинами, чи за цим криється пошук зручного цапа-відбувайла?

І тебе вилікуємо

Питання, чи буде в Росії примусова терапія на офіційному рівні, викликало великий резонанс у суспільстві. Побоювань, що це так, безліч. Приводом стала заява міністра охорони здоров’я Росії Михайла Мурашка.

“Зараз є доручення президента щодо створення … додаткового інституту з дослідження не тільки цих, а й низки поведінкових напрямів… Тому цей напрямок також буде далі взято в обов’язкове наукове опрацювання, крім того, що сьогодні робимо”, — сказав він під час обговорення в Держдумі.

Тобто в Росії всерйоз збираються створити інститут, який вивчатиме поведінку людей з ЛГБТ-спільноти. Але чи тільки “вивчати”? Адже в історії відомо чимало прикладів, коли гомосексуальність і трансгендерність намагалися і “виправляти” — за допомогою електрошоку, психотерапії, гіпнозу і медикаментів. Формально це називається “конверсійна терапія”, і ООН називає її насильницькою, такою, що калічить, і навіть закликає прирівняти її до тортур.

Але, в Росії, навіть і без створення нової структури, ці методи вже працюють. Щоправда, поки що не під дахом держави.

“Найчастіше під конверсійними центрами ми розуміємо прості реабілітаційні центри: людей викрадають і за гроші родичів туди примусово поміщають. Ці послуги коштують недорого, від 15 до 50 тис. рублів. І будь ласка: вашого родича заберуть, причому примусово, і утримують там. Ні про яке лікування, якусь систему конверсійної терапії, “нормалізацію” та інше там не доводиться говорити”, — зазначає старший партнер “Справа ЛГБТ+” Володимир Комов.

Про це говорить і правозахисник Ігор Кочетков, який відстежує і фіксує подібні випадки.

“Наприклад, на Північному Кавказі це якісь релігійні обряди, так скажімо, вигнання джинів. Але вони вже починали інтегруватися і в офіційну медицину — з’являються якісь медичні центри, при яких займаються вигнанням джинів. Це було б смішно, якби не було так сумно. Це тортури для людей, які цьому піддаються. А в інших регіонах Росії існують якісь цілителі і нібито психологи, які пропонують такі послуги”, — розповів він.

І, схоже, тепер “вигнанням джинів” вирішили зайнятися вже цілеспрямовано — на державному рівні. У психдиспансерах і поліклініках Росії з 1 липня стали відкриватися додаткові кабінети сексологів. У яких, як написано в наказі з Москви, лікуватимуть тих, хто “страждає на психічні розлади, пов’язані з … сексуальною орієнтацією”. Причому зафіксовано, що сексолог матиме право застосовувати — тільки вдумайтеся — “примусові заходи медичного характеру”, розроблені спільно з лікарем-психіатром.

Але відомчого наказу мало — його можна оскаржити, можна зрештою не виконувати. Для цього й ухвалили якраз закон про заборону зміни статі.

“Із цього закону випливає, що ЛГБТ-люди — це нерівноцінні люди по відношенню до інших. Таким чином, влада на законодавчому рівні визнає ЛГБТ-людей людьми другого сорту”, — наголошує політикиня-трансгендерка Юлія Альошина.

За даними МВС Росії, за останні 6 років у країні змінили стать 3 тисячі осіб. Здавалося б, при 143-мільйонному населенні відсоток невеликий. Але офіційна статистика — це лише верхівка айсберга. На порядок більше тих, хто відкладав такий крок, не міг наважитися з огляду на те, яку реакцію це викличе в рідних і в суспільстві. І навіть російське МОЗ визнає, що закон призведе до збільшення випадків, коли люди стануть зводити рахунки з життям.

“Безпрецедентна історія, коли держава комусь забороняє надавати медичну допомогу. Вони могли б із таким самим успіхом заборонити надавати допомогу, наприклад, хворим на цукровий діабет”, — коментує правозахисник Ігор Кочетков.

Спікер Держдуми РФ В’ячеслав Володін на всі ці заперечення відреагував так:

“Не треба вигадувати ніяких поправок … Піклуватися треба, заборонивши весь цей блуд”.

