Лазарєва, Чичваркін, Галяміна: як ярлик "іноагент" впливає на життя росіян

Полку “іноагентів” прибуло. Чорні списки, що складаються російським Мін’юстом, налічують сотні назв організацій і прізвищ.

Тетяна Лазарєва

Якщо російська влада зарахувала людину до “іноагентів”, вона зобов’язана звітувати про доходи, витрати, про рух коштів на банківських рахунках. Також “іноагентам” заборонено працювати в державних установах, викладати, займатися юридичною діяльністю і багатьом іншим.

У реєстрі “іноагентів” чимало відомих прізвищ. Тим, хто залишається в Росії, цей ярлик приносить серйозні проблеми. Ті, хто виїхав, ставляться до нового статусу, швидше, іронічно — мовляв, потрапили у чудову компанію.

З липня 2022 року в “іноагентах” і Тетяна Лазарєва — актриса, телеведуча, громадський діяч. Людина, яка не приховувала переконань. Тому повідомлення про те, що вона стала “іноземним агентом”, Тетяну особливо не здивувало. Розповідає, що справа була в п’ятницю. Чомусь саме в цей день тижня оновлюють списки “іноагентів”.

“Це сталося як подарунок на мій день народження (день народження актриси 21 липня, — ред.). Я зазвичай п’ятницями стежу, кого оголошують агентом. Але того дня я приїхала святкувати свій день народження до дітей у Португалію, і якось випустила з голови оновлення списків. А ввечері мені вже друзі повідомлення надіслали. Ну, ми почитали про це новини, і продовжили далі святкувати”, — каже Тетяна.

Усі, кого Москва вносить до чорних списків, зобов’язані ставити на свої повідомлення, матеріали, пости плашку про те, що автор — “іноагент”. Якщо не виконати цю вимогу — нараховується штраф. Порушиш ще раз — він зростає.

Тетяна Лазарєва деякий час плашку ставила, а потім плюнула. Навіть ціною того, що проти неї відкрили справу. 

“Чому я не ставлю ту плашку? Тому що, коли я щоразу буду її бачити, мене буде дуже нудити від неї. Я вирішила, що не буду цього робити. А я публікую досить багато — на своєму YouTube-каналі, Telegram-каналі, і Facebook та Instagram. Я подумала, що занадто багато буде плашок, які отруюватимуть моє життя”, — продовжує артистка.

Тетяна, як і багато хто з тих, кого внесли до списку “іноагентів”, судиться з російським Мін’юстом. Без особливої надії на справедливість. Швидше, щоб показати всю дурість цієї ситуації.

“Ми одразу подали на апеляцію, щоб довести, що я не “іноземний агент”, що я не отримую гроші з-за кордону. Але з часом цей закон так розклався, що там уже не обов’язково отримувати гроші з-за кордону. Якщо говориш проти існуючого режиму — все, ти вже “іноземний агент”, — пояснює вона.

У підсумку російські “іноагенти” навіть створили свій “клуб за інтересами” — закритий чат у Telegram. Обмінюються інформацією, дізнаються, як у кого справи. Але це не просто спілкування. Радше, можливість попередити одне одного, що ще придумала система.

“У цій групі 91 учасник. Ось нещодавно туди Олексій Венедиктов повідомив, що на Дмитра Бикова склали протокол через відсутність маркування “іноземний агент” у публікаціях. Тобто те ж саме, що зробили зі мною”, — розповідає Тетяна.

Лазарєва ніколи не мовчала, для неї важливо бути собою. Тому й зараз, розуміючи, чим їй це відгукнеться вдома, допомагає як політв’язням у Росії, так і українцям. Нещодавно вона провела благодійний аукціон і на зібрані гроші дві групи українських дітей зможуть провести час в оздоровчому таборі в Карпатах. “Іноагент”, який начебто мав би отримувати гроші з-за кордону, навпаки, відправляє їх в Україну.

Оцініть географію цього проєкту: російська акторка, яка проживає зараз в Іспанії, спільно з колегами з України проводить аукціон. На продаж виставила книжки з автографами авторів, різні сувеніри, які в різний час їй дарували. Наприклад, кухоль з Одеської гуморини. Не обійшлося і без “російського військового корабля”, посланого у відомому напрямку, — це була картина, вишита за відомою маркою.

Чому хтось допомагає відкрито, а хтось (навіть із колег Тетяни, навіть із тих, хто виїхав і начебто в безпеці) не хоче “світитися”? Чому в самій Росії хтось не боїться відкрито заявляти, що він проти війни, але дуже багато хто мовчить? У цьому плані Тетяну дивують навіть не знаменитості (багато хто з них завжди були кон’юнктурниками), а російські матері, які спокійно відправляють на війну синів.

