Багато у житті моємо було знайомих, приятелів і навіть друзів. Але знаю, що найнадійніший серед усіх завжди залишався і є добрий, надійний чоловік із Тернопілля Василь Степанович Богачук. Виходець із мудрої і роботящої селянської родини, що є надійною передумовою душевної доброти і сердечності. Людинознавець і людинолюб, позаяк за першим фахом — педагог. З досвідом роботи у школі. Вельми чесна і порядна особистість, оскільки здобув кваліфікацію юриста в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого. Адвокат і правозахисник за покликанням. Політик — за душевним станом і громадянською потребою. А це означає, що повсякчас знаходиться у гущі мас, зсередини знає проблеми людей і звідти намагається впливати на різноманітні ситуації. Є ще один, сказати б, сердечний причал у Василя Степановича — поезія. І не просте віршотворення. Мій побратим – відомий уже поет-пісняр. У нього є декілька десятків авторських пісень, створених у співавторстві з відомими українськими композиторами. Як казав мені один знайомий подолянин, то не концерт у Тернополі, якщо в ньому не виконують задушевні і щирі, лоскітливі до сердечно щему, непроханої сльози пісні Василя Богачука. Так як він ніхто проникливо та натхненно не напише признання в любові до батьківської криниці, маминих гречаних вареників, котрі найкраще готують у селах під рідними йому Ланівцями.
Хочете скуштувати цього дива, приїжджайте завтра, 10 січня, на ювілей до пана Богачука. Йому виповнюється рівно шістдесят. Ювіляр…
Думаєте, що я, можливо, не знаю правила: раніше дня народження не вітають. Буцімто не можна. Тут не той випадок. Я теж народився в останній день осені, а записав мене батько в сільраді аж 25 січня наступного року. Колись таке було цілком можливим. Знаю, що в пана Богачука є якісь там хитання із днями уродин також було. А 10 січня у метриці просто гарне, доладне число! Головне, що Василь, адже всі ці дні від Різдва Христового до, як кажуть, Старого Нового року — Василеві дні.
Мені колись добряче повезло, що я потрапив на службу помічником-консультантом до народного депутата України п’ятого скликання Верховної Ради Василя Богачука. Добродушний, щирий чоловік. Молодий та енергійний, пригадую, що святкували 45-річчя. А в роботі – вогонь! За інтереси простих людей готовий іти хоч у рукопашну. У пленарні дні роботи парламенту ми з ним працювали від світанку до смеркання. Василь Степанович готувався виступати буквально з кожної проблеми, яка виносилася на обговорення Верховної Ради. А це треба підготувати не будь-який, а такий, щоб узяв за душу і виборців України, і добряче поколошкав чиновництво виступ. Щоб був ві не порожній, пустослівний, наповнений аргументованим змістом, порушував проблеми сьогодення. Ми з ним удвох і добирали влучні слова для кожного речення, викладу кожної свіжої думки. Так щоб це смачно звучало з високої державної трибуни.
І вже незабаром народний депутат України Василь Богачук дав фору навіть завжди найбільш активному в парламентському залі Юрію Кармазіну. За кількістю виступів з трибуни мій пан начальник у власній фракції став просто недосяжним. Взірцем для всіх, хто лише безголосо «тусувався» роками у сесійній залі. Це тільки додало нам роботи із моїм колегою, помічником-консультантом народного депутата Костянтином Шендеровським (трудиться десь нині доцентом Інституту журналістики КНУ імені Т. Шевченка). Нам посипалося стільки листів, насамперед, різноманітних скарг. Здавалося, що всі виборці України хотіли, щоб розв’язанням їхніх проблем займався толковий і тямущий нардеп Василь Богачук.
Я чув, як мій тодішній патрон, коли нам заносили чергову порцію листів з пошти депутата, а це були замало не мішки повідомлень, казав:
—От що таке мати в помічниках двох блискучих журналістів. З ними можна виграти будь-яку війну, навіть з борзописцями…
Працювати з Василем Степановичем було одне приємне задоволення. Він усе розумів, сприймав з першого слова, погляду. Коли чого не знав, не розумів, заглиблювався в літературу, в законодавство, звертався по допомогу до фахівців державних органів. Тільки ніхто й ніколи не залишався у нього без відповіді на своє болюче питання.
Такий активний і рішучий залишився й по нині. Не так давно в рідному Тернополі він взагалі прогримів, як рятівник для області та міста.
Нинішня влада, і це не секрет, є вельми невимогливої на кшталт добору і розстановки кадрів. От десь із столиці в чарівне подільське місто із столиці заслали на високу прокурорську посаду заслали явно пришелепуватого гопника. Той приїхав і одразу став брати, що називається, бика за роги. Став вимагати, щоб підлеглі практично щоденно почерзі зносили подаяння. Хочеш працювати в юридичній структурі, залишатися на займаній посаді — плати подать, неси, вези могричі. Бажаєш просунутись по службових східцях — клади круглу суму до конверта, передай із рук у руки…
Стало те все відомо адвокату Василю Богачуку. А тут і прокурорські, незручно переминаючись з ноги на ногу, попросили: «Може ви як посприяєте. Такого безглуздя ще не було в нашій структурі…»
Глибоко вивчивши проблему, підготувавши ряд неспростовних доказів корупційних діянь столичного «засланця», пан Богачук, без тремтіння колін і словесного заїкання зателефонував до інспекції по кадрах Офісу генерального прокурора України. Наполіг на тому, щоб їхня комісія виїхала на місце негайно. Всі хто був у курсі подій того, що відбувається в притихлому обласному центрі, аж поприсідали: що ж покаже перевірка заяви Василя Богачука, чим усе завершиться і для його самого? За добу чинодрала в місті над річкою Серет уже не було…
Я міг би тут привести, напевне, не один десяток прикладів того, як адвокат В. Богачук прийшов на допомогу людям. Як філігранно і оригінально прикорочував у судах переслідування людей за часто-таки надуманими справами, як витягав невинних громадян із пазурів обізлених так званих правоохоронців. Має Василь Степанович добре і чутливе серце і воно завжди готове сповна служити людям.
Щоб мати уяву про пісенну творчість Василя Богачука (не переплутайте, будь ласка, його з поетом-піснярем з Волині Олександром Богачуком, автором ряду відомих українських шлягерів, як, до прикладу, «На пероні, на люднім пероні…»), пропоную прослухати шикарну сучасну заспівку Василя Степановича «Батькова криниця». Її ще величають піснею «Жива вода». Виконає цей твір Заслужений артист України з Тернополя Павло Доскач. З ним пан Богачук створив уже понад двадцять шикарних пісень. Стільки ж музичних творів записано вже й з ще одним композитором, Заслуженим артистом України із Івано-Франківська Володимиром Коваленком.