І забороняють. Ухваливши, зокрема, закон про заборону ЛГБТ-пропаганди.

Репресії за рознарядкою

Історія блогера Федора Фетисова — показник того, через яку дрібницю в Росії можуть зіпсувати життя. Два роки тому він виклав фото, де цілується зі своїм хлопцем Ігорем на тлі собору в Петербурзі. І почалося: звинувачення, образи, спроби зламати його сторінки в соцмережах.

“Фото викликало дуже жорсткий резонанс. Скрізь показали це. На мене писали заяву, заводили “кримінальку” на образу почуттів вірян, це кримінальна стаття в Росії”, — каже Фетисов.

Instagram несподівано заблокував акаунт хлопця через вал скарг, більшість із яких, як підозрюють, надійшли з пригожинської “фабрики тролів”. До кримінальної справи тоді не дійшло, але коли почалася повномасштабна війна, Федір зрозумів, що залишатися вдома, у Пітері, для нього вже стало небезпечно.

“Про мене вже знали всякі Пригожини, Соловйови. Тому я перебував у дуже небезпечному становищі. У мене, по суті, був вибір — або залишитися і продовжувати те, що я роблю, але з імовірністю 99%, що мене посадять, або їхати з РФ і продовжувати свою справу з вільного світу. Я не Навальний, тому ми поїхали”, — пояснює хлопець.

Сьогодні Федір живе в Аргентині — у країні, де дозволені одностатеві шлюби, та й узагалі ситуація з нинішньою Росією в плані гомофобії діаметрально протилежна.

А ось 19-річний Віталій Палухін з Бєлгорода, герой також гучної історії, вирішив не їхати. Він дозволив назвати і своє ім’я, і місце проживання.

У серпні минулого року, у День незалежності України, хлопець виклав ось таку фотосесію у своєму Telegram-каналі.

“Насамперед, щоб акція була спрямована на людей, які вважають, що ми по інший бік барикад. Також хотілося донести думку про те, що те, що відбувається (війна РФ проти України, — ред.), це трагедія, тому що від багатьох я часто чув, що “Ура! Так і треба”, — пояснює хлопець.

А “по інший бік барикад”, як висловився Віталій, — дуже багато людей. Зокрема, навіть батьки хлопців, які роблять свій камінг-аут.

“Я знаю величезну кількість людей, які відкриваються найближчому колу, родичам і бувають конфлікти. Не всі це ще навчилися приймати, часто спрацьовує наше російське: “Ти не правий, я тебе переконаю”. У нас не всі люди вміють приймати чужу думку, поважати людину такою, якою вона є. Ось із цим проблеми”, — зазначає Палухін.

Віталій намагається бути собою. На нього косо дивляться за сережку у вусі та пірсинг, за фарбоване волосся і дивний, за мірками російського суспільства, одяг. На відміну від глибинки, у великих містах це поки що можливо.

Але обговорення можливості примусового лікування, всіх цих “конверсійних центрів”, навіть тих, хто сьогодні у відносній безпеці, змушує задуматися — а що буде завтра?

“Є усвідомлення перспектив, що далі буде якась міжусобиця, проблеми з роботою, проблеми з житлом. Моя молодість і так проходить не найкращим чином, тепер я опинюся ще у важчому становищі. А мені хочеться приносити користь, мені хочеться розвиватися. Тому, думаю, що так чи інакше дивитимуться в бік еміграції, тому що незрозуміло, що буде далі”, — зізнається Віталій Палухін.

У цьому, схоже, і сенс багатьох нинішніх російських нововведень — видавити неугодних. Створити таку атмосферу, коли люди самі виїжджатимуть із країни. А якщо і залишаться — то точно увімкнуть самоцензуру.

