Залізниця дорожчає на 10%. Коли дочекаємося підвищення якості послуг?

Цінова політика «Укрзалізниці» повинна враховувати як соціальну функцію пасажирських перевезень, так і об’єктивну ринкову ситуацію. В Україні постійне підвищення вартості проїзду на залізниці призводить не до покращення, а до погіршення якості послуг держа

Цінова політика «Укрзалізниці» повинна враховувати як соціальну функцію пасажирських перевезень, так і об’єктивну ринкову ситуацію. В Україні постійне підвищення вартості проїзду на залізниці призводить не до покращення, а до погіршення якості послуг державного монополіста.  

Державна адміністрація залізничного транспорту «Укрзалізниця» переконує, що пасажири не помітять чергового подорожчання її квитків (на 10% з 1 жовтня) через сезонні знижки. Це дивна логіка, типова хіба що для держмонополії під керівництвом «біло-блакитного» уряду. Пасажири болісно сприйняли б подорожчання й на 50 копійок. Адже вони щодня зіштовхуються з неухильним погіршенням якості послуг й регулярності курсування поїздів.

Кожен новий сезонний розклад «Укрзалізниці» приносить болючі «сюрпризи» для всієї України. Скасовуються популярні нічні поїзди далекого сполучення. Лише ледачий журналіст не написав про дефіцит місць на маршруті «Київ-Львів» або «Київ-Ужгород» (якими я постійно їжджу). Або про фактичну ізоляцію напрямів Коростень-Ковель і Львів-Ковель. В обох випадках мені та іншим опозиційним депутатам вдалося «відновити» лише по одному поїзду, які все ж погрожують скасовувати влітку. 

Виборці масово скаржаться на недостатнє сполучення зі станціями Жидачів, Моршин, Ходорів, Червоноград на Львівщині. Знищені приміські перевезення в багатьох районах і містах України. Окрема ганьба – це технічний і санітарний стан вагонів. Вже нікого не здивуєш надиманням снігу через вікно чи несправним туалетом. І це продовжує тривати на другому (!) році залізнично-пасажирських реформ Віктора Януковича.

Чиновники, що пересуваються літаками й джипами, вочевидь не розуміють навіщо громадянам поїзди. В Україні щороку прискорюються процеси внутрішньої міграції. Студентської, трудової чи бізнесової. Співвітчизники, які щотижня, чи й щодня, їдуть на роботу в інший регіон, чутливі до найменшого подорожчання. Надто, якщо «Укрзалізниця» замінює «дуже збитковий» нічний плацкартний квиток за 75 грн. «менш збитковим» сидячим за 115 грн., але так само нічним. Не можна примушувати українців платити більше, аби ставало гірше.

Пасажири не поділяють цієї логіки монополіста й пересідають. Хтось на літаки (причому дедалі більше – російських авіакомпаній) та кредитні автівки. Але більшість – на швидші й гнучкіші напівлегальні автобуси. Ціна такого перетікання пасажирів: мільярдні бюджетні втрати, подорожі на дощечках у проході автобуса й уже щоденні криваві аварії «на рівному місці».

В приміському сполученні у провінції «пересісти» зазвичай нема на що. Інший державний монстр Укравтодор «покращує» дороги навколо райцентрів так, що автоперевезення фізично неможливі. У Верховній Раді чекають свого розгляду розроблені мною законопроекти про реформування дорожнього господарства та децентралізацію системи бюджетного фінансування ремонту доріг. Тим часом, зважаючи на стан автодоріг і залізниці, співвітчизникам залишається тільки осідати біля вигіднішої роботи й рідше бувати вдома. Саме так наші земляки опиняються в Італіях і Тюменях, у казармо-подібних «гуртожитках» Львова й Києва; чадіють і замерзають на будмайданчиках. Отже, здорожчання послуг залізниці – це стимулювання інвалідності, безробіття, місцевого економічного занепаду й руйнування сімей.

Зниження збитковості пасажирських перевезень державної (і досі прибуткової) «Укрзалізниці» має відбуватися іншими, прозорими й соціально-відповідальними, методами. Починати слід не зі скорочення потягів і подорожчання квитків, а з оптимізації управлінських витрат та наведення ладу у сфері тендерних закупівлях залізничників.

Перекроювання розкладу й ліквідація зупинок може відбуватися тільки за погодженням з місцевим самоврядуванням. І лише після того, як «Укрзалізниця» нарешті навчиться обліковувати пільговиків, адекватно інформувати пасажирів, та конкурувати з приватними перевізниками. Тільки з виконанням цих кроків можна ініціювати чергове коригування цін на квитки. Тим паче, вимагати бюджетних асигнувань, що їх уже місяць лобіює керівництво «Укрзалізниці».

Всі ці очевидні вимоги мають бути втілені в змінах до Закону «Про залізничний транспорт» та Статуту «Укрзалізниці». Ці акти застаріли, не відповідають вимогам господарського й антимонопольного законодавства. На жаль, в дискусії щодо реформування залізниць поки домінують лобісти переділу активів та монополізації вантажних перевезень. Завдання опозиції – вклинитися в цей процес від імені пасажирів. Якщо керівництво «Укрзалізниці» розраховує на підтримку депутатів, воно мусить щомісячно й повсюдно демонструвати нашим виборцям покращення. Справжнє, а не як у рекламі Януковича.