Електронні петиції - як засіб прямого народовладдя

Суть електронної петиції, порядок її подання.

Процес підготовки до введення в Україні практики електронних петицій розпочався у 2009 р., коли Україна, як і інші держави, що є учасниками Ради Європи, отримала Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам з електронної демократії. У документі мова йшла у тому числі і про необхідність запровадження системи електронних петицій як дієвого механізму співпраці влади та суспільства.

У червні 2013 р. про електронні петиції в Україні заговорили активісти Громадського руху «За відповідальну владу», коли почали розробку законопроектів «Про вотум недовіри посадовим особам» та «Про право громадян ініціювати розгляд нормативних документів органами влади та місцевого самоврядування», які передбачали використання електронних петицій.

Утім реально до практики електронних петицій українці долучилися лише у грудні 2013 р., коли було запроваджено збір підписів під петицією з ініціативою про впровадження санкцій проти В. Януковича за відмову підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Законодавча історія електронних петицій в Україні розпочалася у липні 2014 р., коли у Верховній Раді було зареєстровано законопроект «Про право громадян ініціювати розгляд нормативних документів органами влади та місцевого самоврядування», в якому визначалися сутність електронної петиції, механізм її створення та реалізації. У березні 2015 р. до Верховної Ради Президентом було внесено ще один законопроект, в якому запропоновано внести зміни до Закону України «Про звернення громадян» таким чином, щоб у громадян з’явилася можливість направлення електронних петицій.

2 липня 2015 р. Верховна Рада прийняла зміни до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» у якій встановлено, що особливою формою колективного звернення громадян до Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів та органів місцевого самоврядування є електронна петиція, та доповнила ІІ Розділ Закону ст. 23-1, де регламентовано порядок подання та розгляду електронних петицій.

28 серпня 2015 р. Президент України видав Указ «Про порядок розгляду електронної петиції, адресованої Президентові Україні», відповідно до якого вже з 29 серпня 2015 р. на сайті голови держави запрацював спеціальний розділ для електронних петицій.

Для створення електронної петиції ініціатор (особа чи група осіб) має сформулювати суть звернення та розмістити текст на офіційному сайті органу влади, до якого вона спрямована. Петиція може бути також розміщена на веб-сайті громадського об’єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронних петицій. Законом передбачено певні вимоги щодо змісту петиції, відповідність яким перевіряється адміністрацією порталу, на якому розміщено звернення. У змісті електронної петиції в Україні забороняються: заклики до повалення конституційного ладу України, заклики до порушення територіальної цілісності України, заклики до вчинення терористичних актів, пропаганда війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової та релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, інформація, що принижує честь і гідність, права і законні інтереси осіб, матеріали та висловлювання, що представляють загрозу національним інтересам і національній безпеці України, матеріали порнографічного та сексуального характеру, передвиборчі матеріали, комерційні та рекламні матеріали.

Керівник Центру Розвитку Інновацій Києво-Могилянської Академії, один з ініціаторів створення сайту електронних петицій, керівник групи електронної демократії «Реанімаційного пакету реформ» С. Лобойко та заступник глави Адміністрації президента України Д. Шимків особливо відзначили, що українське законодавство, на відміну від практики інших держав, не забороняє жартівливі петиції. Більш того, за їх словами, петиції-жарти, як і інші звернення, будуть опрацьовані й у разі набрання ними потрібної кількості підписів отримають відповідь.

Електронна петиція оприлюднюється на офіційному сайті або на порталі громадської організації, яка організувала збір підписів, протягом двох робочих днів з дня відправлення її автором. Дата оприлюднення петиції водночас вважається датою початку збору підписів на її підтримку. Попередню перевірку петиції та підписів громадян проводять фахівці спеціального підрозділу Адміністрації Президента України. Чинне законодавство не вимагає цифрового електронного підпису, втім попередня модерація підписів усе ж таки має місце. Експерт систем електронного зв’язку Н. Кайдановська зауважила, що оператор сайту може достовірно дізнатися, чи належить підпис під петицією реальній людині. Це є загальносвітова практика, оскільки в усіх країнах, де існує система електронних петицій модератори виявляють порушення підписів. Як зазначає Заступник глави Адміністрації Президента України Д. Шимків, у світі статистика неправильних підписів становить від 5 до 20 %. В Україні загальної статистики такого напряму поки ще немає, однак адміністрація провела аналіз підписантів за однією з найбільш популярних в Україні петицій «Про право громадян на захист». Під цією петицією підписалося близько 12 % так званих «ботів», які намагалися додавати загальну кількість голосів для підтримки звернення. Зазначені цифри повністю вкладаються у загальносвітові межі, отже не повинні викликати якихось особливих підозр. Ці відомості загалом не змінюють ситуацію, оскільки навіть за таких умов петиція отримала суттєво більше необхідних за законом голосів. Однак, як підкреслив Д. Шимків, модератори ретельно перевіряють підписи, щоб не дозволити будь-яким маніпуляціям з голосами підтримки дискредитувати саму систему електронних петицій в Україні.

