За статтею 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
В законодавстві про працю існує прогалина щодо визначення поняття - одинока мати. Та у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9«Про практику розгляду судами трудових спорів» вказано, що одинокою матір’ю вважають жінку, що не перебуває у шлюбі і в свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька чи запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка сама виховує та утримує дитину. Тобтодоодиноких матерів відносять і жінку яка є розлученою, але при умові, що така жінка виховує дитину одна. Слід також відзначити, що участь батька дитини в її утриманні не є підставою для позбавлення розлученої жінки статусу «одинока жінка» (лист Мінпраці від 06.07.2006 року № 247/13/116-06, лист Мінпраці від 30.05.2014 р. № 193/13/123-14). Навіть коли розлучена працівниця отримує від колишнього чоловіка аліменти на утримання дитини, це жодним чином не впливає на право оформити соціальну додаткову відпустку. Головним при цьому є підтвердження того, що батько дитини у її вихованні не бере участь.
Стосовно чіткого переліку документів, які слід надати роботодавцю щоб підтвердити статус одинокої матері та отримати даний вид відпустки. Слід зазначити, що на законодавчому рівні такого переліку не встановлено. Отже, у разі коли розлучена жінка надасть належним чином засвідчений та вірно оформлений документ, у якому підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини, вона матиме право на додаткову соціальну відпустку
Документи які можуть стати у нагоді при оформленні соціальної додаткової відпустку:
1) свідоцтво про народження дитини (копія);
2) свідоцтво про розірвання шлюбу (копія);
3) документ, який підтверджує, що батько дитини в її вихованні не бере участі (одним із таких документів може бути: рішення суду про позбавлення батька батьківських прав; постанова суду чи постанова слідчого про розшук батька у справі за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, створеною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи (дитячого садка) про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не забирає дитину додому, не підтримує спілкування з учителями, вихователями, адміністрацією школи (дитячого садка) та не цікавиться життям дитини в школі/дитячому садку(лист Мінсоцполітики від 30.05.2014 р. № 193/13/123-14).
Додаткова соціальна відпустка батькам, які працюють у тому числі й розлученій жінці, яка виховує дитину сама, не належить до щорічної відпустки. Її надають за календарний рік (лист Мінпраці від 19.02.2010 р. № 48/13/116-10). Враховуючи те, що за рік можуть змінитися підстави за якими розлучена жінка матиме право на надання додаткової соціальної відпустки (зокрема вік дитини або жінка може вдруге одружитися). Роботодавець має право кожного року вимагати оновлення документів, які підтверджують право розлученої жінки на надання додаткової соціальної відпустки (лист Мінпраці від листі від 30.05.2014 р. № 193/13/123-14). Тому, щоб скористатися вищезазначеною відпусткою, розлучена жінка має щорічно підтверджувати своє право на неї, надаючи оновлені документи. Якщо ж працівницею не буде доведено факт, що вона дійсно виховує дитину сама, без участі батька, роботодавець може відмовити їй у наданні такої відпустки.
Після отримання належних документів та заяви від працівниці про надання додаткової соціальної відпустки, роботодавець ухвалює рішення про її надання.
Така соціальна відпустка підлягає поділу на частини у разі коли вона надається з різних підстав (пам’ятаємо про те, що тривалість такої відпустки з однієї підстави- 10 календарних днів, якщо підстав більше однієї, тоді тривалість відпустки не може бути більшою 17 календарних днів). Тому, якщо є декілька підстав, тоді спочатку роботодавець має право надати додаткову соціальну відпустку за однією з них (наприклад, тривалість 10 календарних днів), а через певний час – за другою підставою (наприклад, тривалість 7 календарних днів). Якщо така відпустка надається з однієї підстави тоді ділити її на дві частини не можна.
У разі коли дні додаткової соціальної відпустки на дітей невикористані, то вони підлягають компенсації в установленому законом порядку.