“Час дуже змінився. І час, який Росія провела під владою путінського режиму, дуже змінив людей. Вони живуть у злиднях. Я намагаюся якось для себе пояснити поведінку російських матерів. І я розумію, що таке для глухої глибинки 200 тисяч рублів (які обіцяють військовослужбовцям, які йдуть воювати проти України, — ред.). Це складний вибір. Напевно, матері думають, що в армію всі ходять, і нічого не трапиться. А тут плюс 200 тисяч при зарплаті людей у 10 тисяч. Це, звичайно, жахливо. Я не можу сказати сьогодні “Слава Росії”, я можу сказати тільки “Слава Україні!” І роблю це. Просто практично щодня”, — акцентує Лазарєва.

Євген Чичваркін

На оголошення іноземним агентом люди реагували по-різному. Але бізнесмен Євген Чичваркін, який уже тривалий час проживає у Великій Британії, був найемоційнішим — він пустився в танок і виклав це відео в мережу.

Євген із тих, хто якраз вважає, що таким чином росіян офіційно визнають пристойними людьми.

“Дякую. Пишаюся. Постараюся виправдати”, — написав він у Facebook.

Під цим його постом — сотні привітань. Йому звісно простіше, Євген давно вже покинув Росію. Тому і вимог, які передбачає цей статус, не виконує, і до нього не дістатися. А ось для тих, хто залишився в країні — це серйозне обмеження в правах.

“Цим людям, якщо вони живуть у Росії, практично неможливо ні рахунок відкрити в банку, ні гроші переказати. Вони ніби ізгої, громадяни сильно вражені в правах. Якщо ти живеш за кордоном і тебе з Росією нічого не пов’язує, у тебе немає рахунків у РФ, то “іноагент” — це маркування пристойної людини”, — каже бізнесмен.

Визнання “іноагентом”, за версією Євгена Чичваркіна, це лише перша стадія визнання пристойною людиною, 

“Пристойні люди в Росії діляться таким чином. Перша стадія — “іноземний агент”. Друга стадія — це “особа, яка поширює фейки про російську армію”, це від 8-9 років ув’язнення. Наступна стадія — “зрада батьківщини”. І четверта стадія — це чотири кулі на мосту в спину. Але той, хто на першій, практично всі пристойні люди”, — перераховує бізнесмен.

Тому в день, коли його внесли до списку “іноагентів”, Чичваркін навіть влаштував застілля в ресторані.

“Російські друзі мене всі привітали. Сказали, що вже давно чекали, і навіть дивно, що влада так затягнула з присвоєнням статусу. Ми в той момент були в Ризі, в ресторані і відзначили”, — згадує він.

Чичваркін входить в Антивоєнний комітет Росії, до якого приєдналися також Гаррі Каспаров, Михайло Ходорковський. Чичваркін багато допомагає Україні. Зокрема, організовує благодійні обіди з вельми дорогими квитками, а гроші йдуть для закупівлі предметів тактичної медицини для українських військових. Знову показово — “іноземний агент навпаки”, не отримує гроші з-за кордону, а відправляє їх…

Колись Чичваркін говорив, що, можливо, повернеться в Росію. Але тепер ситуація така, що він сумно жартує — варіант повернення тільки один.

“Тільки у вигляді праху — до бабусі на Новодівиче кладовище. Ніяк більше. Росія закінчиться абсолютно просто — це відхід до Середньовіччя. Не за технологіями, а за ставленням до свободи, до прав людини, до освіти. Це Середньовіччя в Росії настане швидко, якщо Путін не помре і ця войовнича хунта залишиться при владі”, — зазначає Євген. 

Юлія Галяміна

Звісно, іронізувати і тролити владу, як це робить Чичваркін, можна, коли ти успішний у бізнесі, коли повертатися не збираєшся. У тих же, хто залишається в Росії, ситуація набагато серйозніша. Звільнення з роботи, заборона на професію… Як бути, коли в тебе немає накопичень і ти просто вузівський викладач? Про це розповіла філолог і викладач Юлія Галяміна.

Юлія пережила і затримання, і арешти, і штрафи, і кримінальні справи. Вона організовувала мітинги протесту, видавала газети, боролася і проти підвищення пенсійного віку, і проти поправки до конституції Росії, яка дає змогу Путіну безстроково перебувати при владі… На самому початку війни — у березні минулого року — провела 30 діб під арештом за заклик вийти на акцію проти війни. Але весь цей час її колеги не здавали — вона, як і раніше, могла викладати в школі медіакомунікацій Інституту суспільних наук. Останньою краплею став статус “іноагента” — він позбавив Юлію роботи.