Електронна петиція має зібрати 25 тис. підписів громадян протягом не більше трьох місяців з дати оприлюднення і за таких умов подається на розгляд Президентові України, Верховній Раді України, Кабінетові Міністрів України. Як і в Німеччині, в Україні електронна петиція, що не набрала встановленої кількості підписів, розглядається як звичайне звернення громадян. Ініціатори створення системи електронних петицій в Україні пояснюють необхідність отримання 25 тис. підписів для направлення петиції відповідному органу проаналізованою ними світовою практикою. Як пояснює С. Лобойко, занадто висока кількість підписів для підтримки петиції могла спричинити несприйняття населенням такої форми спілкування з владними інституціями. При цьому прохідний бар’єр для петиції в Україні було встановлено у 7,5 разів вищій у перерахунку на душу населення, ніж у США, коли вони започатковували електронні петиції.

Уже перший досвід роботи системи електронних петицій в Україні показав, що розрахунки авторів проекту виправдалися. Станом на 11.10.2015 р. на сайті Президента України вже було зареєстровано 13 тис. 477 електронних петицій. А сайт працював з 29 серпня 2015 р.!

Разом з тим розробники закону про електронні звернення прогнозують, що в майбутньому кількість голосів, необхідних для оприлюднення петиції, варто підняти. На їхню думку, українці ІТ-підковані, а тому з легкістю назбирають і 50, і 100 тис. голосів, звичайно, якщо ініціатива дійсно того варта. «Американці буквально ще 10 років тому починали з 5 тис. і зараз дійшли до 100 тис. Ми виявилися більш прогресивними і можемо рухатися вперед», – прогнозує керівник групи електронної демократії «Реанімаційного пакету реформ» С. Лобойко.

Але такий оптимізм поділяють далеко не всі в експертному середовищі. Так, представник громадської організації «Центр інновацій» Л. Савчук, не заперечуючи прогресивного характеру нововведення, вважає, що для організацій, які займаються регіональними проблемами, 25 тис. голосів занадто велика кількість підписів, зібрати які через Інтернет буде практично нереально.

Сьогодні українські вимоги до кількості підписантів під петицією відповідно до кількості населення держави виглядають так же, як і у Німеччині – 0,06 % від загальної чисельності громадян. В інших державах і політичних об’єднаннях ці показники, за нашими підрахунками, мають такий вигляд:

Отже, цей показник в Україні в середньому відповідає світовим показникам і стандартам.

Початок розгляду електронної петиції здійснюється невідкладно, але не пізніше 10 робочих днів з дня її оприлюднення. Інформація про початок розгляду електронної петиції, яка в установлений строк набрала необхідну кількість голосів на її підтримку, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, відповідного органу місцевого самоврядування не пізніше як через три робочі дні після набрання необхідної кількості підписів на підтримку петиції, а в разі отримання електронної петиції від громадського об’єднання – не пізніш як через два робочі дні після отримання такої петиції.

Для опрацювання петиції створюється спеціальна робоча група, до складу якої мають входити як працівники офіційних органів, так і представники громадськості, фахівців сфери, якої торкається електронне звернення. Протягом семи робочих днів з дня оприлюднення інформації про початок розгляду петиції експертна група зобов’язана підготувати пропозиції щодо підтримки чи непідтримки звернення. Рішення експертів передаються на розгляд Президентові України. Публічне оголошення рішення глави держави щодо електронної петиції оприлюднюється на веб-сайті офіційного інтернет-представництва Президента України, а його відповідь – у спеціальному розділі з питань електронних петицій зазначеного сайту.

У разі визнання за доцільне реалізовувати викладені в електронній петиції пропозиції шляхом видання акта Президента України Адміністрація Президента України вживає в установленому порядку заходів щодо підготовки пропозицій таких актів. Президентом України (а за законом і Кабінетом Міністрів України, і народними депутатами України) за результатами розгляду електронної петиції можуть бути розроблені та внесені у відповідному законодавчому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроекти, що направлені на вирішення питань, які поставлені в електронній петиції.

Отже, організація процедури подання та розгляду електронних петицій в Україні загалом відповідає світовим стандартам. Як зазначає експерт групи «Електронна демократія» Реанімаційного пакету реформ В. Афанасьєва, українське законодавство враховує найкращий європейський та світовий досвід: «зокрема, можливість подавати е-петиції до Президента (США), до Парламенту (Німеччина), в інші центральні та місцеві органи влади (Великобританія), можливість збирати підписи як на державних і муніципальних веб-порталах (США, Великобританія, Чорногорія), так і на громадських (Латвія), елементи так званого «соціального ліфта» – можливість для ініціатора особисто представити е-петицію на громадських та парламентських слуханнях (Німеччина)».