“Чиновники навіть зізнаються, що зараз будуть ловити всіх геїв і лесбіянок і штрафувати. Але такого не буде. Це неможливо технічно. Це розраховано на залякування: одного-двох-трьох оштрафували, всі інші злякаються і ввімкнуть самоцензуру. Саме так це працює. Ті ж видавництва почали прибирати сумнівні з цього погляду книжки ще до того, як цей закон набув чинності. Тобто вони вже ввімкнули самоцензуру. Вони вже були налякані, а ще, власне, навіть нікого не оштрафували”, — деталізує правозахисник Ігор Кочетков.

Це вже відбувається. З “іноагентами” в Росії стали боятися зв’язуватися, і з представниками ЛГБТ — причому, і роботодавці, і спонсори. Щоб і про них “нічого такого” не подумали.

“Люди перестануть створювати нові блоги, нові ініціативи, бренди перестануть співпрацювати відкрито з людьми. Раніше дуже часто приходили бренди і говорили: “Давайте щось зробимо, наприклад, умовно, якийсь психологічний сервіс”. І ми робили спільний матеріал про допомогу людям. Зараз таких запитів немає, тому що всі бояться”, — констатує блогер Федір Фетисов.

Внутрішній ворог

Навіщо постійно загвинчуються гайки? Тому що владі потрібно, щоб ненавиділи когось іншого, а не її.

З одного боку, в російській гей-спільноті багато хто переконаний, що політики, які роздмухують кампанію гомофобії (не всі, звісно, але певна частина), дійсно вірять у свої гасла. Для них це боротьба за скріпи. І ось це страшно. Адже коли діють для галочки, бо в Кремлі так сказали, — це одне. І запал не той, і активність закінчується, щойно відпадає необхідність імітувати видимість бурхливої діяльності. А ось коли чиновники повірили своїй же пропаганді…

“Люди, які ці закони створюють, щиро вірять у це. І в те, що вони можуть “вилікувати” гомосексуальність, і якщо вони заборонять зміну статі, то все — не буде трансгендерів у Росії. У мене є відчуття, що люди дійсно в цьому переконані. І це дуже велика проблема”, — вважає блогер Федір Фетисов.

Друга причина — на тлі невдач на українському фронті, цін, що зростають, і зарплат, що міліють, російська влада намагається в такий спосіб переспрямувати агресію, що накопичилася у населення. Мовляв, краще ненавидьте ЛГБТ, ніж звинувачуйте Кремль.

“Що дає пропаганда Росії? Ми всіх уб’ємо, ми найкрутіші і так далі. Нікому не смачно їсти такий несмачний торт. Людям давати щось хороше, а хорошого нічого давати. Вектор усіх цих законопроєктів: він будується не стільки на забороні трансів і лесбійок, скільки, щоб показати — що державі подобається, що державі не подобається”, — додає Віталій Палухін.

А ще це спроба змусити людей озлобитися не на своїх топчиновників, які розв’язали війну, а на горезвісний колективний Захід. І спроба його скомпрометувати в очах людей (не дуже освічених і розумних) якраз і супроводжується меседжем — мовляв, “вони там на святе зазіхнули”.

“Вони там Гейропа, у них там дітям операцію зі зміни статі роблять і змушують мало не вступати в сексуальні стосунки з людьми своєї статі. Багато всякої нісенітниці можна почути. Але, тим не менш, “ми цього не допустимо”. У всі часи, у всіх країнах, коли потрібно було створити якийсь образ цапа-відбувайла або внутрішнього ворога, використовували кілька основних нормативів: загроза дітям, загроза святиням і загроза людям похилого віку та батьківщині. Ось ЛГБТ ідеально підходять під усі ці дії, оскільки це не відповідає нашим православним цінностям. І взагалі це все вплив Заходу, вплив Гейропи, і ЛГБТ потенційні зрадники. Тому не дивно, що почали з ЛГБТ. Це просто ідеальна фігура для початку”, — коментує правозахисник Ігор Кочетков.

Слова правозахисника “для початку” справді означають, що в міру затягування війни або погіршення становища на фронті, Кремлю можуть знадобитися дедалі нові й нові вигадані вороги. Хто там на черзі? Феміністки? Гастарбайтери? Національні меншини? І в цій логіці поява (а точніше — повернення) каральної медицини, яка існувала за Союзу, звісно ж, не виключена.