На доказ маловірам

Для того, щоб вірити, треба знати. Покладатися на певну реальність. Бути впевненим у ній.

Це стосується навіть такого неординарного факту, як відоме вже Володіївецьке весілля, про яке ми вам, любі та милі пані й панове, всі вуха задзижчали. А чи факт це насправді, чи історична реальність, що таке торжество насправді відбулося у сільській глибинці голубиного Поділля, і саме 15 липня 1900 року? Що саме того Божого дня у тамтешній сільській церкві, за три кілометри від станції Копай, поруч із селищем Копайгород, взяли шлюб на землі і в небесах двоє молодюсіньких наречених – Андрій Лівицький, у майбутньому міністр юстиції УНР та президент Української Народної республіки в екзилі і його вірна кохана дружина Марія Ткаченко-Лівицька? Чи не вигадав це все бува моя, письменник Олександр Горобець? Чи бува не підхопили мою гарну байку солідні люди - голова Вінницької обласної організації Національної спілки письменників України Вадим Вітковський і депутат Вінницької обласної ради Володимир Крисько, які, можна сказати, підрядилися на тому званому весіллі грати роль посаджених весільних сватів, головних організаторів та розпорядників оригінальної акції?

І ось уже у Володіївцях, над журливою річечкою Лядовою народ ріже кабана, готує реставрацію давнього (119 літнього правіку!) розгонистого весільного торжества з усіма захоплюючими подільськими застільними й обрядовими дійствами, наповняє бутлі смаковитим домашнім вином та, що там гріха крити, - самогоном на медах також. В тих краях, кажуть, він особливо смачний і співучий!

У понеділок, 15 липня ц.р., над річкою Лядовою зіграють вальс німця Якоба Людвиґа Фелікса Мендельсона, який є найбільш розповсюдженою весільною мелодією, його гімном, котрий звучить над світом від Покрови, 14 жовтня 1843 року. Музика до п’єси Вільяма Штрауса «Сон літньої ночі». Як і 119 років тому!

Так ось, друзі, я доказую навіть найбільшим скептикам, тим, хто, можливо, бодай на хвильку засумнівався в реальності подій більш як столітньої давнини, яку шануватимемо з духовим оркестром, співами, хороводами. Щойно я отримав лист, за підписом Виконувача обов’язків Голови, фактично Першого заступника Голови Українського національного інституту пам’яті Аліни Шпак. Вона пише: що факт такого весілля Андрія Лівицького і Марії Ткаченко у Володіївцях на старті двадцятого століття «направду мав місце». Висловлює підтримку ініціативі відтворення історичного весілля, яке є «неординарним і важливим внеском як у збереження української традиційної культури, так і відновлення національної пам’яті краю й України…» Вона особливо підкреслює: «Через історичну реконструкцію ви повертаєте в історію краю імена Андрія Лівицького та Марії Ткаченко, учасників Української революції 1917-1921 років, діячів українського державотворення».

Аліна Шпак, виконуючп обов'язки Голови Українського інституту національної пам'яті.

«Наразі, їхні імена лише починають займати те важливе місце, яке по праву їм належить в українській історії та національній пам’яті, - пише в.о. Голови Інституту національної пам’яті пані А. Шпак. - Це відбувається, зокрема і в рамках відзначення 100-літнього ювілею Української революції 1917-1921 років, який нині відзначає наша держава».

Лист Українського інституту національної пам'яті.

Очільниця головної урядової установи в сфері збереження історії державотворення підкреслює: «Існує чимало механізмів і напрямів у відроджені національної пам’яті Українського народу. Те, як це робите ви, викликає щире захоплення. Ви креативно та цікаво для молоді відроджуєте не лише забуті історії, але і повертаєтесь до наших традицій. Дозвольте подякувати за це всім причетним до організації цього дійства, побажати найкращих вражень від незвичайної акції та подальших успіхів у справі відновлення і збереження національної пам’яті Українського народу. 
Слава Україні!»

Справді несподівана і вельми приємна новина.

Так що, гаспада маловіри, і ви також, навздогін українським патріотам, можете з чистою совістю вирушати в поїздку до села Володіївці Барського району Вінницької області, у центр населеного пункту, до церкви. Там рівно о 16.00, прийдешнього понеділка, 15 липня ц.р., вдарить духовий оркестр. Відкриємо на сільському храмі меморіальну дошку з нагоди вікопомної події 119-літньої давнини. Місцевий священник, який виконає роль свого попередника Івана Крижанівського з 1900 року, покаже громаді сценічних Андрія Лівицького та Марію Ткаченко. Їхню дочку, незрівнянну українську поетесу, майстриню ліричної та еротичної поезії Наталю Лівицьку-Холодну. Присвяту особливої принади вродливій поетці, в яку були закохані кращі чоловіки того часу – Євген Маланюк, Микола Зеров, Дмитро Донцов, Леонід Мосезонд, читатиме великий поет Микола Вороний.

А ще будуть на весіллі співати і танцювати свати, різна широковерства рідня. У старообрядових одяганках, виконуватимуть українські давнішні пісні та частівки. Думаю, що багатьом має видатись, що вони й справді перебувають у зеніті літа 1900 року.

Навіть той, хто не зможе фізично поїхати у Володіївці має змогу передати свої щирі вітання всьому дійству. Ви їх напишіть у коментарях до цієї публікації, чи на стіні Фейсбуку мого колеги Вадима Вітковського: все, будьте певні, буде озвучено побіля церкви, на схилах річки Лядової…

Чекаємо. Приїжджайте, або пишіть!

***

Тут знаходиться файл листа пані Аліни Шпак, відкривайте, будь ласка, file:///C:/Users/User/Pictures/Moi%20Foto/scan_pryjm0858%20(1).pdf