Фронтові тисячі

— Але, знаєш, — каже мені приятель, — гроші в людей є…

—О, скільки ж багато готівки у людей на руках, — милостивиться його законна половинка. — Буквально пачки асигнацій дістають із гаманців зовсім простецькі люди. Ніяк не бізнесмени…

—І чим це все пояснити? — справляюся.

— Усе дуже просто, — каже сусідка, колишній фінансист, банківський працівник. — Скільки уже триває війна? Без малого десять місяців? А зарплата фронтовиків яка? Від 45 тисяч гривень до 100-115 тисяч гривень щомісяця. Командир чоти (взводу) якраз отримує 115-ть тисяч... Це означає, що сім'ї військових уже отримали майже по пів мільйона - мільйону гривень до своїх кишень. На що їх тратити? От ми і бачили нині, як жіночки з дітками купляли буквально все підряд. Як мовиться, що душі заманеться… Гроші сипалися торгівельникам до коша буквально, як з рогу достатку...

— Ще ж не забуваймо, що держава виплачує великі суми за загиблих на полі бою, — підкреслює мій приятель… Мільйонні суми. Тоді, коли мінімальна пенсія в державі з нинішнього грудня складає лише 2093 гривні на місяць.

Тут уже доповню ці замітки від себе. Знаю сім’ю, де загинув син-прикордонник. Держава виплатила велику суму грошей за убієнного на бойовому посту рідним оборонця. Сім’я полеглого військового – дружина і діти, які живуть на кордоні, отримують пенсію за годувальника. А матері прапорщика щомісячно виплачують вісім тисяч гривень допомоги також. Бідова жіночка, колишня колгоспниця мешкає із дочкою удвох, себто, сестрою загиблого. І так, трясця, пиячать, що їм цієї суми лише на пів місяця і вистачає… І ніхто тут цьому горю завадити, на жаль не може… Дуже прикро…

Ще є прошарок нинішніх товстосумів — ті, хто у високій владі. До них добавилися голови міських і сільських територіальних громад, які повстановлювали собі безбожні зарплати у 100-140 тисяч гривень на місяць (!). 80-90 відсотків від цієї суми беруть усякі там заступники, секретарі. Як на мене, то зовсім таки незаслужена платня. У цілому державні службовці і їм подібні на нижчих бантинах влади оббирають бюджети, безбожно крадуть із них. Їх за руки ловлять і також оббирають, але вже так звані ’’правоохоронці’’. Тому найбільше жирують саме ці, останні.

У цілому ситуація така. З товстими гаманцями на ринок вийшли нині ті, хто традиційно, все життя до цього були безгрішними. Їм спершу треба банально наїстися. Вони поки що свої кошти не будуть вкладати в малий і середній бізнес. Ось це і є найбільш прикрим у даній ситуації. Їм хочеться побути багатими перед прилавками з того, що рідні з фронту присилають.

Вийдіть на ринок, там зустріните всіх цих людей про котрих я вам щойно розповів.