Джерелом інформації став пост у Telegram Андрія Портнова.
У цей же день на брифінгу Директор Державного бюро розслідувань Роман Труба підтвердив, що є звернення про внесення відомостей щодо слідчих Управління спеціальних розслідувань ГПУ, які допустили втрату матеріалів кримінальних проваджень і внесені відомості в ЄРДР щодо цього.
Флуктуаційний шум
Не вдаючись у давню історію намагання пана Портнова нашкодити будь-яким діям та репутації як самого Управління спецрозслідувань, так і його працівникам: прокурорам та слідчим, - розглянемо задану конкретну ситуацію і спробуємо розкласти очевидні речі на атоми.
Середовище
Одним із важливих питань сьогоднішньої системи новинного інформування, що опускає сучасні ЗМІ до рівня вже нижче плінтуса навіть жовтої преси – є розкручування не перевіреної, не достеменної, не офіційної інформації (роздумів, суджень, здогадок, свідомого маніпулювання) від осіб, що найчастіше потрапляють у поле зору користувачів соціальних мереж. І чим нахабніша і скандальніша особа – тим більше «люблять» її стрічки новин, по ходу додумуючи, фантазуючи і вводячи в оману читачів. Гонитва за «гострими» новинами зробила матеріали інтернет-видань одноденками, яким ніхто не йме віри. Однак осад залишається. Так буде доти, доки не розпочнуться позови до ЗМІ і суди щодо розповсюдження інформації, що завідомо паплюжить честь і гідність особистості.
Першоджерело і чому ЗМІ не варто на нього посилатися
Аналіз тексту в пості у Telegram Андрія Портнова дає можливість зробити такі висновки:
1. Неправильно названо структурний підрозділ Генеральної прокуратури, який ніби то очолював Горбатюк. При цьому в Україні, а, можливо, й в ГПУ можна знайти чимало осіб на прізвище «Горбатюк». Відтак, інформація є недостовірною щодо місця, де відбувалися події (такого не існує) і особи, яка була учасником ніби то цих подій.
2. Зазначено, що особа «украла» документи. Це судження є особистим і носить характер зганьблення репутації людини. Тому що про те «вкрала» чи не «вкрала» можна стверджувати лише на підставі рішення суду. А до тих пір таке судження саме по собі є наклеп і маніпуляцією свідомості людей.
3. Вказано, що предметом розгляду є оригінали кримінального провадження. Однак станом на час оприлюднення інформації ні експертизи, ні навіть експертної думки осіб, які справді можуть підтвердити оригінальність документів не надано. Тому, твердження є завідомо обманом і... маніпуляцією свідомістю людей.
4. Твердження алгоритму подальших дій: «украл и спрятал», а також «мы нашли» - викликає низку запитань, на які не лише ошукані читачі новин, але й правоохоронні органи повинні мати чітку відповідь.
Зокрема:
Де були ніби то сховані, а потім ніби то знайдені документи?
Коли були ніби то знайдені документи?
Хто був свідком того, що документи були ніби то сховані і ніби то знайдені?
Чи існує документальне підтвердження вилучення нібито вкрадених, а потім ніби то знайдених матеріалів зазначеними свідками?
Які обставини передували тому, що документи були ніби то знайдені?
Чи слід розуміти, що репліка «мы нашли» є публічним зізнанням, що пан Портнов був безпосереднім учасником нібито віднаходження ніби то схованих документів? - тоді варто повернутися до першого запитання, оскільки кримінальні провадження ГПУ знайти де інде, як у самому ГПУ складно.
А чи було УСР?
Окрім оприлюднення повного тексту посту, в Страна.UA опубліковано фото ніби то схованих і ніби то знайдених документів, у грифі яких зазначено приналежність: Прокуратура України – Генеральна прокуратура України – Головне слідче управління – Київ, 2014 рік. За умови, що документи таки є справді оригіналами, варто зауважити, що їхнім розпорядником є Головне слідче управління ГПУ, а не якесь міфічне «управление Майдана Генеральной прокуратуры». Відтак, саме там варто шукати початок кримінального кейса.
Припущення
Як вже зазначалося, в ДБР підтверджують, що всі інсинуації в ЗМІ, справді були направлені на працівників управління спеціальних розслідувань ГПУ.
Правдиві відповіді на всі запитання, а також неупереджене слідство можуть повернути справу і із заявника зробити підозрюваного у викрадені документів з ГПУ. Сподіваємося, що пан Портнов не міг зробити це самостійно, адже тоді впаде тінь на всю Генеральну прокуратуру. Ймовірно, це зробив хтось із довірених осіб заявника, які працюють в ГПУ.
За заявою екс-начальника Управління спеціальних розслідувань ГПУ Сергія Горбатюка, у групі прокурорів у цій справі тривалий час працював прокурор Ніколаєв М.П., стосовно котрого з початку 2018 року неодноразово подавалися скарги Генеральному прокурору та до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії про притягнення його до відповідальності за підозрою у зливі інформації у цьому провадженні та інших порушеннях. Ймовірно, що саме з допомогою цього прокурора зазначені матеріали були «втрачені», а потім «знайшлися».
Побажання на майбутнє
Наразі є гарна можливість конкурсній комісії, що проводить атестацію прокурорів Генеральної прокуратури України на практиці показати ефективність виявлення недоброчених прокурорів зі всіма кадровими і кримінальними наслідками.
