Вухналь у сволоці
Джерело з каменю родинної криниці
Не знаю, чи це до мене лишень щовесни, на початку щебетливого травня, коли морем розливаним убираються в біло-рожеві веляни придорожні сади, приходить непереборно гостре бажання ступити до рідного сільського гнізда. Приїхати, віддихатись з далекої дороги, притишеним і врочистим зайти у хвіртку, і ніжно-ніжно поклонитися батькові-матері, яких давно вже немає. Хата наша уже геть старенька, побудована зі сволоками. Це така з дуба тесана товста деревина, на якій лежать дилі ліпленої стелі. В одному з тих сволоків, мабуть, іще дідом моїм забитий стирчить величезний вухналь. На ньому висіли, вигойдувались родинні колиски усіх нас, хто народився в цій хаті. А потім батько завжди на ньому вішав свою шапку чи кашкета…
Передостанньою тут висіла колиска мого первістка, сина Тараса. Без малого 46 літ тому. Хлопчинка при родах заважив рекордних аж п’ять кілограмів і дуже швидко вже пнувся вибратись зі свого висячого, гойдливого гнізда. Тому потрібно було повсякчас пильнували, аби не випав із люльки.
У Тараса, як я примітив, є вроджена любов до витоку свого родинного джерела. Він обовязково, раз чи й два на рік, зненацька кинувши всі свої столичні справи, приїздить у Джурин, відвідає наше покинуте гніздо. Ніколи чомусь не попереджаючи про це мене. Бере з собою когось із дітей, а їх у нього, слава Богу, аж четверо і їде, майже, за чотириста кілометрів в один бік. Аби душею, думаю, пригорнутися до бабусиного обійстя.

Ось і вчора під вечір прилітає мені несподівано світлина: Тарас із наймолодшою своєю Марійкою, котрій у червні вже буде шість літ, сидить під вікнами бабусиної домівки. Знімає їх його дружина Марина. Хата, яка остаточно осиротіла після смерті моєї матері шістнадцять літ тому, геть постаріла, потріскалася, наче понижчала, вікна, як бачите, розбиті, шастають й тут «нічні гості», хоч приглядають за покинутим обійстям аж два моїх племінники-поліціянти, Тарасові однолітки Ігор та Руслан Мельники. Аж дивно: чим же ж там уже можна поживитись, але ж, як бачите, лізуть, топчуться варвари своїми брудними черевиками по нашій родинній душі. Аж злість проймає!

Тарас якось признався мені, що іноді йому просто гостро захочеться попити джерельної водиці з незрівнянної бабусиної криниці і невідворотно треба їхати, сказати б, на чергову сердечну підзарядку. Він добре пам’ятає епопею її копання, тривоги всієї рідні, чи добудуть майстри воду на високому подільському горбі, де розташована наша хата. Та ще й у вапняковій скалі. Я описав ті наші родинні клопоти, бабусині насамперед, і вони розміщені в свіжовіддрукованій моїй книзі «Під рясними вишнями». Але якщо коротко, то, як це робиться у Джурині, мати моя, Ликерія Феофанівна, полагодила двох майстрів-копачів криниць, і мала платити щодоби їм по п’ятдесят рублів за день роботи. З її обідом та вечерею. Мужики не барилися, але скільки б вони не трудилися, а води все немає та й немає. Вже й п’ятнадцятий-шістнадцятий день поминули, а в майбутній криниці сухо. Копачі уперлися в дику, тверду як граніт скалу. Телефонують мені до столиці: що робити? За день, мовляв, налупали з глибинного каменю лише відро лушпайок. Невже покидати?

Поки я мудрував, справлявся про все у спеців-геологів, моторна наша бабуся збігала до сільської ворожки і вже мені радісно щебече: «Розкинула знатниця-ворожбитка картки і каже: «Так вас уже вода в хаті. Бийте далі скалу, завтра-позавтру поп'єте своєї рідненької джерелиці…»
Смішно сказати, але все то була чистісінька правда. Вісімнадцятого дня, з самого початку роботи зі скали, на дні колодязя, нежданно-негадано вдарив справжній водний фонтан. Ото вже була радість, повірте...
Ви не знаєте, що таке вода з каменю? О, це диво-дивнеє, справжня чудасія. Коли б то не відбувалося, якщо п’єш цю воду, від підземного холоду аж щелепи зводить. Джерелиця чиста як сльоза. Таку воду, мабуть, п’ють лише орли…
Заздрю вам, мої рідні, що ви нинішнього року вже зачерпнули водиці з бабусиної криниці. Я ж іще тільки збираюся в дорогу. Десь на кінець травня, а, можливо, в червні (усе залежить від ситуації з правом збору людей на оказію), у Джурині відбудеться презентація моєї нової книги. Ось туди, до бабусиного джерела, я й попрямую з дороги…
Фото Марини Горобець
- Стейкхолдери – основний локомотив сучасної якісної освіти Сергій Пєтков 10:49
- "Спорт внє палітікі?". Як би ж то! Країна-агресор хоче повернутися у міжнародний спорт Володимир Горковенко 10:10
- Землі заказника "Лівобережний" у Дніпрі: історія зміни статусу та забудови Павло Васильєв вчора о 22:23
- Пам'яті жертв Другої Світової війни або чому ми не святкуємо! Дмитро Пульмановський вчора о 16:11
- Що робити, коли дії співробітника призвели до фінансових втрат? Олександр Висоцький вчора о 11:13
- Кабальні "угоди Яресько" блокують економічне відновлення України Любов Шпак вчора о 11:09
- Изменения в оформлении отсрочки от мобилизации с 06.05.2025 Віра Тарасенко 07.05.2025 23:36
- Безбар’єрність у лікарнях: чому доступ до медичних послуг виходить за межі пандусів Ігор Ткаченко 07.05.2025 15:10
- Де отримати криптоліцензію у 2025 році? Юлія Барабаш 07.05.2025 12:25
- Як сплачує податки та подає звітність контрольована іноземна компанія (КІК) Сергій Пагер 07.05.2025 09:19
- Тренди світових витрат засобами візуалізації: військо, освіта, охорона здоров’я Христина Кухарук 06.05.2025 19:13
- Як роботодавцю повернути кошти, сплачені працівнику за скасованим рішенням суду Альона Прасол 06.05.2025 14:30
- Чому підприємці бояться виходити на новий рівень і як подолати цей бар’єр? Олександр Висоцький 06.05.2025 14:12
- "Ситник проти України" – чи може справедливість бути упередженою? Дмитро Зенкін 06.05.2025 12:57
- Нові правила подачі заявок на торговельні марки Сергій Барбашин 06.05.2025 11:45
- Літо, тераси та куріння: чи є заборона для літніх майданчиків? 181
- Регіональні тренди запитів "Відео ШІ" в Україні: піки, спад і соціальні фактори 173
- Тренди світових витрат засобами візуалізації: військо, освіта, охорона здоров’я 109
- Безбар’єрність у лікарнях: чому доступ до медичних послуг виходить за межі пандусів 105
- Чому ми приймаємо нелогічні фінансові рішення? 104
-
Брно відправило до України перші подаровані Харкову тролейбуси – фото
Бізнес 11861
-
Чому Путін святкує 9 травня. Справжня історія Другої світової, яку не вчать у Кремлі
10357
-
НАБУ: директорка ДП отримала квартири зі знижкою 80% за виділення землі забудовнику
Бізнес 6654
-
Психолог назвав фразу, яку часто недооцінюють, але вона шкодить стосункам
Життя 6645
-
Угода Україна–США: три ключові вигоди для нашої держави
Думка 5891