“Після того, як цей статус присвоїли, мене звільнили, бо “іноагент” не може викладати в муніципальних і державних установах. Можна тільки в приватний спосіб. Також “агент” не може агітувати за вибори, брати участь у виборах, але це я і так не можу, бо в мене умовний термін був за кримінальною статтею. Я не можу організовувати якісь заходи для дітей, але це меншою мірою мене обмежує, тому що в мене доросла аудиторія, але, тим не менш, це теж неможливо”, — перелічує росіянка.

Коли викинули на вулицю, для людини, яка завжди жила тільки на зарплату, — це величезний удар. Але і це ще не все. Держава хоче знати про те, як “іноагент” далі зароблятиме. Звідки отримує гонорари. Тому таких людей намагаються навіть приватно не наймати — “щоб чого не вийшло”.

“Я маю звітувати раз на три місяці про всі свої витрати і всі свої доходи. Але оскільки мене зараз позбавили роботи, то доходів у мене немає. Також у кожному своєму пості, у кожному своєму коментарі я маю писати плашку, що я “іноземний агент”. Це доводиться робити, бо інакше на тебе чекають штрафи. А якщо ти не заплатиш штраф, то тебе може дати кримінальна стаття і тебе можуть посадити до в’язниці”, — пояснює Юлія.

Гегель говорив, що історія повторюється двічі, один раз як трагедія, другий — у вигляді фарсу. Був період, коли в Росії багато хто дійсно вірив у винність “ворогів народу”. А ось у винуватість сучасних “іноагентів” зараз не вірять навіть на найвищому рівні.

“Ніхто ж не вірить у цей статус, ніхто не вірить, що це насправді якийсь агент Заходу. Усі розуміють, що тебе переслідують за твою політичну позицію. Навіть люди, які з тобою цю позицію не поділяють. Я розмовляла і з депутатами від “Единой России”, і зі звичайними таксистами, і з продавщицями в магазинах. Ніхто не вважає тебе “ворогом народу” і не відмовиться з тобою спілкуватися. Людям все одно. Ба більше, деякі мої знайомі, у яких дітей забрали в армію, вони мені сказали, що єдине, кому можна вірити, — це “іноагенти”, — каже Галяміна.

Також “іноагентський” статус не дає займатися політичною діяльністю. І люди часто включають самоцензуру — мовчать, намагаються зайвий раз не нариватися. Юлія не з таких, хоча теж змушена бути обережною.

“Ми говоримо не на прямі теми, пов’язані з тим, що відбувається зараз в Україні, тому що це досить небезпечно. Люди про це дуже бояться говорити. Ми говоримо про наслідки, які виникають, про те, як діє пропаганда, як вона впливає на наших дітей, як ми можемо їм допомагати. Це один із наших напрямків — захист дітей. Ми також говоримо про захист екології, через те, що гроші витрачаються на військовий бюджет, екологія стає заручницею цього. Ми говоримо про політв’язнів, насамперед, про жінок, тому що досить багато жінок висловили свій протест і потрапили за ґрати, ми їм допомагаємо. Ми пишемо про них, пишемо листи, намагаємося привернути увагу суспільства до цієї проблеми”, — перераховує Юлія.

На докорінні зміни в Росії у неї надій поки мало, але зупинятися у своїй діяльності Галяміна не має наміру.

“Я сподіваюся, що Путін стільки не протягне, скільки я. У нас дуже мало важелів впливу на рішення влади. У Росії люди в основному живуть як заручники. Більшість людей намагаються просто переконати себе, що проблеми немає, якщо ти не можеш розв’язати цю проблему. Така поведінка описана в класичних працях із психологічної травми. Ця психологічна травма зараз володіє дуже великою кількістю людей. І чинити опір цій травмі, хоча б усвідомлювати цю травму, це вже велика справа. І люди швидко не зміняться, Це в авторитарних режимах практично неможливо”, — вважає опозиціонерка.

Здавалося б, у Росії вже стільки заборон, що важко придумати нові. Але чиновникам це вдається. Слідом за “іноагентами” Держдума РФ у третьому читанні схвалила закон “Про відповідальність за незаконне використання іноземних месенджерів”. І тепер штраф можна отримати за листування в Telegram або Whatsapp. Формально йдеться про пересилання “персональної та фінансової інформації”. Під загрозою величезного штрафу не можна буде надіслати, наприклад, фото паспорта або номер банківської картки. Але під “персональну інформацію” що завгодно можна підвести. А головне влада в такий спосіб хоче повністю взяти під контроль приватне листування (яке неформально і до того читали).

Ну, а список “іноагентів” (або, кажучи словами Чичваркіна, “список пристойних людей”) постійно зростає.